Рішення № 89110184, 06.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 р. № 400/1022/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 19.02.2020 р. № Ф-74798-17; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач ), про визнання протиправною і незаконною вимоги про сплату боргу від 19.02.2020 р. № Ф-74798-17.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що оскаржувану вимогу отримала 24.02.2020 року, вимогу вважає незаконною, а інформація про наявність боргу з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) не відповідає дійсності. З вимоги не вбачається, хто є платником ЄСВ: позивач як фізична особа-підприємець, або як самозайнята особа - адвокат. Не зазначено період виникнення недоїмки, не зазначено за який час виник борг, з відомостей електронного кабінету платника вбачається, що відповідач самостійно незаконно та безпідставно починаючи з 2017 року вносить до облікової картки платника відомості про наявність боргу, а саме донараховує єдиний соціальний внесок в сумі аналогічній з вже сплаченої суми за один і той же період.

В провадженні П`ятого апеляційного суду знаходилася справа №400/2004/19 щодо скасування аналогічних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.19року № Ф-74798-17 У, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 року апеляційну скаргу було повернуто ГУ ДПС у Миколаївській області, а рішення суду першої інстанції набрало законної сили, що має бути враховано при розгляді справи №400/1022/20, також ОСОБА_1 вказала, що відповідачем до інтегрованої картки внесено відомості про необхідність сплати позивачем ЄСВ у подвійному розмірі: як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, та фізична особа-підприємець. Такий висновок податкового органу вважає помилковим. на підставі вищезазначеного просила позов задовольнити.

06.04.2020 р. відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Нарахування в інформаційній картці платника податків проводиться автоматично, відповідно до обраної системи оподаткування.

За даними інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" позивач, яка провадить незалежну професійну діяльність, знаходилась на обліку ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва з 16.09.2014 р. по 31.01.2019 р. як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, з 28.07.2017 р. - як самозайнята особа. Станом на 19.02.2020 р. за позивачем рахується заборгованість з ЄСВ.

Ухвалою від 06.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 05.05.2020 року позивачка надала пояснення по справі та просила позов задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився пояснень по справі не надав.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.09.2014 р. по 31.01.2019 р.

18.05.2017 р. отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та повідомила про це податковий орган за місцем проживання. 28.07.2017 р. позивач отримала довідку № 1714020700016 , в якій вказано, що вона обліковується в контролюючих органах з 17.09.2014 р, тобто позивача не поставили на податковий облік повторно.

Протягом 2014-2018 років подавала до контролюючого органу податкові декларації та сплачувала ЄСВ

19.02.2020 р. відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-74798-17 на суму 18276,88 грн, яка було отримана позивачем 24.02.2020 року (згідно поштового повідомлення про вручення).

Сплата позивачем як адвокатом ЄСВ за ІІ-ІІІ квартали 2019 р. підтверджується довідкою про сплату вказаних платежів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано ПК України.

Так, за визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих… за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), згідно з ч. 2, 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пп.2 п.1 ст.7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464 не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Однак, єдиною метою збору ЄСВ є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, позивач, перебуваючи одночасно на обліку як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа (адвокат), ЄСВ має сплачувати один раз, а не в подвійному розмірі.

У рішенні від 02.09.2019 р. по справі № 520/3939/19, яка розглянута Верховним Судом як зразкова, суд дійшов висновку, що взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних вимог, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Суд акцентує увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 18276,30 грн є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Так, ч.1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Миколаївській області від 19.02.2020р. №Ф-74798-17.

3.Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул.Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001, код ЄДРПОУ 43144729) здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,88 грн.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга