Рішення № 89110600, 06.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1741/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017;

- зобов`язати Головне управління ПФУ у Хмельницькій області провести поновлення, перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 01.03.2017, з проведенням індексації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з жовтня 2013 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років. Є громадянкою України, з січня 2017 тимчасово перебуває в США. Рішенням Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 31.08.2017 № 196802 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.09.2017 згідно пункту 4 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" у зв`язку з тим, що позивач більше року не одержувала пенсію з поточного рахунку в банку "Райффайзен Банк Аваль", а також не отримувала в подальшому протягом шести місяців.

На звернення представника позивача про поновлення пенсії, відповідач надав відповідь про те, що представник позивача не є його законним представником, а представником за довіреністю.

На особисте звернення з письмовою заявою до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про поновлення пенсії та прохання відповідь надіслати на адресу представника, відповідач надав відповідь, в якій вказав про неможливість надання інформації на звернення, оскільки відповідь на звернення містить інформацію з обмеженим доступом.

Враховуючи те, що починаючи з 01.03.2017 позивач не отримувала пенсії, а з 01.09.2017 взагалі припинено виплату пенсії, позивач вважає рішення про припинення виплати пенсії протиправним та таким, що порушує її конституційні права, відтак просить позовні вимоги задовольнити.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій вказано, що відповідно до чинного законодавства, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Згідно даних поштового зв`язку позивач пенсію за період з 01.03.2017 по 31.08.2017 не отримувала, у зв`язку з чим на підставі рішення головного управління ПФУ в Хмельницькій області № 196802 від 31.08.2017 виплату пенсії з 01.09.2017 ОСОБА_1 припинено.

Крім того, заява про поновлення виплати пенсії, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Таким чином, представник за довіреністю не є законним представником в розумінні Закону України "Про громадянство України".

Щодо вимоги позивача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з проведенням індексації, відповідач зазначає, що особам, які постійно проживають за межами України, індексація пенсії та щомісячних страхових виплат (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) проводиться відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Між державою Україна та державою СІІІА відсутні міжнародні договори щодо даного питання.

Вважаючи, що в діях Головного управління ПФУ в Хмельницькій області не вбачається будь-якої неправомірності, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Також представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання суд відмовляє.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 30.03.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з жовтня 2013 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 01.09.2017 відповідачем припинено виплату пенсії відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач більше року не отримувала пенсію з поточного рахунку "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до доручення, наданого Фіщуку В.М. представляти інтереси ОСОБА_1 щодо невиплати пенсії, яке посвідчене консулом Генерального консульства України у Нью-Йорку (США), представником надано адвокатський запит щодо ненадання інформації про припинення виплати мені пенсії.

Листом від 08.07.2019 №Г-35-АД Головне управління ПФУ в Хмельницькій області надало відповідь про те що, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії та додано копії рішення від 31.08.2019 №196802 та видано довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.01.2017 по 31.07.2019.

На звернення представника позивача до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою про поновлення пенсії, листом від 08.08.2019 № Ф-416-П-02.26-04 відповідач надав відповідь, в якій вказало, що представником позивача не дотримано положень Порядку № 22-1, а саме: представник позивача не є його законним представником, а представником за довіреністю.

06.09.2019 ОСОБА_1 особисто звернулася з письмовою заявою до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, просила поновити пенсію та надіслати відповідь на заяву представнику ОСОБА_2 .

Листом від 01.10.2019 №Г-1214-П/2-02.26-04 адресованому представнику, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області вказало на неможливість надання інформації на звернення позивача, оскільки відповідь на звернення містить інформацію з обмеженим доступом.

24.10.2019 представник позивача звернувся з адвокатським запитом щодо надання інформації про надання відповіді ОСОБА_1 про припинення виплати їй пенсії, за результатом розгляду якого, листом від 31.10.2019 №Г-1713-АД-02.26-06 адресованому представнику позивача, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області дало відповідь, де вказано, що виплату пенсії припинено у зв`язку з тим, що позивач більше року не отримувала пенсію з поточного рахунку "Райффайзен Банк Аваль" та повідомило, що ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до Волочиського сервісного центру обслуговування громадян з паспортом.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV. Зазначено, що положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У пункті 51 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", набуло статусу остаточного 07.02.2014, та яке за приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, зазначено що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому, заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії.

Відповідно до пункту 54 вказаного рішення наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, враховуючи наведене, а також обставини справи щодо тимчасового перебування позивача у США, останній як громадянин України, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-ІV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 цієї статті пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Виплата пенсій через банківські установи регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженим постановою КМ України від 30.08.1999 №1596 (надалі - Порядок №1596).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1596, якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду згідно з вимогами, визначеними в пункту 10 Порядку.

У випадку невиконання одержувачем цієї умови, орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить випалу через національного оператора поштового зв`язку за місцем проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Підстави припинення виплати пенсії передбачено статтею 49 Закону №1058-ІV, відповідно до частини 1 якої встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно повідомлення Хмельницького обласного управління "Райффайзен Банк Аваль" від 27.12.2016 ОСОБА_1 пенсію не одержувала більше року.

Враховуюче зазначене та те, що позивачка упродовж місяця не з`явилась на виклик управління виплату пенсії з 01.03.2017 переведено на поштове відділення за адресою проживання зазначеного в матеріалах пенсійної справи.

Згідно даних поштового зв`язку позивачка пенсію за період з 01.03.2017 по 31.08.2017 не отримувала.

Встановлені судом обставини вказують на наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 49 Закону №1058-ІV, для припинення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при прийнятті рішення №196802 від 31.08.2017 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області діяло в межах повноважень, визначених законодавством, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає підстави суду зробити висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Проте суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині зобов`язання Головне управління ПФУ в Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .

Так, відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, нормами пенсійного законодавства передбачено можливість подання заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Вказаний висновок висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31.01.2019 у справі №520/9721/16-а.

Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі доручення, яке посвідчене консулом Генерального консульства України у Нью-Йорку (США), що підтверджує право останнього подавати заяву про поновлення виплати пенсії.

А тому відмова останнього у вчиненні дій щодо поновлення виплати пенсії є протиправною.

Разом з тим, пунктом 6 Порядку №3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

За змістом наданих до пенсійного органу документів, наявних у матеріалах справи та наведених норм законодавства у сукупності, слідує, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії, проте поновлення виплати пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання дій, пов`язаних з її поновленням, зокрема, подання заяви про поновлення виплати пенсії.

Тому, у цьому випадку поновити пенсію необхідно з дня подання заяви і документів поштою.

Як зазначає позивач в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, датою звернення представника позивача до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою про поновлення пенсії позивача є 22.07.2019, то відповідач повинен поновити виплату пенсії позивачу саме з 22.07.2019.

Крім цього, суд також виходить із того, що згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством не встановлено обов`язку для пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень поновлювати пенсію громадянам України, які виїхали на проживання за кордон автоматично, при цьому за відсутності у пенсійного органу станом на 01.03.2017 інформації про факт життя такої особи, її місце проживання тощо.

Водночас, позивачем не було наведено обґрунтованих причин, які унеможливили її звернення, як особи, яка в першу чергу зацікавлена в поновленні виплати пенсії, звернутися до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009 07.10.2009 та до 22.07.2019.

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 01.03.2017, з проведенням індексації, не підлягає задоволенню, оскільки спір щодо виплати такої пенсії відсутній, а вимога заявлена передчасно.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація грошового забезпечення є державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України.

Частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Водночас, пунктом 4-5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021.

Оскільки пенсійні виплати не призначені, то вимога щодо проведення індексації пенсійних виплат є передчасною, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 1681,00 грн. Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.07.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя В.В. Матущак