Ухвала суду № 89085034, 06.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

06 травня 2020 р. Справа № 120/1465/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0201 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 0201 Міністерства оборони України. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 рік;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 54052,60 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні у сумі 138992,40 грн.

22.04.2020 на адресу суду від Військової частини А 0201 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Також відповідачем заявлено клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того відповідач зазначив, що за умови розгляду справи в спрощеному провадженні порушується безпосереднє право особи на перегляд справи та оскарження рішення суду.

Розглянувши клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Як передбачено пунктами 1 та 8 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є у тому числі справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та типові справи.

Правовідносини, що тотожні за своїм характером із тими, спір у яких виник між сторонами (в частині п.п. 1-2 прохальної частини позовної заяви), були предметом оцінки Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Так у рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № Пз/9901/4/19 (620/4218/18) зазначено, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як встановлено, у цій адміністративній справі, як і в зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18) відповідачем є суб`єкт владних повноважень військова частина, спір винник із аналогічних підстав, спірні правовідносини в обох випадках регулюються одними нормами права, а позивачем у справі заявлено аналогічні вимоги (в частині п.п. 1-2 прохальної частини позовної заяви).

Враховуючи зазначене, адміністративна справа яка розглядається (№ 120/1465/20-а), в частині позовних вимог у п.п. 1-2 прохальної частини позову, є типовою справою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, враховуючи, що Верховним Судом з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права у правовідносинах які тотожні спірним прийнято рішення у зразковій справі, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Щодо аргументів відповідача про те, що за умови розгляду справи в спрощеному провадженні порушується безпосереднє право особи на перегляд справи та оскарження рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Предметом розгляду у цій справі є спір про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та зобов`язання відповідача здійснити виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а також здійснити виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд врахував норми п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, якими визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є у тому числі справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд зазначає, що сам факт продовження розгляду цієї справи як справи незначної складності не вплине на право відповідача на оскарження прийнятого у ній рішення в апеляційному порядку. Проте, у випадку незгоди відповідача із кваліфікацією судом першої інстанції справи як справи незначної складності та незгоди із судовими рішеннями у цій справі, відповідач вправі у касаційній скарзі обґрунтовувати наявність передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України умов для перегляду судового рішення судом касаційної інстанції.

Підсумовуючи, суд зазначає, що аргументи клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження оцінені судом, однак такі не вказують на наявність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст. 46, 48, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини А 0201 Міністерства оборони України про розгляд справи № 120/1465/20-а за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає (ст. 256 КАС України).

Суддя Богоніс Михайло Богданович