Рішення № 89110489, 07.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/273/20

07 травня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Тернопільської міської ради (далі, також - позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі, також, - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 20.12.2019 ВП №606567995615.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2019 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М. З. (далі - держаний виконавець), при примусовому виконанні виконавчого листа №500/1528/19, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 14.11.2019, винесла постанову ВП № 60655615 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн. Позивач вважає, що оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зазначеним виконавчим листом зобов`язано Тернопільську міську раду на своєму черговому засіданні розглянути клопотання від 25.02.2019 та 26.02.2019 (реєстраційні номери: 402696, 402681, 402683, 402678, 412760, 412761) про надання дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га кожному, за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та прийняти рішення у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Надалі, на підставі зазначеного виконавчого листа позивачем був підготовлений відповідний проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)", який був розглянутий 06.12.2019 на пленарному засіданні сесії міської ради, на підтвердження чого надав витяг з протоколу сорок першої сесії міської ради від 06.12.2019. Однак, за результатами голосування депутатів рішення не було прийнято.

Позивач зазначив, що неприйняття рішення за даний проект не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, позивач не може в будь - який спосіб схиляти депутатів до голосування за той чи інший проект рішення, а тому, державний виконавець безпідставно дійшла висновку, що позивач не виконав без поважних причин рішення суду, і як наслідок, протиправно виніс оскаржувану постанову, без врахування вказаних обставин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 головуючим суддею в даній справі визначено суддю Хрущ В.Л.

Ухвалою суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Від представника відповідача на адресу суду 24.02.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (аркуші справи 29-35). В обґрунтування зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 59 цього ж Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Представник відповідача звертає увагу суду, що рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням Тернопільської ради. Відповідач вважає, що позивачу необхідно було прийняти рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стягувачу, врахувавши правову оцінку надану судом у рішенні від 30.07.2019 в справі №500/1528/19. Проте, рішення позивачем по даному питанні не прийняте, тому державним виконавцем 20.12.2019 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2020 допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківське) (далі, також, - відповідач).

На підставі рішення зборів суддів від 15.04.2020, розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №33 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з витягом з протоколу визначено головуючого суддю у справі №500/273/20 Баб`юка П . М .

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято справу до провадження суддею Баб`юком П.М., вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено у справі судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (аркуші справи 78-79). Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до норм частин 2, 3 статті 268 учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином суд перейшов до розгляду справи за відсутності учасників на підставі поданих матеріалів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи, Тернопільським окружним адміністративним судом 14.11.2019 видано виконавчий лист № 500/1528/19, яким зобов`язано Тернопільську міську раду на своєму черговому засіданні розглянути клопотання від 25.02.2019 та 26.02.2019 (реєстраційні номери: 402696, 402681, 402683, 402678, 412760, 412761) про надання дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га кожному, за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та прийняти рішення у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (аркуші справи 38-39).

На підставі заяви стягувача 19.11.2019 державний виконавець винесла постанову ВП № 60655615 про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа, в якій зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (аркуш справи 8).

За результатами розгляду заяви позивача про відкладення проведення виконавчих дій, 04.12.2019 державний виконавець винесла постанову ВП №60655615 про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого листа до 17.12.2019 (аркуші справи 44-46).

На адресу відповідача 18.12.2019 надійшла заява позивача про закінчення виконавчого провадження ВП № 60655615 від 19.11.2019, мотивуючи тим, що рішення суду у справі № 500/1528/19 виконано в повному обсязі, так як на пленарному засіданні сесії міської ради, котре відбулося 06.12.2019 розглядався проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)", котрий за результатами розгляду було винесено на голосування, на підтвердження чого надав витяг з протоколу сорок першої сесії міської ради від 06.12.2019 (аркуші справи 47-48).

Як підтверджується витягом з протоколу сорок першої сесії міської ради від 06.12.2019, за результатами голосування депутатів зазначене рішення "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)" не було прийнято (аркуш справи 49).

Державний виконавець 20.12.2019 при примусовому виконанні виконавчого листа №500/1528/19, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 14.11.2019, винесла постанову ВП № 60655615 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн, за невиконання рішення суду № 500/1528/19 від 09.10.2019 (аркуш справи 54).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Суд встановив, що постановою про відкриття провадження №60655615 з виконання виконавчого листа № 500/1528/19 від 14.11.2019 державний виконавець зобов`язав позивача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (аркуш справи 8).

За приписами частини першої статті 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Суд встановив, що за результатами розгляду заяви позивача про відкладення проведення виконавчих дій, 04.12.2019 державний виконавець винесла постанову ВП №60655615 про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого листа до 17.12.2019 (аркуші справи 44-46).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений виконавцем строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону №1404-VIII можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Суд встановив, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII, тобто за невиконання боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду № 500/1528/19 (аркуш справи 54).

Однак, суд не погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою.

Преамбула Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає, зокрема сільську, селищну, міську раду.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (частина перша статті 25 Закону № 280/97-ВР).

За приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Водночас, преамбула Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV) визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 93-IV депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

При цьому, частиною першою статті 30 Закону № 93-IV визначено, що депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання виконавчого листа №500/1528/19, на найближчому пленарному засіданні, а саме на пленарному засіданні сорок першої сесії міської ради 06.12.2019 було розглянуто проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)", котрий за результатами розгляду було винесено на голосування.

Надалі, за результатами голосування депутатів зазначене рішення не було прийнято (недостатньо голосів), про що свідчить витяг з протоколу сорок першої сесії міської ради від 06.12.2019 (аркуш справи 49).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в даному випадку неприйняття рішення по зазначеному проекту не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Тернопільська міська рада не може в будь - який спосіб схиляти депутатів до голосування за той чи інший проект рішення, і як наслідок, державний виконавець безпідставно дійшла висновку, що позивач не виконав без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Таким чином, враховуючи те, що оскаржена постанова винесена державним виконавцем за відсутності підстав, встановлених частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. від 20.12.2019 ВП № 60655615 про накладення штрафу на Тернопільську міську раду в розмірі 5100 грн.

Реквізити сторін:

позивач - Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305);

відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: 46021, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 травня 2020 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.