Рішення № 89087279, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 826/11246/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - відповідач 1, уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2, Фонд), про:

- визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договорів банківського вкладу (депозиту) від 10.07.2014 року №45643, від 10.07.2014 року №45649, від 10.07.2014 року №45928, оформленого наказом від 18.11.2014 року №6 (далі - оскаржуване рішення);

- зобов`язання відповідача-1 подати відповідачу-2 інформацію щодо позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду;

- зобов`язання відповідача-2 включити позивачів до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

У прохальній частині позову позивачами заявлено клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі за відсутності правових підстав не включили позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що призвело до порушення їх прав на отримання коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016 року суддею Данилишиним В.М. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2016 року, запропоновано відповідачам надати письмові заперечення на позов.

09.08.2016 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надіслав письмові заперечення, просить відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. При цьому зазначає, що позивачі не набули права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та їх правомірно не було включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки договори, укладені між ПАТ «КБ «УФС» та позивачами, визнані нікчемними, в судовому порядку їх дійсність не підтверджена, що, відповідно має наслідком втрату коштами на рахунках позивачів статусу вкладів, а позивачами статусу вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та на них не поширюються гарантії Фонду.

Також звертає увагу на пропуск позивачами строку для звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України.

11 серпня 2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.09.2016 року у зв`язку з неявкою відповідачів.

05 вересня 2016 року розгляд справи відкладено до 19.09.2016 року у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

19 вересня 2016 року змінено порядок розгляду справи на письмове провадження.

19 вересня 2016 року від відповідача 1 надійшли письмові заперечення на позов, в якому зазначає, що позивачі звернулися до адміністративного суду з пропуском строку, встановленого КАС України для оскарження дій, рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки про те, що позивачів не включено до переліку вкладників та про нікчемність договору банківського вкладу, вони дізналися у грудні 2014 року. Також зазначає, що в уповноваженої особи Фонду Оберемка Р.А. відсутні відомості щодо видання наказу №6 від 18.11.2014 року про визнання договорів банківських вкладів між ПАТ «КБ «УФС» та позивачами нікчемними. Просить відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2016 року зупинено провадження у справі з наданням часу для витребування доказів, а саме: витребувано в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ`УФС» Оберемка Р.А. документальне підтвердження прийняття ним рішення (в тому числі засвідчену копію відповідного наказу) про визнання нікчемним договорів банківського вкладу (депозиту) від 10.07.2014 року №45643, від 10.07.2014 року №45649, від 10.07.2014 року №45928, оформленого наказом від 18.11.2014 року №6.

Згідно розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2017 року №2979 у справі №826/20068/16 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, дану справу передано на розгляд судді Смолію І.В.

Головуючим суддею прийнято справу №826/20068/16 до провадження (ухвала від 28.04.2017 року) та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2017 року.

07 вересня 2017 року змінено порядок розгляду справи відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, судом прийнято рішення про подальший розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 липня 2014 року між ПАТ «КБ УФС» та позивачами укладено договори банківського вкладу (депозиту) на строк до 10.10.2014 року, а саме: договір №45643 із ОСОБА_1 , договір №45649 із ОСОБА_2 , договір №45928 із ОСОБА_3 .

Відповідно до умов п.1.1 цього Договору банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у тимчасове строкове користування на строк до 10.10.2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування (а.с.49-51, а.с.56-57, а.с.63-64).

Грошові кошти в сумі 199 000,00 грн. внесено ОСОБА_1 на депозитний рахунок позивача, що підтверджується квитанцією №TR.59940.916.370, призначення платежу «надходження коштів за депозитною угодою №45643 від 10.07.2014 року» (а.с.48).

Грошові кошти в сумі 197 000,00 грн. внесено ОСОБА_2 на депозитний рахунок позивача, що підтверджується квитанцією №TR.59947.900.370, призначення платежу «надходження коштів за депозитною угодою №45649 від 11.07.2014 року» (а.с.55).

Грошові кошти в сумі 191 000,00 грн. внесено ОСОБА_3 на депозитний рахунок позивача, що підтверджується квитанцією №TR.60236.838.370, призначення платежу «надходження коштів за депозитною угодою №45928 від 11.07.2014 року» (а.с.62).

14 серпня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку», яким з 15.08.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича .

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ Український фінансовий світ».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І . Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладники ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники з 21.11.2014 року по 31.12.2014 року включно можуть звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування буде здійснюватися відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014 року №34 створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів). За результатами роботи зазначеної комісії 10.11.2014 року складено протокол, яким визначені нікчемні правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку №1, в тому числі правочини між ПАТ «КБ «УФС» та позивачами (а.с.71-76).

Під порядковим номером №9054 у зазначеному Додатку №1 значиться договір банківського вкладу позивача 1 №45643 та рахунок НОМЕР_1 ; під порядковим номером №9040 значиться договір банківського вкладу позивача 2 №45649 та рахунок НОМЕР_1 ; під порядковим номером №8443 значиться договір банківського вкладу позивача 3 №45928 та рахунок НОМЕР_2 (а.с.75).

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2014 року, оформлене протоколом №237/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи про тимчасове обмеження (блокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ «КБ «УФС», що були внесені з 01.07.2014 року по 16.07.2014 року з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 18.11.2014р. № 6, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

26 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду подано заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів. За результатами розгляду цієї заяви відкрито кримінальне провадження №12014100040017478 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Правочини, вчинені між позивачами та ПАТ «КБ «УФС» також є предметом кримінального провадження.

Після звернення позивачів до установи банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-Банк» їх повідомлено, що правочини, в тому числі їх договори банківського вкладу від 10.07.2014 року, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунках, відкритих на виконання договорів, є нікчемними відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України, у зв`язку із чим позивачів не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд зазначає, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних» на депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №45643 від 10.07.2014 року, була зарахована сума у розмірі 199 000,00 грн.; на депозитний рахунок ОСОБА_2 , відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №45649 від 10.07.2014 року, була зарахована сума у розмірі 197 000,00 грн.; на депозитний рахунок ОСОБА_3 , відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №45928 від 10.07.2014 року, була зарахована сума у розмірі 191 000,00 грн.

Кошти на депозитний рахунок позивачів були зараховані 10.07.2014 року та 11.07.2014 року відповідно, тобто до прийняття Національним банком України рішення №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації (з 15.08.2014 року по 15.11.2014 року). Ці кошти, відповідно до квитанцій позивача 1 від 10.07.2014 року № TR.59940.916.370, позивача 2 від 11.07.2014 року №TR.59947.900.370, позивача 3 від 11.07.2014 року №TR.60236.838.370, на рахунки було залучено позивачами.

Відповідно до положень ст.ст.37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину 3 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Разом з тим, матеріали справи не містять посилання на конкретні підстави, визначені ст.38 Закону №4452-VI, з якими відповідач-1 пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-1, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що договори банківського вкладу (депозиту) від 10.07.2014 року №№45643, 45649, 45928, укладені між позивачами та ПАТ «КБ «УФС», мають ознаки нікчемності.

Оскільки позивачі є вкладниками у розумінні приписів ст.2 Закону №4452-VI, вклади розміщено на рахунках в ПАТ «КБ «УФС» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадають під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 Закону №4452-VI. При цьому, відповідачем-1 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивачі є особами, які набули право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивачів, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч.3 ст.38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до ст.78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу до суду відповідачами надано не було.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачами не доведено наявності правових підстав вважати договори банківського вкладу депозиту «Вигідний альянс» №№45643, 45649, 45928 від 10.07.2014 року, укладеними між позивачами та ПАТ «КБ «УФС», нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для невключення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачів, як вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.

У той же час, пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушених прав позивачів буде зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію стосовно позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21.02.2019 року у справі №820/167/16.

Щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І., оформленого наказом № 6 від 18.11.2014 року в частині визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «КБ «УФС» та позивачами від 10.07.2014 року за №№45643, 45649, 45928, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.1, 2, 10 ст.38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст.38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «КБ «УФС» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11.04.2018 року, №910/24198/16 від 16.05.2018 року та №819/353/16 від 04.07.2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому відсутні підстави для оскарження такого наказу у судовому порядку.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №802/8351/16-а.

Отже, в зазначеній частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І., оформленого наказом № 6 від 18.11.2014 року слід закрити провадження.

Стосовно застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, встановленого ст.99, 100 КАС України (в редакції КАС України, чинній на момент звернення до адміністративного суду), який позивачі просять поновити, а відповідачі, у свою чергу, просять застосувати та залишити позовну заяву без розгляду (клопотання відповідача 1 а.с.80).

Відповідно до вимог статті 99 КАС України (в редакції КАС України, чинній на момент звернення до адміністративного суду) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції КАС України, чинній на момент звернення до адміністративного суду) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Для з`ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.

Так, як було зазначено вище та встановлено судом, що не заперечується сторонами, 20.11.2014 року на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладники ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники з 21.11.2014 року по 31.12.2014 року включно можуть звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування буде здійснюватися відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивачами при поданні позовної заяви вказано, що у грудні 2014 року, отримавши повідомлення від відповідача 1, дізналися, що кошти за вкладом позивача не підлягають відшкодуванню у зв`язку з тим, що договори депозиту є нікчемними в силу положень ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України, що також підтверджується інформацією в позовній заяві (а.с.10) «Позивачі отримали повідомлення від відповідача 1, у яких зазначалося про нікчемність їх правочинів».

Проте, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачі у листопаді 2014 року звертались до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. із заявою про розблокування їх вкладів та внесення в список осіб, які мають право на отримання гарантованої суми від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд вказує, що правовідносини позивачів з Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» є триваючими, вони є вкладниками банку та у період його ліквідації просили включити їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а тому дата початку ліквідації банку, не є датою, з якої слід відраховувати строк звернення до суду.

У відповідності до статті 102 КАС України (в редакції КАС України, чинній на момент звернення до адміністративного суду) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, пропущений позивачами строк поновлюється судом в силу вимог ст.102 КАС України (в редакції КАС України, чинній на момент звернення до адміністративного суду), з урахуванням поважних причин пропуску такого строку.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893 оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 року у справі №826/9960/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачами документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 653,60 грн. підлягають відшкодуванню Фондом.

Керуючись статтями 2, 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити. Поновити позивачам строк звернення до адміністративного суду.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті позовних вимог відмовити.

Провадження у справі №826/11246/16 в частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) від 10 липня 2014 року №45643, від 10 липня 2014 року №45649, від 10 липня 2014 року №45928, укладеними між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку), закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 653,60 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят три грн. 60 коп.), на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) 1 653,60 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят три грн. 60 коп.), на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 ) 1 653,60 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят три грн. 60 коп.) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 2170806).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій