Ухвала суду № 89112777, 07.05.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1154/20

Номер провадження 1-кс/504/472/20

У Х В А Л А

07.05.2020смт.Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160330000410 від 29.04.2020р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України.

З клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2020 р. до чергової служби Лиманського ВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оперуповноваженого УВБ в Одеській області про те, що 28.04.2020р. біля 23:00 год, невстановлені особи, шляхом злому навісного замку, проникли на охоронювану територію С(Ф)Т «Зерновоє» за адресою: Одеська область, Лиманський р-н, с. Великі Ламзаки, вул. Польова (код ЄДРПОУ 22507455), а саме до складських приміщень №3, звідки викрали інсектициди та фундіциди

Проведеними першочерговими слідчими (розшуковими) діями було встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , якого 29.04.2020р. о 11:00 годині затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, 29.04.2020р. слідчим, відповідно до вимог ст.ст.233, 237 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, у зв`язку із необхідністю врятування майна та слідів вчинення злочину, які самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для виконання завдань кримінального провадження, а також у зв`язку із переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, проведено обшук квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У ході обшуку квартири було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Huawei», в корпусі світло-чорно кольору, сумка-рюкзак з поясом через плече світло-коричневого кольору.

Як зазначає слідчий, є підстави вважати, що виявлені предмети є доказами кримінального правопорушення, що обґрунтовує застосування заходу забезпечення кримінального провадження арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та слідчий СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 підтримали заявлене клопотання та просили слідчого суддю його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Розгляд клопотання вирішено проводити в порядку ч.2 ст.172 КПК України без повідомлення власників/володільців майна, що є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Розглянувши подане клопотання, вислухавши думку прокурора та слыдчого, вивчивши надані матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно доп.7ч.2ст.131КПК України,одним іззаходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно доч.ч.1,2ст.132КПК України,заходи забезпеченнякримінального провадженнязастосовуються напідставі ухвалислідчого суддіабо суду. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтями167,168 КПК Українивизначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 ст.167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпеченн я збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.10, 11ст.170КПК України,арештможе бутинакладений увстановленому цимКодексом порядкуна рухомечи нерухомемайно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Неможе бутиарештовано майно,якщо воноперебуває увласності добросовісногонабувача,крім арештумайна зметою забезпеченнязбереження речовихдоказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;

Так, відповідно до постанови від 29.04.2020р., майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Оцінюючи підстави арешту майна, викладені у клопотанні, слідчий суддя приймає до уваги, що у судовому засіданні доведена необхідність арешту вказаного майна, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження дійсно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі тощо.

Тому, з метою встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, забезпечення заходів кримінального провадження, враховуючи, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98КПК України, з метою збереження речових доказів, оцінюючи наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно: мобільний телефон марки «Huawei», в корпусі світло-чорно кольору, сумка-рюкзак з поясом через плече світло-коричневого кольору.

Заборонити будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином цим майном та використовувати його до прийняття остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженню.

Ухвала слідчого судді виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1