Ухвала суду № 89096155, 24.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/145/20

В справі № 760/9583/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чучукало Владислав Леонідович про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Кредитним Договором № 2501/0108/72-484 від 08 серпня 2008 року, яка станом на 10 січня 2020 року складає 1 538 490,70 дол. США 70.

Разом із позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову, в якому останній просить:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ;

- заборонити відповідачці ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.

Посилається на те, що 08 січня 2008 року АК «ТАС - Комерцбанк» та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 2501/0108/72/484, за яким останньому надано кредит у розмірі 230 000,00 дол. США.

Станом на 10 січня 2020 року заборгованість за Кредитним договором становить 1 538 490,70 дол. США , з яких:

- за кредитом - 219 732,00 дол. США;

- по відсотках - 282 880,39 дол. США;

- пеня - 1 035 878,31 дол. США.

Вважає, що таким чином відповідач ОСОБА_2 порушив умови Кредитного договору, взяті зобов`язання не виконує.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання було укладено Договір застави майнових прав № 2501/0108/72-484-Z, предметом якого являється:

- майнові права за Договором № ОВК-041-0-506 від 29 листопада 2007 року купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , укладеному між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Трієст».

Згідно публічної інформації - інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна пошук за ІПН - НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_2 та адресою: АДРЕСА_4 стало відомо, що останній отримав свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на квартиру.

Зазначає, що таким чином відповідач, отримавши свідоцтво про право власності на квартиру, ухилився від повідомлення про це первісного кредитора/іпотекодержателя - ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та вже нового кредитора - ТОВ «Кредитні Ініціативи».

21 серпня 2013 року відповідач ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чучукало В.Л.

Тобто відповідач ОСОБА_2 , усвідомлюючи свої дії, отримання великої суми кредитних коштів, передачу в забезпечення майнових прав на квартиру, отримання в подальшому Свідоцтва про право власності на квартиру, всупереч умовам Договору застави та без отримання попереднього письмового дозволу кредитора/іпотекодержателя майна, взагалі без інформування останнього, продав квартиру третій особі.

Вважає, що відповідачка ОСОБА_1 може у будь - який спосіб, уклавши відповідний правочин, відчужити квартиру третім особам чи передати її в іпотеку фінансовій установі, а, відповідно, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, просить задовольнити заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2008 року між АК`ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на 230 000, 00 доларів США.

В цей же день між сторонами кредитного договору був укладений договір застави майнових прав.

В подальшому права вимоги за вказаними договорами неодноразово відступалися новим кредиторам.

Відповідно до Договору факторингу від 28 листопада 2018 року позивач набув права вимоги за укладеними з відповідачем ОСОБА_2 договорами, тобто є новим кредитором.

Підстави забезпечення позову врегульовано ст.149 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.1 ст.151 ЦПК України.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зокрема, згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

За даною нормою закону однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №752/6255/18 від 21 листопада 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову мають бути надані докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З точки зору закону заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини конкретної справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ухвала суду щодо накладення арешту на майно за своєю суттю є обмеженням, встановленим для відповідачів, вільно розпоряджатися нерухомим майном.

У зв`язку з наведеним та враховуючи викладене вище, предмет спору, співмірність вимог позивача з заявленими ним заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.

Суд при цьому також вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, приведених у заяві, не є доцільним, оскільки накладення арешту на квартиру повністю включає в себе заборону щодо вчинення будь-яких дій щодо спірного майна.

Вирішуючи питання про забезпечення позову з урахуванням вимог ч.3 ст.152 ЦПК України в контексті можливого порушення прав відповідачки ОСОБА_1 , як нового власника квартири, суд зважає на те, що згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Частиною 11 ст.33 Закону визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" - заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи викладене вище, характер спору, що виник, невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або неможливості виконання рішення суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_1 .

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», ЄДРПОУ: 35326253, адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чучукало Владислав Леонідович, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 28.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя: Л.А.Шереметьєва