Ухвала суду № 89107225, 06.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 1416/6812/12

провадження №6/489/56/20

УХВАЛА

06 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

державного виконавця Чмих Л.В.,

представника ОСОБА_1 Мотельчук Ю.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва подання Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський ВДВС) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

встановив:

У грудні 2019 року головний державний виконавець Інгульського ВДВС Чмих Л.В. (далі - державний виконавець) звернулася до суду із поданням в якому просить постановити ухвалу про визначення частки ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 , а саме транспортних засобах Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , дата отримання свідоцтва про право власності 30.07.2019 серії НОМЕР_3 та ВАЗ 2101 1198, 1976 р.в., кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , дата отримання свідоцтва на право власності 19.04.2019 серії НОМЕР_6 .

В обґрунтування подання вказано, що в Інгульському ВДВС на виконані перебуває зведене виконавче провадження № 53555394, до складу якого входять:

- виконавче провадження № 54936013 з примусового виконання виконавчого напису № 8979, виданого 18.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 337254,69 дол. США, що еквівалентно 8909407,57 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою державного виконавця від 19.10.2017;

- виконавче провадження № 46765645 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2/489/383/14 від 12.05.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 25 П/07 від 30.01.2007 в розмірі 40446,76 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою від 01.04.2015;

- виконавче провадження № 46765478 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2/489/2533/13 від 29.09.2014 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 418176,88 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою від 01.04.2015.

Постановою державного виконавця від 10.03.2017 вказані виконавчі провадження об`єднано в зведене виконавче провадження № 53555394.

На підставі відповіді від 13.12.2019 Приморського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області державним виконавцем встановлено реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис № 1550 від 30.08.2016.

Згідно результатів аналітичного пошуку транспортних засобів по «НАІС ДДАІ» МВС України за ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та ВАЗ 2101 1198, 1976 р.в., кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .

Посилаючись на положення статей 60, 70 СК України, статтю 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статтю 443 ЦПК України державний виконавець просить визнати частки боржника ОСОБА_2 у спільному майні з ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Мотельчук Ю.І. надала до суду заперечення в яких просить відмовити в задоволенні подання державного виконавця.

Заперечення мотивовані тим, що автомобіль Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_1 30.07.2019. Автомобіль було придбано ОСОБА_1 за власні кошти, які вона отримала в дар від матері на підставі договору дарування грошових коштів від 15.09.2018. Договір був укладений на території Російської Федерації та згідно законодавства цієї країни його нотаріальне посвідчення не передбачено. Дарувальником за вказаним договором є мати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка на момент укладення договору була громадянкою Республіки Молдова та мала посвідку на проживання на території Російської Федерації в м. Калінінград. Джерелом надходження вказаних в договорі грошових коштів є кошти отримані від продажу нерухомості дарувальника (власної квартири) у Республіці Молдова. Після продажу нерухомого майна в Республіці Молдова ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання до м.Калінінград Російської Федерації. Крім іншого, маючи намір придбати транспортний засіб у власність, ОСОБА_1 зверталася у серпні 2018 року до адвоката за відповідною консультацією та просила пояснити її яким чином можна придбати авто за гроші батьків з мінімальними ризиками для неї, на що отримала консультацію у вигляді правого висновку адвоката. За такого вважає, що спірний транспортний засіб не є об`єктом спільного майна подружжя, тому подання державного виконавця задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні державний виконавець подання підтримала та просила задовольнити, так як представником ОСОБА_1 не доведено, що саме за вказані в договорі дарування грошові кошти був куплений автомобіль Lexus.

Представник ОСОБА_1 подання визнала в частині визначення частки боржника відносно автомобіля ВАЗ, в іншій частині просила відмовити з підстав, наведених в запереченнях.

Боржник в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду подання.

Суд, вислухавши присутніх учасників справи, дослідивши матеріали подання встановив наступне.

Із наявних у справі доказів встановлено, що на виконання в Інгульському ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 53555394, до складу якого входять:

- виконавче провадження № 54936013 з примусового виконання виконавчого напису № 8979, виданого 18.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 337254,69 дол. США, що еквівалентно 8909407,57 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою державного виконавця від 19.10.2017;

- виконавче провадження № 46765645 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2/489/383/14 від 12.05.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 25 П/07 від 30.01.2007 в розмірі 40446,76 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою від 01.04.2015;

- виконавче провадження № 46765478, з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2/489/2533/13 від 29.09.2014 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 418176,88 грн., виконавче провадження по якому відкрито постановою від 01.04.2015.

Постановою державного виконавця від 10.03.2017 наведені виконавчі провадження об`єднані в зведене виконавче провадження № 53555394.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем, на підставі відповіді Приморського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області від 13.12.2019, встановлено наявність актового запису про шлюб № 1550 від 30.08.2016, відповідно до якого проведено реєстрацію шлюбу між боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відомостями отриманими з електронної бази даних Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївській області державний виконавець підтвердила, що на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано дев`ять транспортних засобів. З цих транспортних засобів, шість зареєстровано після укладення договору дарування грошових коштів від 15.09.2018, який надано представником ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, викладених в запереченнях.

А саме автомобілі:

- автомобіль Hyundai Sonata, кузов № НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 13.08.2019;

- Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 30.07.2019;

- ВАЗ 2101 1198, 1976 р.в., кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 19.04.2019;

- Chrysler 300C 3518, кузов НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 від 15.03.2019;

- BMW X3 1997, кузов НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 від 12.06.2018.

На момент звернення державного виконавця до суду із вказаних автомобілів зареєстрованими на ім`я ОСОБА_1 залишилися лише лі Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та ВАЗ 2101 1198, 1976 р.в., кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_10 .

В якості підтвердження доводів про придбання ОСОБА_1 автомобіля Lexus за власні кошти представник Мотельчук Ю.І. надала договір дарування грошових коштів від 15.09.2018, який укладений в простій письмовій формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в м.Калініград Російської Федерації, предметом якого є дарування 850000,00 російських рублів.

Як пояснила представник Мотельчук Ю.І. вказані грошові кошти були отримані матір`ю ОСОБА_1 від продажу нерухомості в Республіці Молдова, де вона мешкала до переїзду в Російську Федерацію. Саме ці кошти ОСОБА_1 витратила на придбання на аукціоні за кордоном автомобіля Lexus, а тому цей автомобіль не можна вважати спільною власністю подружжя.

Між тим з такими доводами представника Мотельчук Ю.І. суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

За змістом статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 370 ЦК України також встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , відносно якого на виконанні в державній виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження за трьома виконавчими документами про стягнення заборгованості, 30.08.2016 було зареєстровано шлюб, докази розірвання якого відсутні.

В період шлюбу на ім`я ОСОБА_1 були придбані шість транспортних засобів, п`ять з яких після дати укладення ОСОБА_1 з своєю матір`ю договору дарування грошових коштів. На момент звернення державного виконавця зареєстрованими на ОСОБА_1 залишиться два автомобілі, відносно яких виконавець просить визначити частку боржника.

За таких обставин, враховуючи наявні в справі докази, а також положення статті 60 СК України, відповідно до яких частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, суд вважає, що вказані в поданні державного виконавця автомобілі, які були придбані в період шлюбу боржника з ОСОБА_1 вважаються їхньою спільною власністю. Тому частка в цьому рухомому майні боржника складає Ѕ частину, оскільки іншого суду не доведено.

Доводи представника Мотельчук Ю.І. , що спірний автомобіль Lexus був придбаний за особисті кошти ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Договір дарування грошових коштів, наданий ОСОБА_1 на підтвердження обставин придбання спірного автомобіля за власні кошти, суд не вважає належним доказом, оскільки з огляду на кількість та марки придбаних автомобілів після укладення вказаного договору, він не підтверджує, що саме за рахунок вказаних в цьому договорі грошових коштів, який укладено 15.09.2018, був придбаний спірний автомобіль, який зареєстровано на ОСОБА_1 30.07.2019.

Також суд звертає увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

Керуючись статтями 260, 443 ЦПК України, суд

ухвалив:

Подання Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задовольнити.

Визначити частку ОСОБА_2 у спільному майні, а саме транспортних засобах Lexus ES350 3456, 2013 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та ВАЗ 2101 1198, 1976 р.в., кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , які зареєстровані за ОСОБА_1 , в розмірі Ѕ.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 354 ЦПК України, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено 07.05.2020.

Суддя І.В. Коваленко