Рішення № 89110183, 05.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2020 р. № 400/3204/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання стягнути грошову компенсацію в сумі 42 885,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1, ДФС України) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач 2, ГУ ДФС в Миколаївській області) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації в сумі 52 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у органах податкової міліції та звільнений зі служби на підставі пункту 65 "б" через захворювання, пов`язане з проходженням служби. 01.11.2018 року позивач звернувся до Головного управління ДФС в Миколаївській області із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою. Проте, листом від 30.11.2018 року Головне управління ДФС в Миколаївській області відмовило позивачу в забезпеченні його санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, виділених на зазначені цілі. 29.05.2019 року позивач знову звернувся до Головного управління ДФС в Миколаївській області із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою. Листом від 11.06.2019 року Головне управління ДФС в Миколаївській області відмовило позивачу в забезпеченні його санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, виділених на зазначені цілі. Зазначив, що має право на безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортного лікування і звернувся до відповідача про надання йому путівки. Враховуючи, що відповідачами порушено його права та інтереси, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

17 жовтня 2019 року за вх. №16727 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із копією уточненого адміністративного позову для суду та відповідачів з власним письмовим підтвердженням про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, інформацією про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви, з копією доданих до позовної заяви документів для відповідачів та обґрунтованнням підстав, що підтверджують своєчасність звернення позивача до суду із вказаними позовними вимогами.

Відповідно до уточненої позовної заяви, позивач просив суд визнати умисну бездіяльність та протизаконні дії суб`єкта владних повноважень: органом ГУ ДФС у Миколаївській області та ДФС України протиправними щодо умисного ухилення від виконання законодавчих вимог встановлених Постановою КМУ Постанови КМУ № 446 від 27.04.2011 року з внесеними змінами у відповідності до Постанови КМУ №294 (294- 2017-п) від 26.04.2017 року, а саме якою встановлено порядок "забезпечення санаторно- курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветерані" військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей" та зобов`язати вчинити дії, щодо придбання та видачі на ім`я ОСОБА_1 санаторно - курортну путівку до санаторно-курортних закладів на 2019 рік з компенсацією оплати на 2018 рік, або сплатити компенсацію в солідарному порядку 52 000,00 грн. за протизаконну остаточну відмову в позачерговому забезпеченні санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2018 та 2019 рік та стягнути з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів в солідарному порядку 52 000,00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Ухвалою від 21.10.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3204/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив по справі судове засідання на 20.11.2019 року.

18.11.2019 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ДФС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 від 06.11.2018 року щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей". Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України, про що позивача повідомлено листом №К/1808/14-29-04-16 від 16.11.2018 року. ДФС України розглянуто заяву ОСОБА_1 та повідомлено заявника, що згідно з Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової ужби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 пільгові путівки надаються за рахунок та у межах коштів, передбачених кошторисом на утримання ДФС. ДФС України щорічно замовляються кошти для закупівлі санаторно-курортних путівок. Проте, кошти на придбання путівок у 2014-2018 роках не виділялися, закупівля та видача путівок не проводилася. Також, вказав, що листами від 15.07.2019 року №5810/К/99-99-04-04-02-14 та від 13.08.2019 року №6807/К/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомлено позивача, що ДФС України щороку плануються видатки на закупівлю санаторно-курортних путівок та відповідна потреба у коштах включається до напрямів бюджетного запиту ДФС. Кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, купівля та видача путівок не проводилися, черга не змінювалась. Тобто, у 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим ДФС України не мала можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою. Разом з тим, зазначив, що відповідно до вказаних листів, ані ДФС України, ані ГУ ДФС у Миколаївській області, не було відмовлено в позачерговому забезпеченні позивача санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів, а було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість забезпечити його санаторно-курортною путівкою, оскільки кошти на придбання путівок не виділялися. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації зазначив, що підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким каитегоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785, а саме: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації. В свою чергу, позивачем не надано документів, що підтверджують звернення із відповідною заявою та документами до відповідачів для отримання такої компенсації.

18.11.2019 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 від 06.11.2018 року щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей". Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України, про що позивача повідомлено листом №К/1808/14-29-04-16 від 16.11.2018 року. ДФС України розглянуто заяву ОСОБА_1 та повідомлено заявника, що згідно з Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової ужби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 пільгові путівки надаються за рахунок та у межах коштів, передбачених кошторисом на утримання ДФС. ДФС України щорічно замовляються кошти для закупівлі санаторно-курортних путівок. Проте, кошти на придбання путівок у 2014-2018 роках не виділялися, закупівля та видача путівок не проводилася. Також, вказав, що листами від 15.07.2019 року №5810/К/99-99-04-04-02-14 та від 13.08.2019 року №6807/К/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомлено позивача, що ДФС України щороку плануються видатки на закупівлю санаторно-курортних путівок та відповідна потреба у коштах включається до напрямів бюджетного запиту ДФС. Кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, купівля та видача путівок не проводилися, черга не змінювалась. Тобто, у 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим ДФС України не мала можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою. Разом з тим, зазанчив, що відповідно до вказаних листів, ані ДФС України, ані ГУ ДФС у Миколаївській області, не було відмовлено в позачерговому забезпеченні позивача санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів, а було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість забезпечити його санаторно-курортною путівкою, оскільки кошти на придбання путівок не виділялися. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації зазначив, що підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким каитегоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785, а саме: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації. В свою чергу, позивач не звертався із відповідною заявою до відповідачів для отримання такої компенсації.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2019 року, суд оголосив перерву до 11.12.2019 року.

27 листопада 2019 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшли уточнення позовної заяви, в яких позивач просив суд визнати умисну бездіяльність та протизаконні дії суб`єкта владних повноважень: органом ГУ ДФС у Миколаївській області та ДФС України протиправними щодо умисного ухилення від виконання законодавчих вимог встановлених Постановою КМУ Постанови КМУ № 446 від 27.04.2011 року з внесеними змінами у відповідності до Постанови КМУ №294 (294- 2017-п) від 26.04.2017 року, а саме якою встановлено порядок "забезпечення санаторно- курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветерані" військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей" та зобов`язати вчинити дії, щодо придбання та видачі на ім`я ОСОБА_1 санаторно - курортну путівку до санаторно-курортних закладів на 2019 рік з компенсацією оплати на 2018 рік, або загальну сплату компенсацію в сумі 52 000,00 грн., як відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю та за протизаконну остаточну відмову в позачерговому забезпеченні санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2018 та 2019 рік.

11.12.2019 року суд ухвалив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації в сумі 52 000,00 грн., проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання 22 січня 2020 року.

Ухвалою від 11.12.2019 року суд залучив до участі у справі, в якості співвідповідача Державну податкову службу України (надалі - відповідач 3, ДПС України).

Підготовче судове засідання, призначене на 22.01.2020 року, відкладено на 12.02.2020 року.

03 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшли уточнення позовної заяви, в яких зазначив, що у період розгляду справи в суді орган ДФС України листом №к50/к/99-99-04- 04-02-14 від 17.01.2020 року повідомило позивача про можливість отримання грошової компенсації, яка виплачується інвалідам війни у відповідності Порядку №785. Вказав, що направив до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області документи, а саме: копії заяв від 06.11.2018 року та скарги від 29.05.2019 року; копії паспорту з відмітками; копію посвідчення НОМЕР_1 ; копії картки реквізитів Ощадбанку та номер карткового рахунку ОСОБА_1 ; копію ідентифікаційного номеру.

Ухвалою від 12.02.2020 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/3204/19 на тридцять днів.

13 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшли уточнення позовної заяви, в яких просив суд:

- визнати умисну бездіяльність та вчинення протизаконних та протиправних дій суб`єктами владних повноважень - органом: Державною фіскальною службою України, Державною податковою службою України та Головним управління ДФС у Миколаївській області, щодо безпідставної відмови в виконанні Постанови КМУ № 446 від 27.04.2011 року з внесеними змінами у відповідності до Постанови КМУ №294 від 26.04.2017 року, якою встановлено порядок "забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей", а саме відмови в забезпечені санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів в 2018 - 2019 році ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДПС України вчинити дії, щодо виплати ОСОБА_1 в порядку вимог встановлених законом: Постановою КМУ № 446 від 27.04.2011 року, а саме виплатити грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки за поданою заявою в сумі визначеній Наказом Мінсоцполітики: 20 685,0 (591,0 - л/д) грн.без податку на додану вартість за 2018 рік; 22 200,0 (634,3 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2019 рік.

04.03.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ДПС України надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, купівля та видача путівок не проводилис. Тобто, у 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим відповідач не мав можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою. Разом з тим, зазначив, що відповідно до листів № 18880/К/99-99-04-04-02-14 від 30.11.2018 року, № 5810/К/99-99-04-04-02-14 від 15.07.2019 року та № 6807/К/99-99-04-04-02-14, ані ДФС України, ані ГУ ДФС у Миколаївській області, не було відмовлено в позачерговому забезпеченні позивача санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів, а було повідомлено ОСОБА_1 про неможливість забезпечити його санаторно-курортною путівкою, оскільки кошти на придбання путівок не виділялися. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації зазначив, що підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785. В свою чергу, позивач не звертався із відповідною заявою до відповідачів для отримання такої компенсації. Також, зазначив, що посилання позивача на те, що подання ним заяви від 06.11.2018 року та скарги від 29.05.2019 року про забезпечення ОСОБА_1 саноторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів на 2018-2019 роки і є заявою про виплату грошової компенсації є підставним, оскільки ОСОБА_1 звертався з заявою про позачергове забезпечення саноторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів.

