Рішення № 89084926, 10.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 160/11999/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Нікопольський завод технологічного оснащення» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023721421 від 09.08.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 141250,00грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 70625,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено податкову перевірку ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, за результатами якої складено акт, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із контрагентом позивача, підтверджені належними первинними документами, які доводять формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «АГВ Трейдинг».

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що господарські взаємовідносини ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» із контрагентом ТОВ «АГВ Трейдинг» не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 31.01.2020 - перебування головуючого судді у відпустці, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 10.02.2020р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.04.2019р., Приватне акціонерне товариство «Нікопольський завод технологічного оснащення» зареєстроване 01.11.2011р., основний вид економічної діяльності: 25.73 Виробництво інструментів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 08.07.2019 по 12.07.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АГВ Трейдинг». Перевірка проводилась на підставі наказу ГУ ДФС від 02.07.2019 №3940-п.

За результатами перевірки ГУ ДФС було складено Акт №39214/04-36-14-21/31760880 від 16.07.2019р.

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлені наступні порушення ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення»: п.185.1 ст.185, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2019 року на загальну суму 141250грн.

Не погодившись з зазначеними в Акті перевірки висновками, ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» надало Головному управлінню ДФС в Дніпропетровській області заперечення № 570-09/1 від 02.08.2019 року, за результатами розгляду яких, листом №92767/04-36-14-21 від 09.08.2019р. повідомлено, що висновки Акту є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі зазначеного Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0023721421 від 09.08.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 141 250,00 грн. і нарахована штрафна санкція в сумі 70 625,00 грн.

Вважаючи висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, відповіді про розгляд заперечень до акту перевірки №92767/04-36-14-21 від 09.08.2019р., податковому повідомленні-рішенні №0023721421 від 09.08.2019р. незаконними та необґрунтованими, 27.08.2019р. направив до ДФС України скаргу № 637-09/1 від 27.08.2019р., за результатами розгляду якої рішенням №6655/6199-00-05-05-02 від 23.10.2019р. про результати розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0023721421 від 09.08.2019р., а скаргу - без задоволення.

Також судом встановлено, що 12 жовтня 2018 року між ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» (Покупець) та ТОВ «АГВ Трейдинг» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №249 на отримання ТМЦ (ферованадій FeVa80 та феровольфрам ФВ-70).

На виконання вимог вказаного договору, були складені первинні документи податкового обліку, а саме: специфікація № 2 від 20.12.2018р. до договору № 249 від 12.10.2018р.; видаткова накладна № 65 від 26.12.2018р.; товарно-транспортна накладна № 2612/18-1 від 26.12.2018р.; банківські виписки р/р 26009924433109 від 01.02.19р., від 08.02.19р., від 15.02.19р., від 22.02.19р., платіжні доручення №2685, №2783, №2832, №2941; рахунок на оплату №74 від 20 грудня 2018р.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов`язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «АГВ Трейдинг» підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і які досліджені судом, а саме: - договір купівлі-продажу №249 від 12.10.2018р. укладений між позивачем та ТОВ «АГВ Трейдинг»; специфікація № 2 від 20.12.2018р. до договору № 249 від 12.10.2018р.; видаткова накладна № 65 від 26.12.2018р.; товарно-транспортна накладна № 2612/18-1 від 26.12.2018р.; банківські виписки р/р 26009924433109 від 01.02.19р., від 08.02.19р., від 15.02.19р., від 22.02.19р., платіжні доручення №2685, №2783, №2832, №2941; рахунок на оплату №74 від 20 грудня 2018р.; Витяг з оборотної відомості по балансовому рахунку 201.1 «Сировина» ПрАТ «НЗТО» за грудень2018- березень 2019р.; Витяги з відомості 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (до рахунку 63 1/1) за грудень 2018р., січень 2019р., лютий 2019р. ПрАТ «НЗТО».

Згідно до умов Договору купівлі-продажу № 249 від 12 жовтня 2018 року транспортні витрати покладаються на Продавця, тобто ТОВ «АГВ Трейдинг». Перевезення ТМЦ здійснювалось замовленим Продавцем у автоперевізників автотранспортом. Акт перевірки містить посилання на відсутність взаємовідносин ТОВ «АГВ Трейдинг» з ФОП ОСОБА_1 , шо згідно ТТН № 2612/18-1 від 26.12.2018р. здійснювала перевезення придбаних ПрАТ «НЗТО» у ТОВ «АГВ Трейдинг» ТМЦ. У податкового органу не має зауважень до самої ТТН, яка заповнена у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ та Наказу Мінтранс України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. № 363.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

У листі ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 92767/04-36-14-21 від 09.08.2019р. зазначено, що постачальники по ланцюгу ТОВ «АГВ ТРЕЙДИНГ» є фігурантами ряду кримінальних проваджень, пов`язаних з ухиленням від оподаткування, але не зазначається яких саме проваджень, та які саме постачальники.

Ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, призначення експертизи та арешт майна є вирішенням процесуального питання на стадії досудового слідства кримінального провадження. Ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, призначення експертизи та арешт майна, прийняті на стадії досудового слідства, не відносяться до документів, які підтверджують порушення податкового законодавства юридичними особами. Крім того, означені ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва по справі № 487/2796/19 не стосується ані ТОВ «АГВ ТРЕЙДИНГ» та ПрАТ «НЗТО» ані їх посадових осіб.

Також у Акті перевірки є посилання на справу № 757/22153/19-к. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у цій справі слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва винесено одну ухвалу від 07.05.2019р. про арешт майна, як зазначено вище рішення, щодо арешту майна не відносяться до документів, які підтверджують порушення податкового законодавства юридичними особами, а є лише вирішенням процесуального питання на стадії досудового слідства кримінального провадження. Таким чином, вказані ухвали не можуть бути доказом порушення ПрАТ «НЗТО» та його безпосереднім контрагентом ТОВ «АГВ ТРЕЙДИНГ» податкового законодавства, тим більше, що дані юридичні особи взагалі не зазначені в перелічених ухвалах.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагента.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взятий податковими органами на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємства за місцем реєстрації.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «АГВ Трейдинг» податковому органу були надані усі первинні документи, про що відповідач не заперечує та зазначає у відзиві на адміністративний позов, що надавались під час перевірки на підтвердження господарських взаємовідносин: копія договору купівлі-продажу № 249 від 12.10.2018р., копія специфікації, копія видаткової накладної, копія товарно-транспортної накладної, копії банківських виписок та платіжних доручень, копія рахунку на оплату, які в даному випадку містять згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов`язкові реквізити, відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення ПрАТ «НЗТО» сум податку на додану вартість по операції з ТОВ «АГВ Трейдинг» до складу податкового кредиту, і, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Предмет доказування у справах, пов`язаних із формуванням сум податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АГВ Трейдинг».

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу. В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагента позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Так, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, якщо у контрагента позивача відсутня фізична можливість та трудові ресурси, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також суд бере до уваги, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Первинними документами підтверджено надання послуг, рух активів, використання придбаних товарів у господарській діяльності платника податків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого у відповідності до приписів ст.77 КАС України покладається тягар доведення правомірності винесених рішень в разі їх судового оскарження, не виконано покладений законом обов`язок та не доведено належним чином обґрунтованості та правомірності здійснених висновків та винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 3178,13грн.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» (53201, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, пр.Трубників, 56, ЄДРПОУ 31760880) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023721421 від 09.08.2019р.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» (53201, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, пр.Трубників, 56, ЄДРПОУ 31760880) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) суму судового збору в розмірі 3178,13грн. (три тисячі сто сімдесят вісім гривень тринадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова