Рішення № 89086017, 06.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ справа №320/502/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 жовтня 2018 р. № 0076475106.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було подано звіт не за встановленою формою, проте суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем сплачено в повному обсязі, а тому застосування штрафних санкцій і пені відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI не відповідає закону. У зв`язку з цим, позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019 року відкрито провадження по справі суддею Балаклицьким А.І. та визначено що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду № 111 від 28 березня 2019 р. справу № 810/1781/16 призначено на повторний автоматичний розподіл справ у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Балаклицького А.І. від здійснення правосуддя. 28 березня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 р. цю справу прийнято суддею до свого провадження. У цій же ухвалі вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

17 квітня 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивач самостійно визначив суму, на яку нараховується єдиний внесок за 2016 рік в розмірі 9 240 грн. 00 коп. Згідно з квитанціями № 2 звіти прийняті та оброблені вдало. Зазначає, що суми на які нарахований єдиний внесок, самостійно визначені позивачем у звітах, не перевищують максимальний розмір бази нарахування єдиного внеску, а нараховані суми єдиного внеску не є меншими за розмір мінімального страхового внеску, встановленого чинним законодавством.

Вважає, що контролюючий орган мав всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача рішення від 12 жовтня 2018 р. № 0076475106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску.

21 серпня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 2015 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Видами діяльності позивача є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (код КВЕД 63.11); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код КВЕД 63.99); консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний) (код КВЕД 70.22).

12 жовтня 2018 р. відповідачем прийнято рішення № 0076475106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 4881 грн. 75 коп. Вказана сума складається із штрафу у розмірі 3217 грн. 70 коп. за період з 10 лютого 2017 р. до 19 липня 2018 р. та нарахованої пені у розмірі 1664 грн. 05 коп.

7 грудня 2018 р. позивачем подано до відповідача скаргу на рішення № 0076475106 від 12 жовтня 2018 р.

9 січня 2019 р. рішенням відповідача № 1019/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, позивача повідомлено, що рішення від 12 жовтня 2018 р. № 0076475106 відповідач залишив без змін, а скаргу позивача від 7 грудня 2018 р. № 1 - без задоволення.

Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підпунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до вимог абзацу 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч.7 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 1 ч. 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суд звертає увагу, що облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статтею 5 Закону № 2464-VI Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Законом України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Ураховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 9 лютого 2017 р. за звітний 2016 рік, щонайменше 3 797 грн. 64 коп.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

У відзиві контролюючим органом з посиланнями на Закон № 2464-VI та Інструкцію № 449 зазначено, що «за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 подано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №1700010833 від 9 лютого 2017 р., а саме таб. 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування фізичними особами підприємцями» (що додається), яка передбачена для платників загальної системи оподаткування. Сума нарахованого єдиного соціального внеску - 9 240 грн.

9 лютого 2017 року сума в розмірі 9 240 грн. відобразилося в ІКП ФОП ОСОБА_1 по технологічному коду НОМЕР_2 - ЄЄВ від підприємницької діяльності.

Фізичні особи - підприємці, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплачують ЄЄВ, - щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Так як ФОП ОСОБА_1 РНОКПП ( НОМЕР_1 ) перебувала на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2016 р. - третя група, проведено автоматичні нарахування в ІКП «Податковий блок» за період І - IV квартали 2016 р. по термінах: І кв. 2016 рік - граничний термін сплати 19 квітня 2016 р. сума до сплати - 909 грн. 48 коп.; II кв. 2016 p. - граничний термін сплати 19 липня 2016 р. сума до сплати - 941 грн. 16 коп.; ІІІ кв. 2016 р. - граничний термін сплати 19 жовтня 2016 р. сума до сплати - 957 грн.; IV кв. 2016 р. - граничний термін сплати 19 січня 2017р. сума до сплати - 990 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що ФОП ОСОБА_1 самостійно визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок за 2016 рік в розмірі 42 000 грн. та єдиний внесок 9 240 грн.

Судом встановлено, що позивачем у 2016 р. своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме:

1) за перший квартал 2016 р. позивачем сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 18 квітня 2016 р. на суму 2 310 грн. 00 коп.;

2) за другий квартал 2016 р. позивачем сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 18 липня 2016 р. на суму 2 310 грн. 00 коп.;

3) за третій квартал 2016 р. позивачем сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується квитанцією № 40 від 18 жовтня 2016 р. на суму 2 310 грн. 00 коп.;

4) за четвертий квартал 2016 р. позивачем сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 0.0.690248936.1 від 19 січня 2017 р. на суму 2 460 грн. 00 коп.

Разом з тим, суд зазначає, що за 1 квартал 2016 р. (січень, лютий та березень 2016 р.) позивачу відповідно до вимог чинного законодавства необхідно було сплати ЄСВ у розмірі 909 грн. 48 коп. (1378 грн. х 22 % х 3 місяці = 909 грн. 48 коп.), проте позивачем було в добровільному порядку сплачено 2 310 грн. 00 коп. (по 770 грн. щомісячно), що підтверджується поданою позивачем декларацією та квитанцією про сплату ЄСВ за 1 квартал 2016 р.

Також, за 2 квартал 2016 р. (квітень, травень та червень 2016 р.) позивачу відповідно до вимог чинного законодавства необхідно було сплати ЄСВ у розмірі 941 грн. 16 коп. ((1378 грн. х 22 %) + (1450 грн. х 22 % х 2 місяця) = 303 грн. 16 коп. + 638 грн. 00 коп. = 941 грн. 16 коп.), проте позивачем було в добровільному порядку сплачено 2 310 грн. 00 коп. (по 770 грн. щомісячно), що підтверджується поданою позивачем декларацією та квитанцією про сплату ЄСВ за 2 квартал 2016 р.

За 3 квартал 2016 р. (липень, серпень та вересень 2016 р.) позивачу відповідно до вимог чинного законодавства необхідно було сплати ЄСВ у розмірі 941 грн. 16 коп. (1450 грн. х 22 % х 3 місяці = 957 грн. 00 коп.), проте позивачем було в добровільному порядку сплачено 2 310 грн. 00 коп. (по 770 грн. щомісячно), що підтверджується поданою позивачем декларацією та квитанцією про сплату ЄСВ за 3 квартал 2016 р.

За 4 квартал 2016 р. (жовтень, листопад та грудень 2016 р.) позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства необхідно було сплати ЄСВ у розмірі 941 грн. 16 коп. ((1450 грн. х 22 % х 2 місяця) + (1600 грн. х 22 %) = 638 грн. 00 коп. + 352 грн. 00 коп. = 990 грн. 00 коп.), проте позивачем було в добровільному порядку сплачено 2 310 грн. 00 коп. (по 770 грн. щомісячно), що підтверджується поданою позивачем декларацією та квитанцією про сплату ЄСВ за 4 квартал 2016 р.

Судом встановлено, що загальна сума позивача за єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 р. склала 9 390 грн. 00 коп. Крім того, судом встановлено, що позивачем суми за 2016 р. по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були сплачені позивачем своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

У подальшому, 3 лютого 2017 р. позивачем до відповідача надіслано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2016 р. (Форми Д5) з відміткою про перебування на загальній системі оподаткування та заповненою Таблицею № 1 «за себе» (для платників податків на загальній системі оподаткування) до Управління ПФУ у м. Бориспіль.

Проте, поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2016 р. (Форми Д5) з відміткою про перебування на загальній системі оподаткування та заповненою Таблицею № 1 «за себе» подано не за встановленою формою звітності, яка повинна подавати за 2016 р. фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, як передбачено Наказом Міністерства фінансів України № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд враховує, що позивач зобов`язаний сплатити єдиний соціальний внесок за 2016 р. на суму 3797 грн. 64 коп., а було фактично сплачено 9 390 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями. Отже, на кінець 2016 р. у позивача наявна переплата у розмірі 5 592 грн. 36 коп.

Суд зазначає, що помилка позивача в оформленні цього звіту не впливає на розмір суми ЄСВ, який підлягає сплаті, оскільки по суті змін у системі оподаткування, на якій перебуває позивач, не відбулося.

За таких обставин застосування відповідачем штрафних санкцій відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI є протиправним.

Суд враховує, що відповідачем не було взято до уваги самостійно сплачений єдиний соціальний внесок за 2016 р. та його розмір і наявність переплати. У зв`язку з цим, відповідачем протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства було автоматично нараховано суми з єдиного соціального внеску за 2016 р., пеню та штрафні санкції за несвоєчасну сплату.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено рішення від 12 жовтня 2018 р. № 0076475106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ЄСВ, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ЄСВ є протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 30 січня 2019 р. № QS21571401 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДФС у Київській області від 12 жовтня 2018 р. №0076475106.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 6 травня 2020 р.