04.03.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ДФС України надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 від 06.11.2018 року щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей". Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України. Листом від 30.11.2018 року № 18880/К/99-99-04-04-02-14 повідомлено заявника, що п.п.10,12 Порядку №446 визначено, що закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. Закупівля санаторно-курортних путівок здійснюється відповідно до законодавства. Таким чином, Порядок №446 передбачає надання особам, передбаченим п.3.ч.1 ст.13 Закону №3551, путівок до санаторно-курортних закладів в порядку черговості у міру їх надходження шляхом закупівлі у встановленому законом порядку в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. У 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно- курортним лікуванням не здійснювалися, у зв`язку з чим ДФС України не мала можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортною путівкою. Також, вказав, що позивачу не було відмовлено в позачерговому забезпеченні санаторно-курортною путівкою. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації зазначив, що підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785. В свою чергу, позивач не звертався із відповідною заявою до відповідачів для отримання такої компенсації. Також, зазначив, що посилання позивача на те, що подання ним заяви від 06.11.2018 року та скарги від 29.05.2019 року про забезпечення ОСОБА_1 саноторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів на 2018-2019 роки і є заявою про виплату грошової компенсації є підставним, оскільки ОСОБА_1 звертався з заявою про позачергове забезпечення саноторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів.

04.03.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДФС в Миколаївській області надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, послався на те, що на адресу ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 від 06.11.2018 року щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей". Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України. Листом від 30.11.2018 року № 18880/К/99-99-04-04-02-14 повідомлено заявника, що п.п.10,12 Порядку №446 визначено, що закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. Закупівля санаторно-курортних путівок здійснюється відповідно до законодавства. Таким чином, Порядок №446 передбачає надання особам, передбаченим п.3.ч.1 ст.13 Закону №3551, путівок до санаторно-курортних закладів в порядку черговості у міру їх надходження шляхом закупівлі у встановленому законом порядку в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. У 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно- курортним лікуванням не здійснювалися, у зв`язку з чим ДФС України не мала можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортною путівкою. Також, вказав, що позивачу не було відмовлено в позачерговому забезпеченні санаторно-курортною путівкою. Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації зазначив, що підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 року № 785. В свою чергу, позивач не звертався із відповідною заявою до відповідачів для отримання такої компенсації. Також, зазначив, що посилання позивача на те, що подання ним заяви від 06.11.2018 року та скарги від 29.05.2019 року про забезпечення ОСОБА_1 саноторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів на 2018-2019 роки і є заявою про виплату грошової компенсації є підставним, оскільки ОСОБА_1 звертався з заявою про позачергове забезпечення саноторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів.

Ухвалою від 11.03.2020 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання стягнення грошової компенсації в сумі 42 885,00 грн. та призначив справу № 400/3204/19 до судового розгляду по суті на 01.04.2020 року.

Судове засідання, призначене на 01.04.2020 року, відкладено на 29.04.2020 року.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 29.04.2020 року не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

На підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є ветераном війни- інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 31.01.2018 року.

01.11.2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області з заявою щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою на 2018 рік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей".

Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України, про що позивача повідомлено листом №К/1808/14-29-04-16 від 16.11.2018 року.

ДФС України розглянуто заяву ОСОБА_1 та листом від 30.11.2018 року № 18880/К/99-99-04-04-02-14 повідомлено заявника, що згідно з Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 пільгові путівки надаються за рахунок та у межах коштів, передбачених кошторисом на утримання ДФС. ДФС України щорічно замовляються кошти для закупівлі санаторно-курортних путівок. Проте, кошти на придбання путівок у 2014-2018 роках не виділялися, закупівля та видача путівок не проводилася. Також, вказав, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та пункту 4 Порядку № 446 заява для отримання пільгової санаторно-курортної путівки зареєстрована під номером 58.

29.05.2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області з заявою щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою на 2019 рік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей".

Листами від 15.07.2019 року №5810/К/99-99-04-04-02-14 та від 13.08.2019 року №6807/К/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомлено позивача, що ДФС України щороку плануються видатки на закупівлю санаторно-курортних путівок та відповідна потреба у коштах включається до напрямів бюджетного запиту ДФС. Кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, купівля та видача путівок не проводилися, черга не змінювалась. Тобто, у 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим ДФС України не має можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою.

Вважаючи, що така відмова відповідачів є протиправною і порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (ст. 1 Закону).

В силу дії норми п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 13 цього Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 446 (далі - Порядок № 446).

Порядок №446 регулює саме механізм забезпечення Мінооборони, МВС, Міністерством інфраструктури, Мін`юстом, СБУ, ДСНС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною фіскальною службою, в тому числі, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", санаторно- курортними путівками до санаторно-курортних закладів в частині гарантованого нормами п.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" права на щорічне забезпечення санаторно- курортним лікуванням.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку № 446 державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік:

- військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і членів їх сімей;

- військовослужбовців, які проходять строкову військову службу, курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) за наявності медичних показань відповідно до висновку військово-лікарської комісії;

- інвалідів із числа осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти-інваліди та інваліди з дитинства, які отримують пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і членів їх сімей;

- осіб, які супроводжують до санаторно-курортних закладів інвалідів війни I групи та інвалідів I групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (без права на лікування);

- осіб, які супроводжують до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, які за станом здоровя потребують сторонньої допомоги відповідно до висновку військово-лікарської комісії, для продовження лікування після стаціонарного лікування в госпіталі (без права на лікування). Особою, яка супроводжує військовослужбовця до санаторно-курортного закладу, не може бути інвалід I групи та особа, яка не досягла 16-річного віку;

- осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби і осіб начальницького складу податкової міліції;

- осіб, зазначених у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- військовослужбовців СБУ, яких звільнено із служби за віком, станом здоров`я або вислугою років.

Згідно з п.3 Порядку № 446 особи, зазначені в пункті 2 цього Порядку, повинні перебувати на обліку в державних органах для отримання путівки до санаторно- курортного закладу.

Ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку, особи, зазначені у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", забезпечуються путівками державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації - правонаступниками.

Відповідно до пункту 4 Порядку путівки надаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок, зокрема:

- ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

Відповідно до п. 353.1 ч. 1 ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Як зазначено у п. 356.1. ч. 1 ст 356 Податкового кодексу України, Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. № 565-ХІІ та Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно з п.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України - інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше.

Відповідно до пункту 6 Порядку за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються:

- військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які направляються до санаторно-курортного закладу для продовження лікування відповідно до висновків військово-лікарської комісії після лікування в госпіталях;

- особи, які супроводжують до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, які за станом здоров`я потребують сторонньої допомоги відповідно до висновку військово-лікарської комісії, для продовження лікування після стаціонарного лікування в госпіталі (без права на лікування);

- військовослужбовці, які проходять строкову військову службу, курсанти (слухачі) вищих військових навчальних закладів та курсанти вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) за наявності медичних показань відповідно до висновку військово-лікарської комісії після лікування в госпіталях;

- військовослужбовці, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, - щороку (із січня по грудень);

- військовослужбовці, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов`язків, - щороку (із січня по грудень);

- інваліди з числа осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - щороку (із січня по грудень);

- особи, зазначені у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - щороку (із січня по грудень);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з них: інваліди війни - позачергово щороку (із січня по грудень); інваліди війни І групи та інваліди І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, в разі направлення на санаторно- курортне лікування та супроводжуюча особа (без права на лікування). Інвалідів війни І групи та інвалідів І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, не можуть супроводжувати особи, які не досягли 18-річного віку та інваліди І групи; учасники бойових дій - щороку (із січня по грудень); учасники війни, особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - один раз на два роки; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - першочергово щороку (із січня по грудень).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції та був звільнений Наказом від 16.09.2005 року № 273-0 на підставі пункту 65 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу) через захворювання, повязане з проходженням служби.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є ветераном війни-інвалідом війни 2 групи.

Тактим чином, в процесі розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на безкоштовне забезпечення його санаторно-курортною путівкою, що не заперечується відповідачами, та 01.11.2018 звернувся до ГУ ДФС в Миколаївській області із відповідною заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою.

Листом №5113/8/14-29-04-01-01 від 14.11.2018 року вказану заяву для вирішення питання по суті направлено до ДФС України.

Листом від 30.11.2018 року № 18880/К/99-99-04-04-02-14 повідомлено заявника, що згідно з Порядком №446 пільгові путівки надаються за рахунок та у межах коштів, передбачених кошторисом на утримання ДФС. ДФС України щорічно замовляються кошти для закупівлі санаторно-курортних путівок. Проте, кошти на придбання путівок у 2014-2018 роках не виділялися, закупівля та видача путівок не проводилася. Також, вказав, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та пункту 4 Порядку № 446 заява для отримання пільгової санаторно-курортної путівки зареєстрована під номером 58.

В свою чергу, 29.05.2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області з заявою щодо забезпечення його санаторно-курортною путівкою на 2019 рік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей".

Листами від 15.07.2019 року №5810/К/99-99-04-04-02-14 та від 13.08.2019 року №6807/К/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомлено позивача, що ДФС України щороку плануються видатки на закупівлю санаторно-курортних путівок та відповідна потреба у коштах включається до напрямів бюджетного запиту ДФС. Кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, купівля та видача путівок не проводилися, черга не змінювалась. Тобто, у 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим ДФС України не має можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою.

Як на причину незабезпечення позивача відповідною санаторно-курортною путівкою відповідачі вказують, що закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. Закупівля санаторно-курортних путівок здійснюється відповідно до законодавства. Таким чином, Порядок №446 передбачає надання особам, передбаченим п.3.ч.1 ст.13 Закону №3551, путівок до санаторно-курортних закладів в порядку черговості у міру їх надходження шляхом закупівлі у встановленому законом порядку в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. У 2018 та 2019 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалися, у зв`язку з чим ДФС України не має можливості та правових підстав, з огляду на вимоги п.10 Порядку №446, забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортною путівкою.

Судом взято до уваги, що відповідно до Порядку, забезпечення путівками відбувається в межах виділених коштів пропорційно кількості таких громадян, які перебувають на обліку для отримання лікування.

Разом з тим, відповідачами не надано суду жодного документального підтвердження щодо загальної кількості громадян, взятих на облік для забезпечення путівками та черговість їхнього взяття на облік, розміру кошторису виділених коштів на 2018 та 2019 роки на утримання ДФС України, замовлення коштів для закупівлі санаторно-курортних путівок ДФС України, відсутність коштів на придбання путівок у 2018-2019 роках.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідачів про те, що кошти на придбання путівок у 2014-2019 роках не виділялися, у зв`язку з чим закупівля та видача путівок не проводилася, з огляду на те, що відсутність бюджетних коштів, не може бути причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" (Заява № 63134/00, п. 22), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас відповідачами не надано належних та допустимих доказів правомірності відмови у наданні позивачу путівки на санаторно-курортне лікування, суд дійшов висновку про те, відповідачі не довели правомірності своїх дій, відтак такі їх дії слід визнати неправомірними.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дії Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відмови в забезпеченні ОСОБА_1 санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів в 2018 - 2019 роках.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідачів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки, суд зазначає наступне.

Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затверджений постановою КМУ №785 від 17.06.2004 (далі - Порядок) визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно- курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбаченого, зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до п. 2 Порядку грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та особам з інвалідністю, зазначеним у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Відповідно до п. 3 Порядку, підставою для виплати грошової компенсації є такі документи: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

Відповідно до п. 6 Порядку, грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

Для осіб, які не перебувають на обліку для санаторно-курортного лікування, вперше грошова компенсація виплачується у разі звернення із заявою через два роки після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що чинним законодавством передбачено право позивача на забезпечення санаторно-курортними путівками або виплатою компенсації замість путівок на санаторно-курортне лікування, проте законодавством також і передбачений певний порядок для їх отримання.

Як встановлено судом, позивач вперше звернувся до ГУ ДФС в Миколаївській області 01.11.2018 року із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою за 2018 рік.

Також, ОСОБА_1 29.05.2019 року звернувся до ГУ ДФС в Миколаївській області із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою за 2019 рік.

Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян передбачає, що грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

А відтак, у контексті спірних правовідносин, позивач отримавши відмову у забезпеченні відповідною путівкою у 2018 та 2019 році позбавлений можливості реалізувати своє право шляхом отримання грошової компенсації у тому ж році.

Разом з тим, підставою для виплати грошової компенсації відповідно до Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, серед іншого, передбачає подання позивачем заяви про виплату грошової компенсації.

З матеріалів справи судом не встановлено звернення позивача до Головного управління ДФС в Миколаївській області саме з заявою про виплату такої грошової компенсації.

Окрім того, суд зауважує, що з огляду на зазначені правові норми, право позивача на виплату компенсації виникне після спливу дворічного строку з дня звернення із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою, тобто після 01.11.2020 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про передчасність вимоги позивача про отримання грошової компенсації вартості путівки та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки планика податків НОМЕР_3 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний номер 39292197) Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) та Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 393964277) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання стягнення грошової компенсації в сумі 42 885,00 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в забезпеченні ОСОБА_1 санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів в 2018 - 2019 роках.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.05.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва