Рішення № 89110599, 07.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 620/3667/19

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

Академія Державної пенітенціарної служби звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням підготовки та захистом дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук відповідно до договору надання освітніх послуг №566/Г-86 від 30.07.2014 року в сумі 20600 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 липня 2014 року між Національною академією Служби Безпеки України, Чернігівським юридичним коледжем Державної пенітенціарної служби України, правонаступником якого є академія Державної пенітенціарної служби, та ОСОБА_1 був укладений договір про надання освітніх послуг № 566/Г-86.

Згідно з умовами цього договору коледжем Державної пенітенціарної служби України були сплачені Національній академії СБУ кошти в сумі 20600 грн. за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України за підготовку та проведення захисту дисертації відповідача. Умовами договору передбачено, що у разі успішного захисту дисертаційного дослідження здобувач зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років в одному із структурних підрозділів замовника, а за невиконання або виконання неналежним чином умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Позивач зазначає, що після захисту дисертації ОСОБА_1 не відпрацював три роки у академії, оскільки був звільнений за власним бажанням згідно з п. 7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», відтак допустив порушення пункту 3.1 договору про надання освітніх послуг. Зважаючи на це, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з виконанням умов договору.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року позивачеві було роз`яснене право звернутись з даним позовом до адміністративного суду, оскільки встановлено, що цей спір має ознаки публічно-правового.

Чернігівський окружний адміністративний суд передав позовну заяву академії Державної пенітенціарної служби на розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду, за місцем проживання відповідача.

Провадження у цій справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому покликається на те, що причиною подання рапорту про звільнення з академії стало систематичне порушення його прав керівництвом навчального закладу, зокрема, незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №825/946/16. На думку ОСОБА_1 , це свідчить про невиконання умов договору також і самим позивачем. Також покликається на те, що 09 лютого 2017 року він звернувся до ректора академії та повідомив, що не відмовляється від виконання умов договору та готовий знову працевлаштуватись на умовах сумісництва. Разом з тим, позивач відмовився прийняти його на роботу.

На думку відповідача, оскільки відшкодування коштів, сплачених за надання освітніх послуг, договором №566/Г-86 від 30.07.2014 року не передбачене, а наказ МОН №183, який діяв на момент укладання договору, не містить такого зобов`язання, як відпрацювання не менше трьох років, вимоги позивача є необґрунтованими, відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 30 липня 2014 року між Національною академією Служби Безпеки України, Чернігівським юридичним коледжем Державної пенітенціарної служби України, правонаступником якого є академія Державної пенітенціарної служби ( утворена в результаті реорганізації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1111-р від 21 жовтня 2015 року) та ОСОБА_1 був укладений договір про надання освітніх послуг №566/Г-86.

Предметом договору є проведення підготовки та захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність, під час попереднього розгляду та засідання спеціалізованої вченої ради для захисту дисертації у вересні 2014 року.

Згідно з п.5.1 Договору вартість освітньої послуги, яка має бути сплачена Замовником Виконавцю за підготовку та проведення захисту дисертації Здобувача, становить 20600,00 грн. Відповідно до п.3.1 Договору, у разі успішного захисту дисертаційного дослідження, Здобувач зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років в одному із структурних підрозділів Замовника. Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або виконання неналежним чином умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з платіжними дорученнями від 19.08.2014 року №1240 та від 26.09.2014 року №1537 Чернігівським юридичним коледжем за підготовку та проведення захисту дисертації ОСОБА_1 сплачені кошти в сумі 20600,00 грн. на адресу Національної академії Служби Безпеки України, що ніким не заперечується.

27 липня 2016 року ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з посади підполковника внутрішньої служби, професора кафедри тактико-спеціальної підготовки академії Державної пенітенціарної служби України.

Наказом ректора академії від 08 серпня 2016 року №119-ос відповідач був звільнений з військової служби відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», з ним проведений повний розрахунок за час роботи, що теж ніким не спростовано.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з підготовкою та захистом дисертації, а підставою - порушення, на думку позивача, відповідачем умов договору про надання освітніх послуг, які стосуються відпрацювання останнім трирічного строку у навчальному закладі.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-1V від 23.06.2005 року на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

За змістом ч. ч. 2, 4, 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, який був чинним станом на час укладення договору, визначався механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: 1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; 2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; 3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором, який укладається між навчальним закладом та особою.

У той же час, вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017, якою визначений механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслане особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. Відповідно до пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, зазначений Порядок відшкодування витрат містить виключний перелік витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах, до яких витрати, пов`язані з проведенням підготовки та захистом дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук, не належать.

Крім того, Закони України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», "Про Національну поліцію", «Про освіту» також не містять норм, які передбачають право або можливість стягнення витрат, пов`язаних з наданням працівнику освітніх послуг, у тому числі у зв`язку з захистом дисертації на здобуття наукового ступеня.

У позові академія покликається на норми цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст.509 ЦК України, якою визначене поняття цивільного зобов`язання.

Суд погоджується з тим, що умовами договору, який є у справі, передбачено, що "у разі успішного захисту дисертаційного дослідження здобувач зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років в одному із структурних підрозділів замовника", а згідно з п. 6.1 за невиконання або виконання неналежним чином умов цього договору сторонами була погоджена можливість притягнення винної сторони до відповідальності.

Разом з тим, вказаний договір не містить будь-яких зобов`язань стосовно відшкодування здобувачем освітньої послуги ( відповідачем у справі) академії Державної пенітенціарної служби витрат, пов`язаних з його підготовкою до захисту дисертації та самим захистом дисертації у разі звільнення його за власним бажанням або достроковим розірванням договору за згодою сторін.

Також академією не надані докази повідомлення відповідача про наявність у нього зобов`язань з відшкодування витрат, із зазначенням їх розміру, розрахунком витрат та реквізитами для перерахування коштів.

Крім того, відповідно до наказу ректора академії від 08 серпня 2016 року №119-ос з ОСОБА_1 проведений повний розрахунок за час роботи, відомості про будь-які непогашені зобов`язання зі сторони відповідача відсутні, інформацію щодо вимог про відшкодування витрат останнім вказаний наказ не містить, з чого вбачається, що у позивача на момент звільнення ОСОБА_1 не виникало заперечень щодо розрахунків з ним.

Це свідчить про те, що сторони дійшли взаємної згоди при розірванні трудового договору, отже спірних питань стосовно компенсації відповідачем будь-яких коштів, станом на момент звільнення останнього не виникало. Будь-які протиправні винні дії з метою порушення умов договору відповідач не вчиняв.

Також судом встановлено, а позивачем не спростовано те, що відповідач не відмовлявся відпрацювати визначений договором строк, а навпаки був готовий продовжувати роботу у навчальному закладі.

Суд звертає увагу на те, що позивач у позові не наводить жодної норми закону, окрім положення Цивільного кодексу, яка б передбачала обов`язок відповідача провести відшкодування зазначених витрат. Отже, оскільки прямої вказівки у законодавстві, що регулює питання підготовки фахівців за державним замовленням у ВНЗ та здобуття наукового ступеня, щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням захисту дисертації, на підставі невідпрацювання здобувачем трирічного строку немає, позивач не довів підстави позову і його обґрунтованість.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги академії Державної пенітенціарної служби про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з проведенням підготовки та захисту дисертації, є необґрунтованими, відтак у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (але не менше строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 травня 2020 року

Позивач:Академія Державної пенітенціарної служби (вул. Гонча, 34,Чернігів,14000 , код ЄДРПОУ - 08571788) Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя І.С. Козачок