Ухвала суду № 89084976, 06.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 травня 2020 р.Справа № 160/4811/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/4811/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

05.05.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити дію пункту 21 та підпунктів 21.1, 21.2, 21.3, 21.4, 21.5 Рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» від 27 березня 2020 року № 590-22/VІІ до набрання законної сили рішення суду по справі;

- заборонити комісії з реорганізації обласного комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровський театрально-художній коледж» вчиняти дії, що передбачені пунктом 21 та підпунктами 21.1, 21.2, 21.3, 21.4, 21.5 Рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» від 27 березня 2020 року № 590-22/VIІ, до набрання законної сили рішення суду по справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» від 27.03.2020 № 590-22/VІІ в частині реорганізації комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський театрально-художній коледж" (підпункти 21.1, 21.2, 21.3, 21.4, 21.5 пункту 21 зазначеного Рішення) є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси як студентів, так і особисто її сина - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо реалізації права на освіту. А тому, зважаючи, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки строк реорганізації та фактичного припинення ОКВНЗ "ДТХК" становить 2 місяці, є необхідність задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 КАС України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Зазначаючи про необхідність зупинення дії пункту 21 та підпунктів 21.1, 21.2, 21.3, 21.4, 21.5 Рішення від 27.03.2020 № 590-22/VІІ та заборони комісії з реорганізації обласного комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровський театрально-художній коледж» вчиняти дії, що передбачені пунктом 21 та підпунктами 21.1, 21.2, 21.3, 21.4, 21.5 Рішення від 27.03.2020 № 590-22/VІІ, позивач не надає суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності Рішення від 27.03.2020 № 590-22/VІІ чи ускладнення виконання рішення суду у подальшому.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що пункт 21 Рішення від 27.03.2020 № 590-22/VІІ визначає реорганізацію ОКВНЗ "Дніпропетровський театрально-художній коледж" (юридична адреса: вул. Глінки, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49030, Україна) шляхом приєднання до КЗ "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради" (юридична адреса: просп. Дмитра Яворницького, 47, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044, Україна)", що за своєю суттю не є ліквідацією, та відповідно жодним чином не випливає на права та законні інтереси ані студентів, ані сина заявника - ОСОБА_2 .

Крім того, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову подана від імені ОСОБА_1 фактично в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , проте, зазначене не знайшло своє відображення у заяві про забезпечення позову.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи та з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 КАС України, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя А. Ю. Рищенко