Рішення № 89111365, 05.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1227/20

РІШЕННЯ

іменем України

05 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0456 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0456 в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0456 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату полковнику ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (15.07.2019) компенсації за не отримане речове майно та грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

2. Стягнути з військової частини А0456 (місцезнаходження: пров. Штабний, 1. м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 26622236) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.07.2019 по 26.12.2019 (грошова компенсація за не отримане речове майно та грошова компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в військовій частині А0456. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Вказав, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №560/1586/19 відповідач 10.12.2019 виплатив 37420,41 грн грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та 26.12.2019 88003,75 грн компенсації за невикористане речове майно. Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Просив позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі №560/1586/19 відповідач 10.12.2019 виплатив 37420,41 грн грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та 26.12.2019 88003,75 грн компенсації за не використане речове майно. Спір у справі №560/1586/19 стосувався розміру належних звільненому позивачу сум. Вважає, що положенням статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження заробітної плати. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 02.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 06.04.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд у задоволенні клопотання військової частини А0456 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу і згідно з витягом з Наказу командира Військової частини А 0456 від 15.07.2019 №136 звільнений в запас та виключений із списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Листом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №154/111/3967 від 02 жовтня 2019 року, на звернення позивача щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік включно, повідомлено, що відповідно до службового листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.07.2019 № 248/5513, виплата компенсації за невикористані дні додаткових і соціальних відпусток (у тому числі компенсація за невикористані дні додаткових відпусток учасникам бойових дій) чинними нормативно-правовими актами не передбачена. Ураховуючи зазначене, відмовляється в задоволені звернення.

Рішенням від 16.12.2019 у справі №560/333/19 Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини А0456 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік включно. Зобов`язав Військову частину А0456 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 15.07.2019.

На виконання вище вказаного рішення суду відповідач 10.12.2019 виплатив 37420,41 грн грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та 26.12.2019 88003,75 грн компенсації за не використане речове майно.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не містить норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

При цьому, стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин, за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 27.06.2018 по справі №810/1543/17, від 06.06.2018 у справі №804/1782/16.

Враховуючи те, що компенсація вартості неотриманого речового майна та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачені позивачу на виконання рішення суду, тому підстави для стягнення з військової частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А0456 про стягнення коштів та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А0456 (пров. Штабний, 1,Одеса,Одеська область,65012 , код ЄДРПОУ - 26613823)

Головуючий суддя Г.В. Лабань