Рішення № 89086839, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 826/4734/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціональної поліції України пропоновлення на роботіВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 17.03.2017р. №45о/с в частині звільнення полковника поліції, старшого оперуповноваженого відділу з обслуговування Оболонського та Шевченківського районів управління з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України ОСОБА_1 з органів національної поліції України;

2) поновити його на службі в органах національної поліції з 17.03.2017р.;

3) зобов`язати Національну поліцію України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2017 по день поновлення на службі.

В обґрунтування позову позивач зазначив про порушення процедури звільнення, що виразилося у недотриманні обов`язку роботодавця запропонувати йому іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. А також вказав на те, що 16.03.2017р. написав рапорт про призначення на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець») Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві та узгодив своє призначення з керівництвом вказаного підрозділу. Однак, його протиправно було звільнено оскаржуваним наказом.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. від 04.05.2017р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2017р. замінено первісного відповідача -Національну поліцію України на відповідача - Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України (а.с. 28).

Суд, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 42-43).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 16.04.2019р. № 223 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" адміністративна справа № 826/4734/17 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2019 р. головуючим суддею в адміністративній справі № 826/4734/17 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянську Я.І.

Ухвалою суду від 21.05.2019р. прийнято адміністративну справу до провадження, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими, процедуру звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України, підстави для скасування наказу відсутні. У зв`язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також відповідач у своєму відзиві вказав, що наказом Департаменту від 10.01.2017р. № 3 о/с ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою як такого, що підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3ст. 365 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2016р. у справі № 127/27820/16к; наказом Департаменту від 06.03.2017р. № 36 о/с подовжено строк відсторонення від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 як такого, що підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3ст. 365 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2017р. у справі № 127/4201/17; наказом Департаменту від 29.03.2017р. № 55 о/с на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2017р. у справі № 127/5307/17 скасовано наказ Департаменту від 06.03.2017р. № 36 о/с в частині продовження строку відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із серпня 1998 р. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ. У серпні 2016р. призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу з обслуговування Оболонського та Шевченківського районів управління з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України. У грудні 2016р. у зв`язку з ліквідацією Департаменту виведений поза штат, а з березня 2017 році розпочато перепризначення працівників, виведених поза штат.

17.01.2017р. позивача попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку з ліквідацією Департаменту протидії наркозлочинності.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 17.03.2017р. №45о/с звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу з обслуговування Оболонського та Шевченківського районів управління з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей, за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с. 6).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що був прийнятий з порушенням вимог ЗУ «Про національну поліцію» та КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Частиною 1 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк, що передбачено частиною 4 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію".

У відповідності до частини 5 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до змісту частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

Частинами 8, 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Згідно із частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулювався Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (який був чинний на час звільнення позивача) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).

Відповідно до вимог пункту 64 «г» Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та набрав законної сили Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VIІI).

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що будь-якого додаткового обов`язку щодо попередження позивача про наступне звільнення з боку роботодавця МВС України не передбачено.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

За змістом пункту 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем доведено дотримання процедури звільнення позивача у відповідності до вимог чинного законодавства України, підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять в собі правового обґрунтування порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу вимог чинного законодавства України.

Також і під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав позивача у зв`язку із звільненням його з органів внутрішніх справ, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська