Рішення № 89119662, 28.04.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2041/19

Провадження №2/148/37/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Немирівської Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України, поданим представником Гусєвим Павлом Володимировичем , до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.05.2017 о 7 год. 50 хв. в Тульчині по вул. Гагаріна трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме: відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспорртним засобом марки "YAMAHA ZEAL 250", державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого, остання отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікарні.

В обгрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до якої, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі, чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень п. 21.3, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП застрахована не була.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону №1961-IV, Моторно (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 статті 1 цього Закону та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 24 Закону України у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Також, згідно ст. 25 Закону, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування за наявності документів зазначених у ст. 35 Закону повідомлення про дорожньо-транспортної пригоди, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Керуючись вищезазначеними нормами, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачає ст. 35 Закону. Зокрема, потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно до розрахунків позивача, розмір шкоди потерпілій у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності становить 3200,13 грн., розмір шкоди, у зв`язку з лікуванням потерпілої становить 13184,54 грн.

Таким чином, загальний розмір шкоди становить 16384,67 грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ч. 2 ст. 38 вищевказаного Закону, позивач ввважає, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то останній, як особа, винна у настанні ДТП, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу виплачену останнім шкоду.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 16384,67 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що проти задоволення позову заперечує з огляду на ряд причин. Так, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують заявлені вимоги; докази, долучені до позовної заяви є недопустимими та судом не повинні прийматися до уваги враховуючи положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України. Копії доказів відповідач отримав разом з ухвалою про відкриття провадження у справі та позовною заявою, а не завчасно, так як це визначено процесуальним законом. До позовної заяви не долучено підтвердження направлення учасникам провадження копій доказів, що подаються до суду. Фотокопіювальні відбитки документів не відповідають вимогам закону, оскільки за змістом ч. 2 ст. 95 ЦПК України, ст. 1, 2 Закону України "Про інформацію" ДСТУ 2732:2004 "Діловодство й архівна справа; терміни та визначення понять", достовірними доказами підтвердження певних обставин в судових справах є лише оригінали чи належно засвідчені копії письмових доказів, а отримані відповідачем копії документів, є повторним копіюванням із копій без належного засвідчення. Отже, позовна заява не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання від нього, про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача надав суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без його та відповідача участі, позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії довідки підрозділу Національної поліції № 3017136309629546 від 15.05.2017 (а.с. 7-8), позивача МТСБУ повідомлено, про те, що 15.05.2017 о 07:50 год. в м. Тульчин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспорного засобу мотоциклу марки "YAMAHA, ZEAL", номерний знак НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 , у якого відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат "Зелена карта", та пішохода ОСОБА_3 . Дана ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 п. 18.1. ПДР.

Про ДТП, що сталась 15.05.2017, представником потерпілої ОСОБА_3 за довіреністю (а.с. 11-12) - ОСОБА_4 повідомлено позивача МТСБУ, що підтверджується копією вказаного повідомлення від 10.10.2018 (а.с. 9). До повідомлення додано заяву про виплату страхового відшкодування від 10.10.2018 та інші необхідні документи.

Відповідно до копії інформації перевірки чинності внутрішнього ОСЦПВВТЗ (а.с. 14), підтверджено, що поліс на транспортний засіб номер НОМЕР_1 відсутній, тобто даний транспортний засіб, за кермом якого перебував відповідач ОСОБА_2 в день ДТП, не застрахований.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23.1. Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно розрахунків представника позивача загальний розмір шкоди складає 16384,67 грн., з яких: розмір шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності 3200,13 грн. (а.с. 28) та розмір шкоди у зв`язку з лікуванням потерпілої 13184,54 грн. (а.с. 29).

Відповідно до ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до копії виписки із медичної карти Тульчинської ЦРЛ (а.с. 15), потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка, поступила на стаціонарне лікування 15.05.2017, виписана 16.05.2017. Їй було встановлено діагноз вторинний відкритий двухщиколотковий перелом правої гомілки з повним вивихом ступні та інші ушкодження, проведено лікування.

Відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ "Вінницька центральна районна лікарня" (а.с. 16), потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступила на стаціонарне лікування 16.05.2017, виписана 07.06.2017 з діагнозом вторинний відкритий двухкісточковий перелом гомілки з повним вивихом ступні, закритий перелом ліктьового відростку лівої ліктьової кістки зі зміщенням, забійно-рвана рана лівого стегна, закрита травма грудної клітини перелом ІХ-Х ребра та інші ушкодження, проведено лікування.

Згідно копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ "Вінницька центральна районна лікарня" (а.с. 17), потерпіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлена в стаціонар 08.08.2017 , виписана 14.08.2017, їй встановлено відповідний діагноз, призначено лікування та рекомендації.

Відповідно до копії довідки Вінницької центральної районної лікарні, потерпіла ОСОБА_3 , дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у даному закладі у хірургічному відділенні з 16.05.2017 по 07.06.2017, їй призначено ряд лікарських засобів.

Копіями товарних чеків від 31.05.2017, 16.05.2017, 17.05.2017, 08.08.2017 (а.с. 21-25), підтверджується купівля медичних препаратів для лікування потерпілої.

Відповідно до розрахунків позивача, розмір витрат у зв`язку з лікуванням потерпілої становить 13184,54 грн. (а.с. 29).

Відповідно до ст. 25 Закону, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відповідно до копії довідки Тульчинської ЦРЛ про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 11.09.2018 (а.с. 18), підтверджено, що потерпіла ОСОБА_3 дійсно перебувала на лікуванні у реанімаційному та травматологічному відділені Тульчинської ЦРЛ у період з 15.05.2017 по 16.05.2017.

Відповідно до копії довідки Вінницької центральної районної клінічної лікарні про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 17.09.2018 (а.с. 18), підтверджено, що потерпіла ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у хірургічному відділені у період з 16.05.2017 по 07.06.2017.

Також, копією довідки Вінницької центральної районної клінічної лікарні про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 17.09.2018 (а.с. 19), потерпіла ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у хірургічному відділені у період з 08.08.2017 по 14.08.2017.

Таким чином, розмір шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, за розрахунками позивача, становить 3200,13 грн. (а.с. 28).

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Представник потерпілої ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з завами від 10.10.2018 про виплату страхового відшкодування: витрат на лікування у розмірі 16634,04 грн. (а.с. 31) та витрат пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3733 грн. (а.с. 32).

На підставі надісланих представником потерпілої заяв, позивачем МТСБУ видано наказ №10996 від 29.11.2018 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с. 34) та проведено відповідні нарахування вказаної шкоди (а.с. 33).

Копією платіжного доручення № 1014377 від 30.11.2018 (а.с. 37), представнику потерпілої виплачено вищевказане страхове відшкодування у загальному розмірі 16384,67 грн. (а.с. 37).

Про необхідність повернення страхового відшкодування у зазначеній вище сумі, позивач МТСБУ повідомляв відповідача ОСОБА_2 (а.с. 35), на що останній відповів, що він правил дорожнього руху не порушував, рішення суду про визнання його винним у ДПТ відсутнє, а тому він дані витрати компенсувати не буде.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження по факту ДТП, що мала місце 15.05.2017, до Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області 15.05.2017 надійшло повідомлення із Тульчинської підстанції Гайсинської станції швидкої медичної допомоги, що у м . Тульчині по вул. Гагаріна , 15.05.2017 близько 08:05 год. водій мотицикла YAMAHA ZEAL 250 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи даним транспортним засобом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у виді перелому нижньої третини правої гомілки, різаної рваної рани верхньої третини лівого стегна, забою грудної клітки зліва та була госпіталізована до Тульчинської ЦРЛ. За вказаними подіями 15.05.2017 внесено відомості до ЄРДР за № 12017020310000275.

Згідно постанови прокурора Немирівської місцевої прокуратури Гаврилюка В.В. кримінальне провадження № 12017020310000275, внесене до ЄРДР 15.05.2017, закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Також, відповідно до висновку експерта №158 від 13.07.2017, у потерпілої ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці голови зліва, забійно-рваної рани лівого стегна, садни в проекції лівого ліктьового суглобу, забійної рани в області підборіддя, відкритого внутрісуглобного перелому зовнішньої та внутрішньої кісток правої гомілки з повним вивихом правої ступні, закритого перелому відростку лівої ліктьової кістки, закритих переломів 9-го та 10-го ребра зліва.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Згідно пп. а п. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на день ДТП не була застрахована, представник потерпілої цілком законно звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП. В свою чергу, МТСБУ виконало покладені на нього Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язки по відшкодуванню шкоди потерпілій.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, оскільки шкоду завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому незалежно від наявності чи відсутності вини відповідача, останній зобов`язаний відшкодувати позивачу виплачене страхове відшкодування.

В свою чергу, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 190 ЦПК України, одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Таким чином, суддею, встановивши при відкритті провадження у справі, що позовна заява є належно оформленою, відповідає нормам ст. 175, 177 ЦПК України, підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження, не має, відкрив провадження у справі та відповідно до вимог ч. 2 ст. 190 ЦПК України, одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслав учасникам справи копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

В свою чергу, ч. 9 ст. 83 ЦПК України, на яку посилається відповідач, передбачено порядок подання доказів до суду після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

З огляду на це, суд вважає надані позивачем докази засвідченими належним чином, а посилання відповідача на недостовірність доказів через неналежне засвідчення їх копій, безпідставними.

Аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 6, 22-25, 35, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України, місцезнаходження якого за адресою: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ: 21647131, IBAN: НОМЕР_4 в АТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 16384 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 67 копійок та судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з урахуванням п. 3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з урахуванням п. 3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя: