Ухвала суду № 89086185, 06.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1977/18

У Х В А Л А

з питань відводу

06 травня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Грень Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді Мричко Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №813/1977/18 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали.

Ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 15.10.2019 справу №813/1977/18 призначено до судового розгляду по суті та вирішено проводити розгляд справи колегією суддів під головуванням судді Хоми О.П.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.10.2019 у справі №813/1977/18 визначена колегія суддів: головуючий суддя Хома О.П., судді Костецький Н.В., Мричко Н.І.

30.04.2020 (вх.№3581ел) від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, у зв`язку із наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, яка не підписана ЕЦП.

В обгрунтування заяви зазначено, що позивачеві з відомостей на сайті НАЗК України стало відомо про отримання в користування суддею Мричко Н.І. об`єкту незавершеного будівництва від власника Львівської міської ради, що є відповідачем у даній справі. Вказане, на думку позивача, свідчить про заангажованість, безсторонність та свідоме порушення суддею стандартів депутатської етики під час розгляду справи №813/1977/18, а також зв`язками з відповідачами у справі - Львівською міською радою та міським головою Садовим А.І. Тому, керуючись ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач вважає, що наявні підстави для відводу судді.

Ухвалою суду від 30.04.2020 передано заяву позивача про відвід судді Мричко Н.І. для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Грень Н.М.

Згідно з ч. 8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Вирішуючи заяву про відвід судді Мричко Н.І. у справі №813/1977/18, суд керувався наступним.

Підстави для відводу судді визначено в ч. 1 ст. 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 вказаного Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 вказаного Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Частиною 3 ст. 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на наведене суд зазначає, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: - забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; - судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15.07.2010 Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».

Також, щодо об`єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії». Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, "для того, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки, поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності".

Водночас, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".

Суд наголошує, що при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя може бути небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 58 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" від 07.08.1996).

Наведені ж позивачем мотиви для відводу, які полягають у тому що, суддя Мричко Н.І. отримала в користування від Львівської міської ради об`єкт незавершеного будівництва що свідчить, на думку позивача, про узалежнення судді від Львівської міської ради та голови міста Львова, а також майбутню незаконність приватизації вказаного об`єкта, зводяться до оцінки позивачем житлових умов сім`ї судді та ґрунтуються на припущеннях позивача, щодо можливої залежності судді від Львівської міської ради та Львівського міського голови.

Суд зауважує, що ст. 126 Конституції України встановлено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Таким чином доводи позивача про узалежнення судді Мричко Н.І. від Львівської міської ради та голови міста Львова є безпідставними та необгрунтованими.

Крім цього, суд звертає увагу, що обставини, про які заявниця вказує у заяві, на думку суду, є припущенням такої, оскільки з відомостей, які містяться у відкритому доступі, не є можливим ознайомитися з повною інформацією щодо майнового стану судді.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Однак, зі змісту заяви позивача про відвід судді та викладених у ній аргументів, не простежується будь - яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність судді Мричко Н.І.

Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, представником позивача не наведено, не встановлено таких обставин і під час розгляду заяви.

Суду також незрозуміле покликання позивача щодо порушення суддею Мричко Н.І. правил депутатської етики, оскільки судді у своїй діяльності керуються стандартами суддівської етики.

Відтак, суд дійшов висновку, що зазначені вище доводи заяви є лише припущенням позивача щодо упередженості судді, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про відвід, тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мричко Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, міського голови Садового Андрія Івановича про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування ухвали - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Грень Н.М.