Рішення № 89084709, 06.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 травня 2020 р. Справа № 120/1627/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - Вінницький РВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький), відділ державної виконавчої служби, відповідач) із адміністративним позовом, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 60769068 від 11.03.2020 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в березні 2019 року старшим державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу за не виконання рішення суду. На думку позивача, дана постанова є протиправною, оскільки рішення суду в частині демонтування паркану у вигляді металевого профілю не було можливо виконати через його незрозумілість, а саме, яку саме частину паркану слід демонтувати.

В лютому 2020 р. позивач звернувся до Вінницького апеляційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення в частині демонтування паркану та після надання такого роз`яснення ним було виконано рішення в повному обсязі.

Відтак, причини не виконання свєчасно рішення суду є поважними, а отже постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні та поновлено строки на звернення до суду.

29.04.2019 р. через канцелярію суду відповідачем подано відзив (вх.№12096) підписаний старшим державним виконавцем Н.Бараболею.

Втім, на підтвердження повноважень вказаної особи як представника відповідача не надано жодних документів.

Частиною третьою статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділуVII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.

Відтак, підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Отже, законодавець розмежував поняття "самопредставництво" та "представництво інтересів", які, відповідно, передбачають участь, зокрема, органу державної влади у судовій справі через свого керівника, іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто в порядку самопредставництва, або ж через представника.

Таким чином, самопредставництво органу державної влади в адміністративній справі може здійснюватись лише особами, коло яких визначено у ч. 3 ст. 55 КАС України.

Водночас в силу положень ст.ст. 131-1, 131-2, абзацу 2 підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у разі здійснення самопредставництва повноваження особи, яка від імені органу державної влади подає (підписує) заяву, клопотання, скаргу, мають бути підтверджені належними документами, наприклад статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) або відомостями про займану посаду.

Відповідна позиція наведена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 480/1886/19.

Однак до відзиву відповідача не надано документів, які б підтверджували повноваження старшого державного виконавця Н.Бараболі на здійснення самопредставництва/представництва відповідного органу державної влади.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що від імені відповідача відзив подано (підписано) особою, права якої на вчинення відповідних дій не підтверджені у встановленому законом порядку, а відтак, доводи викладені в ньому не беруться судом до уваги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60769068 щодо виконання виконавчого листа № 128/2734/17, виданого Вінницьким апеляційним судом 29.11.2019 року відносно усунення перешкод в користуванні ОСОБА_2 належним йому житловим будинком та земельною ділянкою і зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю на металевому каркасі, а також пересадити 10 фруктових дерев на відстань не менше 5 метрів від межі земельної ділянки.

Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

19.12.2019 р. постановою № 60769068 відкладено проведення виконавчих дій через несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та надано 10 днів для виконання.

23.12.2020 р. виконавче провадження зупинено, про що винесено старшим державним виконавцем постанову.

06.02.20 р. виконавче провадження поновлено та надіслано вимогу про необхідність виконання виконавчого листа № 128/2734/17 до 19.02.2020 р.

21.02.2020 р. відкладено проведення виконавчих дій через несвоєчасне отримання вимоги боржником та позбавлення останнього можливості виконати рішення протягом 10 днів.

26.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького апеляційного суду із заявою про роз`яснення постанови від 24.10.2019 р. у справі № 128/2734/17 в частині демонтування частини паркану шляхом визначення висоти та довжини такого, яка підлягає демонтажу та його місцезнаходження на території будинковолодіння останнього. За наслідком розгляду даної заяви постановою суду апеляційної інстанції від 19.03.2020 р. надано роз`яснення, що слід демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю до висоти 1,5 метрів вздовж межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

10.03.2020 р. старшим державним виконавцем Барабалею Н.А. встановлено, що рішеня в частині пересадження 10 фруктових дерев виконано. Однак паркан не демонтовано у зв`язку із тим, що боржник звернувся до суду за наданням роз`яснення рішення, про що складено акт від 10.03.2020 р.

11.03.2020 року старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький) винесено постанову, якою у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", на позивача накладено штраф в сумі 1700 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Зокрема в спірній постанові вказано, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме 10 фруктових дерев знищено, але частину паркану не демонтовано.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями статті 18 Закону № 1404-19 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-19 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-19, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до п. 1 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Із вище процитованих норм слідує, що підставою для застосування штрафу є невиконання судового рішення за відсутності поважних причин.

Оцінюючи поважність причин не своєчасного виконання рішення суду в частині демонтажу, суд вказує на таке.

Як встановлено судом, 26.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького апеляційного суду із заявою про роз`яснення судового рішення в частині зобов`язання демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю шляхом визначення довжини та висоти паркану, яка підлягає демонтажу.

За наслідком розгляду даної заяви роз`яснено, що слід демонтувати частину паркану у вигляді металевого профілю до висоти 1,5 метрів вздовж межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Отже, боржником не виконано рішення суду в частині демонтування частини паркану через незрозумілість рішення суду, що було відкориговано шляхом прийняття іншого - про роз"яснення судового рішення. На думку суду, зазначене є поважною причиною невиконання рішення суду. Відтак відсутні підстави для накладення штрафу на боржника, відповідно, постанова є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Бараболі Надії Анатоліївни №60769068 від 11.03.2020 р. про накладення штрафу в сумі 1700 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 35003932).

Повний текст рішення сформовано: 06.05.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна