Рішення № 89131384, 04.05.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2020 р. Cправа № 902/110/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (вул. Бистицька, буд. 89, м. Бердичів, Житомирська обл., 13300)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло Поділля" (вул. Пирогова, буд. 119А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21037)

про стягнення 215 924,54 грн

Суддя: Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання: Сичук І.В.

За участю представників сторін:

позивача: Артемчук І.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

10.02.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло Поділля" про стягнення 215 924,54 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/110/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 13.02.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/110/20, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2020 р.

На визначену дату судом представники сторін не з`явились. Позивач про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи. Разом із тим, конверт з ухвалою суду направлену на адресу відповідача повернувся з відміткою відділу поштового зв`язку "За закінченням встановленого строку зберігання".

Суд зауважує, що від представника позивача до суду 11.03.2020 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 11.03.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 08.04.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 08.04.2020 р.

На визначену дату судом представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матеріалах справи.

Суд зауважує, що від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке не містить електронно цифрового підпису.

Суд, дослідивши дану заяву, не приймає її до розгляду з огляду на п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. № 28, згідно якого документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Разом з тим, всупереч вищевикладеного, представником позивача оригінал заяви в паперовій формі не надіслано.

Ухвалою суду від 08.04.2020 р. закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/110/20 для судового розгляду по суті на 04.05.2020 р.

На визначену дату судом 04.05.2020 р. в судове засідання з`явився представник позивача, яким підтримано позов в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився, при цьому, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, ухвалою суду від 08.04.2020 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Суд зазначає, що після виходу з нарадчої кімнати представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Сейл Кей» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло Поділля» (Покупець) було укладено договір поставки № US-182, відповідно до якого Постачальник зобов`язувався на умовах та в порядку, визначеному договором, передати у власність Покупця товар, асортимент, ціна і кількість якого обумовлюється Сторонами при узгодженні заявки та визначається у видатковій накладній чи рахунку на оплату, а Покупець оплатити вартість товару.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника попередній платіж у розмірі 100 % (сто відсотків) передплати від вартості товару.

Згідно з п. 3.4 договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника.

Позивачем в позовній заяві та поясненнях стверджується, що 05.02.2019 р. позивач здійснив поставку товару на суму 44 400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №165.

На підставі рахунку на оплату № 97 від 05.02.2019 р. відповідачем було частково оплачено товар, що підтверджується платіжним дорученням № 332 від 29.03.2019 р., в зв`язку з чим залишилася заборгованість у розмірі 29 835,62 грн, яку Покупець мав оплатити 05.02.2019 р.

07.02.2019 р. Постачальником було поставлено товар на суму 44 400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 166.

27.02.2019 р. Постачальник здійснив поставку товару на суму 38 204,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 255.

Позивач стверджує, що частково даний товар (а саме плити перекриття) був попередньо оплачений згідно виставленого рахунку № 1743 від 27.12.2018 р., що підтверджується платіжним дорученням № 239 від 28.12.2018 р. Однак частина товару не була оплачена, внаслідок чого утворився борг у розмірі 25 764,98 грн, який Покупець мав оплатити 27.02.2019 р.

05.04.2019 р. Постачальником було поставлено товар на суму 60 786,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 519.

07.06.2019 р. Постачальник здійснив поставку товару на суму 5 924,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1064.

Позивач зазначає, факт поставки товарів підтверджується видатковими накладними та Актом звірки взаєморозрахунків, які обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками сторін.

З врахуванням викладеного позивач вважає, що на виконання умов договору Покупець зобов`язаний був оплатити отриманий товар на загальну суму 166 711, 40 грн у наступні строки: 05.02.2019 р. згідно з видатковою накладною №165 (29 835, 62 грн); 07.02.2019 року згідно з видатковою накладною № 166; 27.02.2019 р. згідно з видатковою накладною № 255 (25 764,98 грн); 05.04.2019 р. згідно з видатковою накладною № 519; 07.06.2019 р. згідно з видатковою накладною № 1064.

22.11.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, у якій виклав свої вимоги про стягнення заборгованості, що підтверджується описом вкладення та накладною Укрпошти № 1330800609821. Лист був повернений у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відміткою на конверті, який повернувся.

14.01.2020 р. відповідач надіслав позивачу гарантійний лист, у якому зазначив, що бере на себе зобов`язання в термін до 31.01.2020 р. погасити грошовий борг за договором поставки US-182 від 18.09.2018 року за поставлений товар в розмірі 166 711, 40 грн.

Однак зобов`язань щодо погашення боргу відповідач не виконав, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3 договору покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника попередній платіж у розмірі 100 % (сто відсотків) передплати від вартості товару.

Згідно з п. 3.4 договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 193 714, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 165 від 05.02.219 р., № 166 від 07.02.2019 р., № 255 від 27.02.2019 р., № 519 від 05.04.2019 р., № 1064 від 07.06.2019 р.

Як свідчить матеріали справи відповідачем здійснено оплату за поставлений товар частково, внаслідок чого заборгованість за поставлений товар становить 166 711, 40 грн.

З врахуванням умов договору Покупець зобов`язаний був оплатити отриманий товар у наступні строки: 05.02.2019 р. згідно з видатковою накладною № 165 (29 835, 62 грн); 07.02.2019 року згідно з видатковою накладною № 166; 27.02.2019 р. згідно з видатковою накладною № 255 (25 764,98 грн); 05.04.2019 р. згідно з видатковою накладною № 519; 07.06.2019 р. згідно з видатковою накладною № 1064.

Проте, відповідач свого обов`язку щодо повної оплати за поставлений товар не виконав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 166 711,40 грн в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем фактично визнається сума боргу, що стверджується зокрема гарантійним листом відповідача (вих. № 28 від 14.01.2020 р.), у якому зазначено, що останній бере на себе зобов`язання в термін до 31.01.2020 р. погасити грошовий борг за договором поставки US-182 від 18.09.2018 року за поставлений товар в розмірі 166 711, 40 грн. Крім того актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 р. - 18.04.2019 р., який підписано та кріплено печатками сторін та в якому зазначено про наявність боргу в розмірі 160 786,60 грн.

Суд зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків, є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Дана позиція викладена зокрема в Постанові від 04.12.2019 р. Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в якій зазначено, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 202,65 грн; пені в сумі 18 861,50 грн; відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 4 070,09 грн та штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 16 671,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати вказаних у п. 3.3 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. При порушенні Покупцем строків оплати вказаних п. 3.3 даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п. 6.2 договору, сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок інфляційних збитків, пені, відсотків за користування грошових коштами штрафу та встановлено, що останнім при обрахунку не допущено помилок, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються повністю

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло Поділля" (вул. Пирогова, буд. 119А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21037, код ЄДРПОУ 41967890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (вул. Бистицька, буд. 89, м. Бердичів, Житомирська обл., 13300, код ЄДРПОУ 40748590) 166 711,40 грн сума основного боргу; 3 202,65 грн інфляційних втрат; пені в сумі 18 861,50 грн; відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 4 070,09 грн; штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 16 671,14 грн та 3 238, 87 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 травня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим..

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Бистицька, буд. 89, м. Бердичів, Житомирська обл., 13300)

3 - відповідачу (вул. Пирогова, буд. 119А, м. Вінниця, Вінницька обл., 21037)