Рішення № 89084708, 06.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 травня 2020 р. Справа № 120/798/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Вінницької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - ВО МСЕК №2 ВОЦМСЕ, відповідач 1), Вінницької міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі- ВММСЕК ВОЦМСЕ, відповідач 2), яким просив зобов`язати винести рішення щодо надання статусу інваліда в 2019 році.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішеннями ВО МСЕК №2 ВОЦМСЕ та ВММСЕК ВОЦМСЕ не визнано його інвалідом, хоча він протягом останнього року 113 днів перебував на лікарняному та двічі проходив лікування у неврологічному відділенні КНП «Хмільницька центральна районна лікарня». Також, у позивача наявні порушення здоров`я, що підтверджується діагностичним дослідженням, яке проведено у 2018 - 2019 роках, відтак, на його думку, слід зобов`язати відповідачів прийняти рішення, яким надати статус інваліда.

28.02.2020 р. відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

11.03.2020 р. відповідачами подано відзив (вх.№7454/20), в якому просили відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що за наслідком огляду позивача встановлено відсутність підстав для визнання інвалідом, про що складено довідки.

14.04.2020 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.11.2019 р. Вінницькою міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи складено довідку про те, що ОСОБА_1 11.11.2019 р. оглянутий і за результатами не визнаний інвалідом. При цьому встановлено обмеження ЛКК.

В подальшому, 23.12.2019 р. ОСОБА_1 оглянутий Вінницькою обласною МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи і за результатами не визнаний інвалідом, про що складено довідку.

Не погоджуючись із даними висновками комісій, вказуючи, що є всі підстави для визнання його інвалідом, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі - Положення) .

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 розділу Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення обумовлено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Пунктами 11, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії), регламентує Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі - Порядок) .

Відповідно до пункту 3 Порядку, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно пункту 4 Порядку лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ .

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 19-20 Положення).

Пунктом 27 вказаного Порядку обумовлено, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов. Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п. 23 Порядку).

Відповідно до пункту 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Із процитованих норм видно, що підставою для встановлення 3 групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.

Судом встановлено, що під час обстеження позивача в розпорядженні комісій всіх двох рівнів була наявна вся медична документація щодо характеру та перебігу хвороби позивача, копії якої позивачем було додано до справи (консультативні заключення, виписки тощо).

В свою чергу, внаслідок оглядів ОСОБА_1 поставлено діагноз нестабільний остеохондроз у вигляді легкого больового синдрому без порушення функцій хребта. В обґрунтування експертного рішення міжрайонною комісією зазначено, що по захворюванню та ступеню функціональних порушень на даний час підстав для встановлення групи інвалідності немає, про що вказано в акті огляду.

В ході оглядів ОСОБА_1 комісіями не встановлено стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування. Доказів протилежного суду не надано.

Окремо суд акцентує увагу й на те, що позивачем не оскаржуюються рішення (протоколи) від 11.11.2019 р. та 23.12.2019 р., які прийняті комісією за наслідком огляду позивача. Вониі є чинним та не скасовані.

За таких обставин, враховуючи вище процитоване, суд доходить висновку, про відсутність підстав для визнання ОСОБА_1 інвалідом, відповідно позов не підлягає задоволенню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Вінницька обласна МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 20097160).

Відповідач 2: Вінницька міжрайонна медико -соціальної експертної комісії Вінницького обласного центру медико -соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, код ЄДРПОУ - 20097160).

Повний текст рішення сформовано: 06.05.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна