Рішення № 89109785, 07.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2020 р. справа № 300/233/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ), 03.02.2020 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України – відповідач - 1 (надалі також – ДФС України), Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, відповідач - 2 (надалі також – ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідач) про стягнення:

- грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 по 15.01.2020 день фактичного поновлення на роботі з розрахунку середньомісячного розміру грошового забезпечення працівника на посаді, яка відповідає тарифному розряду 27, відповідно до Додатку 10 Постанови №704, із урахуванням приміток до Додатку 1 та 14,

- грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, з 12.02.2019 по 15.01.2020,

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, у відповідності до п.п.3, п. 5 Постанови №704.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.02.2019 наказом Державної фіскальної служби України №33-ос він звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. "г" (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 №857/6718/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12.02.2019 №33-ос. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню. 31.10.2019 виконавчий лист №300/504/19 від 29.10.2019 направлено у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 19.11.2019 державним виконавцем винесено постанову №60639380 про відкриття виконавчого провадження та скеровано в адресу ДФС України для негайного виконання. У зв`язку з відсутністю дій посадових осіб вищезазначеного органу, щодо виконання рішення суду, державним виконавцем 11.12.2019 винесено постанову про накладення штрафу. 15.01.2020 позивачем отримано листа Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 02.01.2020 №5/10/09-04-12, у якому зазначено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 №857/6718/19, наказом ДФС України від 24.12.2019 №2113-о "Про виконання рішення суду" позивача поновлено на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019. 16.01.2020 позивача ознайомлено із наказом від 16.01.2020 №7-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" від 24.12.2019 №2113-о "Про виконання рішення суду". Відповідно до вищевказаного наказу, скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 №33-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ДФС України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 по 15.01.2020 день фактичного поновлення на роботі з розрахунку середньомісячного розміру грошового забезпечення працівника на посаді, яка відповідає тарифному розряду 27, відповідно до Додатку 10 Постанови №704, із урахуванням приміток до Додатку 1 та 14, стягнути з відповідачів на його користь грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, з 12.02.2019 по 15.01.2020, стягнути з відповідачів на його користь матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, у відповідності до п.п.3, п. 5 Постанови №704.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали (а.с.20-21).

12.02.2020 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.24-25).

Відповідач - 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.03.2020, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.31-36). В обґрунтування своєї правової позиції зокрема зазначив, що позивачем пропущено трьох місячний строк звернення до суду. Під час перебування на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості як безробітний, ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в сумі 45902,27 грн. за період з 30.04.2019 по 23.12.2019, що підтверджується листом Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 19.02.2020 №578-13/28/20 та витягом із трудової книжки. Звернув увагу, що позовна заява не містить позовних вимог до ГУ ДФС в Івано-Франківської області, оскільки суб`єктом призначення на посаду, звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , а також прийняття наказу №33-ос від 12.02.2019 є Державна фіскальна служба України до виключної компетенції якої відноситься вчинення даних дій та прийняття відповідних рішень. Окрім того, зазначив, що згідно абзацу 3 наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.02.2019 №72-о позивачу виплачено грошову компенсацію за 56 календарних дні невикористаної відпустки та проведено розрахунок з працівником у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач - 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.03.2020, у відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.44-49). В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача – 1 зокрема зазначив, що позивачем пропущено трьох місячний строк звернення до суду, оскільки із позовними вимогами про стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу при зверненні у справі №300/504/19 позивач не звертався, також не подавалися заяви про уточнення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи інших виплат. Під час перебування на обліку в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості як безробітний, ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в сумі 45902,27 грн. за період з 30.04.2019 по 23.12.2019, що підтверджується листом Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 19.02.2020 №578-13/28/20 та витягом із трудової книжки. Звернув увагу, що позовна заява не містить позовних вимог до ГУ ДФС в Івано-Франківської області, оскільки суб`єктом призначення на посаду, звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , а також прийняття наказу №33-ос від 12.02.2019 є Державна фіскальна служба України до виключної компетенції якої відноситься вчинення даних дій та прийняття відповідних рішень. Окрім того, зазначив, що згідно абзацу 3 наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.02.2019 №72-о позивачу виплачено грошову компенсацію за 56 календарних дні невикористаної відпустки та проведено розрахунок з працівником у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзиви відповідачів, які надійшли на адресу суду 18.03.2020 та 19.03.2020 (а.с.53-58, 62-64). У Даних відповідях на відзиви позивач зокрема зазначив, що грошове забезпечення, яке гарантоване державою за своєю структурою є видом заробітної плати, а не середнього заробітку. Зазначив, що Конституційний Суд України у своєму рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить. Просив задовольнити позовну вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період звільнення з 12.02.2019 по 15.01.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік в повному обсязі.

02.04.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.68-71).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 витребувано у ГУ ДФС в Івано-Франківській області належним чином оформлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку середньомісячного розміру грошового забезпечення працівника на посаді, яка відповідає тарифному розряду 27, відповідно до Додатку 10 Постанови №704, із урахуванням приміток до Додатку 1 та 14 за період з 12.12.2018 по 12.02.2019 (а.с.73-74).

30.04.2020 на адресу суду від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надійшла довідка про грошове забезпечення позивача станом на 29.04.2020.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.

12.02.2019 наказом Державної фіскальної служби України №33-ос ОСОБА_1 звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. "г" (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.13).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 №857/6718/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 12.02.2019 №33-ос. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню (а.с.7-12).

15.01.2020 позивачем отримано листа від Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 02.01.2020 №5/10/09-04-12, у якому зазначено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 №857/6718/19, наказом ДФС України від 24.12.2019 №2113-о "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019. Із врахуванням викладеного, просили з`явитися до ГУ ДФС в Івано-Франківській області для ознайомлення із даним наказом. При собі необхідно мати оригінал трудової книжки, військового квитка (а.с. 14).

16.01.2020 позивача ознайомлено із наказом від 16.01.2020 №7-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" від 24.12.2019 №2113-о "Про виконання рішення суду". Відповідно до вищевказаного наказу, скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 №33-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019 (а.с.15-16).

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ДФС України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 по 15.01.2020 день фактичного поновлення на роботі з розрахунку середньомісячного розміру грошового забезпечення працівника на посаді, яка відповідає тарифному розряду 27, відповідно до Додатку 10 Постанови №704, із урахуванням приміток до Додатку 1 та 14, стягнути з відповідачів на його користь грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, з 12.02.2019 по 15.01.2020, стягнути з відповідачів на його користь матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, у відповідності до п.п.3, п. 5 Постанови №704.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується Конституцією України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що позивач, з 12.02.2019 наказом Державної фіскальної служби України №33-ос звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. "г" (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

16.01.2020 позивача ознайомлено із наказом від 16.01.2020 №7-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" від 24.12.2019 №2113-о "Про виконання рішення суду". Відповідно до вищевказаного наказу, скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 №33-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області Головного управління ДФС у Івано-Франківській області з 12.02.2019.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначення форми та порядку видачі грошових атестатів визначається відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018р. № 616 (далі Порядок № 616).

Відповідно до п. 4 розділу ХІІ Порядку № 616 особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, суд вважає необхідним обраховувати з 12.02.2019 року по 15.01.2020 року та в цей період у Головному управлінні ДФС у Івано-Франківській області кількість робочих днів склала 232 дні, неробочих днів 105 (святкових днів 10, вихідних днів 95).

У відповідності до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , яку ГУ ДФС в Івано-Франківській області надано суду 30.04.2020 встановлено, що станом на 29 квітня 2020 року місячне грошове забезпечення капітана податкової міліції ОСОБА_1 – старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Івано-Франківській області становить 9139,50 грн. та відповідно середньоденне грошове забезпечення становить 435,21 грн.

При цьому суд вважає, що для здійснення розрахунку за вказаний період, необхідно застосувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі 435,21 грн./день, згідно довідки ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 29.04.2020 №122/9/09-97-06 щодо середньої заробітної плати ОСОБА_1 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 79).

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу позивача, який мав місце з 12.02.2019 року по 15.01.2020 року, становить 100968,72 грн. (435,21 грн. * 232 робочих днів), без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (відповідно до норм пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

Аналогійний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 815/6107/17.

Відповідно до листа № 578-13/28-20 від 19.02.2020 року виданого Івано-Франківським обласним центром зайнятості про те, що відповідно до копії наказу від 19.02.2020 №76 Івано-Франківського обласного центру зайнятості "Про повернення коштів" щодо відшкодування коштів у сумі 45902,27 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 30.04.2019 по 23.12.2019.

Відповідно до п.4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" – із роботодавця утримується сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність з коштів грошового забезпечення в сумі 100968,72 грн. відняти кошти в сумі 45902,27 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, що становить 55066,45 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (відповідно до норм пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Тобто, в даному випадку сума середньомісячного доходу позивача у розмірі 9139,50 грн., визначена відповідно до довідки від 29.04.2020 року № 122/9/09-97-06 підлягає негайному стягненню за один місяць.

Отже, позовна вимога про стягнення з ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.02.2019 по 15.01.2020 підлягає до часткового задоволення.

Щодо стягнення із відповідачів на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпусток у період його незаконного звільнення, з 12.02.2019 по 15.01.2020, суд зазначає слідуюче.

Згідно абзацу 3 наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.02.2019 №72-о позивачу виплачено грошову компенсацію за 56 (п`ятдесят шість) календарних дні невикористаної відпустки та проведено розрахунок з працівником у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 37 та зворотна сторона).

Якщо при звільненні, визнаному судом незаконним, працівнику була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі права на використання цих днів відпустки він не має. Аналогічні висновки висловлено у листі Мінсоцполітики №1500/13/84-16 від 28.10.2016.

Таким чином позовна вимога в цій частині до задоволення не підлягає.

Що стосується стягнення із відповідачів на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2019 рік, суд зазначає наступне.

Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлено, що державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Підпунктом 3 пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" зазначено: надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно номенклатури посад підрозділів податкової міліції Державної фіскальної служби, затвердженої наказом ДФС України від 15.06.2017 №421 особи начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки призначаються Головою Державної фіскальної служби України.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органом внутрішніх справ.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги здійснюється шляхом прийняття ДФС відповідного рішення, яке, разом з іншими документами, надсилається керівнику Управління, для видання наказу про безпосередню виплату такої допомоги у встановленому порядку.

Таким чином, без відповідного рішення ДФС про призначення одноразової грошової допомоги керівник Управління не має повноважень виплачувати таку.

Суд звертає увагу також на те, що такому рішенню керівника управління ДФС передує заява особи про виплату їй допомоги для вирішення соціально-побутових питань та заява про виплату допомоги для оздоровлення.

Як встановлено з матеріалів справи, таких заяв позивачем до відповідачів не подавалося та рішення керівництвом управління ДФС не приймалося.

Суд також зазначає, що у позовній заяві позивачем жодним чином не розмежовано, яким із суб`єктів владних повноважень порушені його права, а якщо порушені, то у який спосіб, ким і в межах чиєї компетенції підлягають поновленню.

Отже, позовна вимога в цій частині до задоволення не підлягає.

Що стосується пропущення трьох місячного строку звернення до суду, про які зазначають представники відповідачів, то суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.04.1995, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входить: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За таких обставини, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 210,20 грн., що пропорційно становить 25 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно квитанції №ПН1401 від 12.02.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, з 12.02.2019 року по 15.01.2020 року в сумі 55066 (п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят шість) гривень 45 копійок без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (відповідно до норм пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 9139 (дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 50 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

відповідач: Державна фіскальна служба України, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197.

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463.

Суддя Микитюк Р.В.