Вирок № 8907907, 26.02.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-53\09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року Голосіївський районний суд м.Києва у складі: Головуючого судді Валігури Д.М.

При секретарі Максименко М.Л.

За участю прокурорів Галицької Ю.Г., Безкоровайного В.Д.

Адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Іванків, Київської області, житель (зареєстрований) м. Комсомольськ, провулок, Степовий, 26, Полтавської області, українець, громадянин України, освіта вища, не одружений, раніше не судимий, працюючий на посаді державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

У вчиненні злочину, передбаченого ст..368ч2 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель м. Київ, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, раніше не судимий, працюючий на посаді головного державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, У вчиненні злочину, передбаченого ст..368ч2 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, працюючи на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, будучи службовою особою, та маючи 13 ранг державного службовця, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з використанням влади і службового становища, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб з державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції ОСОБА_3 отримав хабар за наступних обставин: Наказом №69/к від 01.11.2005 року начальника Державної виконавчої служби міста Києва, ОСОБА_4 призначено на посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва та присвоєно 13 ранг державного службовця. Наказом №71/03 від 23.03.2007 року начальника Головного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 призначено за переведенням на посаду головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. 31.10.2005року, ОСОБА_4 попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією», щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби. Законом України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці повинні сумлінно виконувати свої службові обов»язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Згідно функціональних обов'язків головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, останній зобов'язаний:

забезпечувати своєчасне повне і неупереджене примусове виконання рішень, що підлягають виконанню;

вживати заходів примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) встановлених Законом України «Про виконавче провадження»;

- своєчасно та якісно оформляти процесуальні документи, які розглянуті в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів;

- неухильно дотримуватися законодавства про працю, трудової і виконавської дисципліни;

- суворо дотримуватися вимог Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та інш.

Відповідно до присяги державного службовця наданої ОСОБА_4 13.04.04, останній урочисто присягнув, що буде вірно служити Народові України, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов»язки. Проте, ОСОБА_4 протягом вересня 2008 року, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, будучи працівником державної виконавчої служби, всупереч інтересам служби, скоїв злочин, а саме: Зчервня 2002 року заявниця ОСОБА_5, орендувала приміщення, яке належить Державному підприємству «Національний центр О. Довженко» згідно договору № 29 від 19.06.2002 року загальною площею 365 кв.м. Строк договору складав 25 років.

У січні місяці 2004 року Державним підприємством «Національний центр О. Довженко» та ТОВ «Інтершарм» було підписано додаткову угоду № 2, якою було розірвано договір суборенди №29 від 19.06.2002 року. На підставі вищезазначеної додаткової угоди ДП «Національний центр О. Довженко» звернулося до Київського міжобласного Господарського суду з позовом про виселення ПВКФ «Світлана-2» із займаного приміщення. Позов було задоволено на користь ДП «Національний центр О. Довженко», після чого, Голосіївською державною виконавчою службою м. Києва, ПВКФ «Світлана-2» було виселено із займаного приміщення. У травні місяці 2006 року ПВКФ»Світлана-2» звернулось до господарського суду м. Києва про визнання додаткової угоди № 2 не дійсною. Позов було задоволено повністю на користь підприємства. Після отримання рішення суду ПВКФ «Світлана-2» звернулося до господарського суду Київської області із заявою про поворот виконання рішення. 18.04.07 наказом господарського суду Київської області у справі №233/8-04/16/19 прийнято рішення на поворот виконання рішення господарського суду Київської області від 01.11.2004 року за №233/8-04, тобто про повернення приватній виробничо-комерційній фірмі «Світлана-2», засновником і директором якої є ОСОБА_5, вилученого майна та коштів за наказами господарського суду Київської області від 16.11.2004 року №233/8-04. 4 серпня 2008 року директор ПВКФ «Світлана-2» ОСОБА_5 звернулася із заявою до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про прийняття даного наказу до виконавчого провадження. На підставі наказу господарського суду Київської області у справі №233/8-04/16/19 від 18.04.07, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3, 12.08.08 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про повернення ДП «Національний центр О. Довженка» приватному виробничо-комерційному підприємству «Світлана-2» вилученого майна та коштів - приміщення площею 365 м.кв., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, !, гараж, ( перший поверх, окремо стояча споруда), яке було вилучено за наказом господарського суду Київської області від 16.11.04 року у справі № 233/8-04. Після цього, головний державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_4, дізнавшись, що у ОСОБА_3 знаходиться на виконанні зазначене рішення суду, як працівник, що згідно функціональних обов»язків несе відповідальність за організацію та діяльність відділу, домовившись з останнім про затягування виконання рішення суду, маючи наміри покращити своє матеріальне становище шляхом одержання незаконної винагороди, почали вимагати хабар у директора приватної виробничо-комерційної фірми «Світлана-2» ОСОБА_5 за виконання умов, які були зобов»язані вчиняти в силу своїх службових обов»язків -повернути майно ПВКП «Світлана-2»-вселивши останню в приміщення (гараж, окрема стояча одноповерхова споруда, 365 кв.м.).

В подальшому, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 узгодивши спільні дії по виконанню виконавчого провадження №519 індекс № 7 за заявою ОСОБА_5 від 04.08.08, всупереч інтересам служби та зловживаючи своїм службовим становищем повідомляли останній, що для того щоб виконати наказ Господарського суду м. Києва у справі №233/8-04/16/19 від 18.04.07, їй необхідно буде їм заплатити 1500 доларів США, далі суму було підвищено до 3000 доларів США, а потім у зв»язку з тим, що наказ виписаний Господарським судом Київської області не містить даних про назву майна та місця його знаходження, адреси за якою потрібно проводити виконавче провадження суму незаконної винагороди ОСОБА_4 та ОСОБА_3, було підвищено до 10000 доларів США., але на прохання ОСОБА_5 і після того, як нею було надано ухвалу господарського суду Київської області від 02.02.08 винесеної у справі №233/8-04/16/19 про роз»яснення резолютивної частини п.2 ухвали господарського суду Київської області від 18.04.07 у справі №233/8-04/16/19, суму було зменшено до 7000 доларів США. У разі відмови ОСОБА_5 від умов які були поставлені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про сплату нею 7000 доларів США за виконання згаданого вище судового наказу, останні мотивували тим, що наказ буде залишено без виконання, або його виконання буде частковим, чим умисно створили умови із-за яких ОСОБА_5, була вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів. 19.09.08 приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії спрямовані на одержання незаконної винагороди, за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у службовому кабінеті №3, що в будинку №22/15 по вул. Ломоносова в м. Києві-адреса за якою знаходиться ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві, за виконання в інтересах ОСОБА_5 дій, що були зобов»язані вчиняти в силу своїх службових повноважень-вселення у вищезгадані приміщення та складання з цього приводу офіційних документів-акту державного виконавця від 19.09.08. та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.09.08., отримав від останньої незаконну винагороду-хабар в сумі 35 000 грн. На місці вчинення злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були затримані працівниками ДДСБЕЗ МВС України, а предмет хабара- гроші в сумі 35 000 грн., вилучено.

Допитаний в судовому засіданні як підсудний, ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та дав покази про те, що він працює на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ. Працює на даній посаді з 23.03.2007 року. В його службові обов»язки входить: виконання виконавчих документів, рішень суду, наказів, ухвал та інше. В нього на виконанні знаходиться дільниця №14 по якій проходять справи про стягнення аліментів та штрафів. Коли він перебував у відпустці, це було приблизно середина серпня місця 2008 року, то йому зателефонував однокурсник ОСОБА_7, який сказав, що у його матері виникла проблема з виконанням рішення суду і вона не знає як його виконати. Далі він, повідомив ОСОБА_7, що такі рішення виконуються через органи ВДВ С і щоб вона подавала заяву про прийняття на виконання рішення. Також, під час розмови ОСОБА_7 сказав йому, що рішення необхідно виконувати у Голосіївському районі м. Києва. Одночасно під час розмови із ОСОБА_7, він порадив останньому здати наказ суду та заву про виконання наказу у ВДВС Голосіївського РУЮ. На цьому його і ОСОБА_7 розмова закінчилася. Наступного дня, число не пригадує, йому знову зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що він усе здав у ВДВС і державним виконавцем є ОСОБА_3 і надалі він буде працювати з ним, тому що йому терміново потрібно все зробити у зв»язку із закінченням строку зберігання майна у гаражах по вул. Васильківській, !. Після виходу з відпустки, це було приблизно в кінці серпня 2008 року, йому знову зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що наказ ( рішення ) суду виконано ОСОБА_3 частково, повернуто майно згідно акту опису. ОСОБА_7 також повідомив, що його мати зустрічається з ОСОБА_3, і просить його щоб повернув приміщення, але останній не хоче цього робити. Приблизно в середині вересня 2008 року, до нього на робоче місце у службовий кабінет № 3, що в приміщенні по вул. Ломоносова, 22/15 в м. Києві, приїхала ОСОБА_5, яка зайшовши в кабінет сказала, що вона від ОСОБА_7 і почала розповідати про свою проблему, а саме вона розповідала про те, що ОСОБА_3 не хоче вселяти її в приміщення по вул. Васильківській, 1 в м.. Києві.

Він, ОСОБА_4 , попередньо узгодивши з ОСОБА_3 спільні дії по виконанню виконавчого провадження №519 індекс № 7 за заявою ОСОБА_5 від 04.08.08, повідомив ОСОБА_5 , що для того щоб виконати наказ Господарського суду м. Києва у справі №233/8-04/16/19 від 18.04.07, їй необхідно буде їм заплатити 1500 доларів США. Згодом суму було підвищено до 3000 доларів США, а потім у зв»язку з тим, що наказ виписаний Господарським судом Київської області не містив даних про назву майна та місця його знаходження, адреси за якою потрібно проводити виконавче провадження суму було підвищено до 10000 доларів США., але на прохання ОСОБА_5 і після того, як нею було надано ухвалу господарського суду Київської області від 02.02.08 винесеної у справі №233/8-04/16/19 про роз»яснення резолютивної частини п.2 ухвали господарського суду Київської області від 18.04.07 у справі №233/8-04/16/19, суму було зменшено до 7000 доларів США. При цьому він повідомив ОСОБА_5, що наказ може бути залишено без виконання, або його виконання буде частковим. ОСОБА_5 погодилася на вказану суму.

19.09.08. коли прийшов на робоче місце, то ОСОБА_3 підійшов до нього та сказав, що на сьогодні назначив виконавчі дії по цьому провадженню і що він вже домовився із ОСОБА_5 Приблизно біля 12 год. 00 хв. до нього підійшов ОСОБА_3 та попросив щоб той його підвіз на вул. Васильківську, ! в м. Києві. Сівши у його автомобіль БМВ 325 д.н. НОМЕР_1. він з ОСОБА_3 поїхали на вул. Васильківську, 1, де удвох з ОСОБА_3 здійснили всі необхідні виконавчі дії. Приблизно о 13 год.30 хв., він приїхав на роботу де побачив ОСОБА_5 яка стояла в коридорі біля стендів та сказала йому, що чекає постанову про закінчення виконавчого провадження. Далі він відкрив кабінет і запустив ОСОБА_5 Потім пішов до ОСОБА_3, де той вже підписував постанову про закінчення провадження. Далі ОСОБА_3 попросив його щоб він пішов до кабінету начальника та подав на підпис дану постанову. Отримавши у начальника підписану постанову, зайшов до свого кабінету де сиділа ОСОБА_5 віддав їй всі документи і сказав їй , що все зроблено повно та фактично, передав їй документи, а саме постанову про закінчення провадження. Далі ОСОБА_5 сказала, щоб він закликав ОСОБА_3 з метою віддячити, а саме вона хотіла віддячити кожному. Він зателефонував ОСОБА_3 щоб той підійшов до нього в кабінет. Через декілька хвилин зайшов ОСОБА_3 і ОСОБА_5 із своєї сумки дістала гроші, вони були складені на дві пачки і сказала, що вона їм дуже дякує і дала одну пачку йому, а іншу ОСОБА_3. Взявши гроші в руки, він та ОСОБА_3 попрощалися із ОСОБА_5 і та пішла із кабінету. Далі гроші які вони отримали від ОСОБА_5, він та ОСОБА_3 положили в тумбочку робочого стола. Потім вони ще хвилин 15 з ОСОБА_3 спілкувалися, і коли збиралися їхати, то в кабінет забігли працівники міліції, які сказали , що вони хабарники і запропонували викласти гроші. Потім проводився огляд місця події, який фіксувався на відеокамеру. Під час огляду і було виявлено гроші, які він з ОСОБА_3 отримали у ОСОБА_5 їхня сума складала 35 тис. грн. купюри по 500 грн.

Допитаний в судовому засіданні як підсудний, ОСОБА_3, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, та дав покази про те, що що він працює на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ. На даній посаді працює з 10.01.06. В його службові обов»язки входить: своєчасно та повно виконувати судові рішення у всіх інстанціях, та інше, що зазначено у функціональних обов»язках. Пригадує, що приблизно на початку серпня 2008 року, до нього звернувся ОСОБА_4 з приводу консультації щодо виконання рішення господарського суду Київської області про повернення майна і попросив зустрітися із людиною яка підійде до нього в кабінет та підвезе рішення суду. Після розмови з ОСОБА_4, на слідуючий день до відділу ВДВС Голосіївського РУЮ під»їхав незнайомий йому чоловік віком біля 30, який показав наказ господарського суду м. Києва про повернення виконання рішення суду від 2004 року ( точної фабули на даний час не пригадує). Оглянувши наказ суду, він повідомив даного чоловіка, як дізнався в подальшому чоловік був сином ОСОБА_5, що наказ суду не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», саме в ньому не було зазначено реквізитів боржника. Далі він з цим чоловіком підійшов до громадянки, яка знаходилася біля центрального входу в приміщення ВДВС Голосіївського РУЮ по вул. Ломоносова, 22/15. Як йому було представлено, то була ОСОБА_5 -директор ПП «Світлана-2», якій він також повідомив, що наказ не відповідає вимогам і вони його до виконання прийняти не можуть. Далі ОСОБА_5 йому запропонувала прийняти цей наказ до виконання за винагороду, за яку саме винагороду, чи її суму, не називала. Потім ОСОБА_5 написала заяву та здала до канцелярії ВДВС. Цей наказ суду був розписаний на ДВ-7. Далі він був розписаний керівництвом на нього. Взявши на виконання наказ суду, він уважно його вивчив, та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанову про відкриття було вручено боржнику та надано строк для добровільного виконання. Оскільки не було роз»яснення, то не було визначено яке саме майно згідно наказу господарського суду Київської області необхідно було повертати ОСОБА_5 У зв»язку з цим ОСОБА_5 звернулася до суду за роз»ясненням, яке в подальшому і надала до відділу ВДВС. Після чого було винесено вимогу державного виконавця на примусове виконання рішення суду та призначено примусове виконання рішення суду на 19.09.08 на 12 год. 30 хв. Він розумів , що ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_5 про грошову винагороду і знав, що за своєчасне виконання рішення суду отримає хабар, саме тому він здійснював всі заходи щодо виконання рішення у найстисліші строки. Після виконання рішення суду 19.09.08, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка була вручена ОСОБА_5 Постанова вручалася у відділі ВДВС. Постанову ОСОБА_5, вручав ОСОБА_4. Далі йому зателефонував ОСОБА_4 і попросив зайти до його кабінету. Через хвили дві після телефонного дзвінка ОСОБА_4, він зайшов до кабінету №3 в якому була ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Коли тільки зайшов, то ОСОБА_5 подякувала йому за належне виконання рішення суду та дістала із правої кишені грошові купюри скріплені резиновою стрічкою та почала давати їх ОСОБА_4 ОСОБА_8 взявши гроші поклав їх на робочий стіл. Далі ОСОБА_5 дістала ще пачку купюр і передала йому. При цьому вона казала, що це винагорода за виконання рішення суду. Також,

ОСОБА_5 казала при цьому що дала їм 35 тис гривень, тому що не змогла їх поміняти на долари, але ця сума 35 тис. грн., що становить 7 тис. доларів США. Крім повного визнання своєї вини самими підсудними, їхня вина у повному обсязі підтверджується іншими доказами, зібраними по справі, та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

Показами свідка ОСОБА_5, про те, що вона є засновником та генеральним директором виконавчо-комерційної фірми «Світлана-2» з 1993 року по теперішній час. В її функціональні обов'язки входить контролювати діяльність підприємства, підписувати фінансові та інші документи. Основний напрямок, діяльності ВКФ «Світлана-2» надання послуг в сфері автосервісу. З червня 2002 року вона орендувала приміщення, яке належить Державному підприємству «Національний центр О. Довженко» згідно договору № 29 від 19.06.2002 року загальною площею 365 кв.м. Строк договору складав 25 років. У січні місяці 2004 року Державним підприємством «Національний центр О. Довженко» та ТОВ «Інтершарм» було підписано додаткову угоду № 2, якою було розірвано договір суборенди № 29 від 19.06.2002 року. На підставі вищезазначеної додаткової угоди ДП «Національний центр О. Довженко» звернулося до Київського міжобласного Господарського суду з позовом про виселення ПВКФ «Світлана-2» із займаного приміщення. Позов було задоволено на користь ДП «Національний центр О. Довженко» після чого Голосіївською державною виконавчою службою м. Києва ПВКФ «Світлана-2» було виселено із займаного приміщення. У травні місяці 2006 року її підприємство звернулось до Господарського суду м.Києва про визнання додаткової угоди №2 не дійсною. Позов було задоволено повністю на користь підприємства. Після отримання рішення суду ПВКФ «Світлана-2» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про поворот виконання рішення. 18 квітня 2007 року Господарський суд Київської області задовольнив заяву ПВКФ «Світлана-2» про поворот виконання рішення та видав ; відповідний наказ № 233/8-04/16/19. 4 серпня 2008 року вона звернулася із заявою до Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва про прийняття даного наказу до виконавчого провадження. Через декілька днів вона зателефонувала до канцелярії Державної виконавчої служби Голосіївського району м. Києва та запитала, хто веде її провадження. їй повідомили, що державним виконавцем по даній справі є ОСОБА_3 тоді вона попросила його до телефону. У ході розмови із ОСОБА_3, запитала коли планується виконання її заяви, він відповів, що на даний час багато роботи і сказати по пам'яті про яку саме заяву вона з ним говорить він не може, тому що йому потрібно подивитися документи її провадження. Після розмови вона попросила у нього номер мобільного телефону, так як до канцелярії додзвонитись дуже складно. Він їй відповів, що краще щоб вона залишила свій мобільний телефон, та він сам їй зателефонує коли подивиться її документи. Через декілька днів, точної дати не пригадує, десь 10.08.08. їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися на, що вона погодилась та під'їхала до нього. Під час розмови з ним, у кабінеті знаходився незнайомий їй молодий чоловік, як з'ясувалось пізніше це був ОСОБА_8, який теж є державним виконавцем даної установи. їхня розмова відбувалося таким чином: що наданий наказ виписаний Господарським судом Київської області не містить даних про назву майна та місця розташування, адреса за якою потрібно проводити виконавче провадження. У розмові, ОСОБА_4 пояснив їй, що якщо вона хоче щоб виконавче провадження було виконано, то має їм заплатити одну тисячу п'ятсот доларів США, так як в неї не було виходу вона погодилась на їхню пропозицію. Через пару днів до неї на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4, та сказав, що він порадився із керівництвом і що сума півтори тисячі доларів США занадто мала. І що ця робота буде коштувати три тисячі доларів США. Він сказав якщо вона не погоджується на ці умови то їй буде повернуто тільки майно яке було описане та передано на відповідальне зберігання ДП «Національний центр О. Довженкова». Після цього, вона знову надала згоду. Через день їй зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що вона має їм заплатити десять тисяч доларів США. Вона пояснила йому, що це велика сума і в неї таких грошей нема, що їй потрібно подумати, де таку велику суму можна взяти. Через пару днів приблизно 02.09.08, вона отримала роз'яснення суду в якому було вказано назву майна та адресу за якою це майно розташоване. Після цього, зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила його про це роз'яснення. Реакції у ОСОБА_3, ніякої не було, усі слова сказані нею були пропущені повз вуха, а вся увага була сконцентрована на десяти тисячах доларів. Він її запитав, чи прийняла вона якесь рішення, чи ні ? Вона відповіла йому знову, що це велика сума. Тоді він сказав щоб вона під'їхала до них на роботу для обговорення тому, що це по телефону не обговорюється. По приїзду до Голосіївської ДВС м. Києва вона зайшла в кабінет до ОСОБА_3 в якому знаходився ОСОБА_4 та з яким відбулася розмова відносно її виконавчого провадження. У ході розмови, ОСОБА_4 запитав чи погоджується вона заплатити їм десять тисяч доларів, вона знов пояснила, що це велика сума і запропонувала йому знизити суму, на що він відповів, потрібно порадитись із керівництвом та вийшов із кабінету. Через пару хвилин ОСОБА_4, повернувся та повідомив, що порадившись із керівництвом прийшли до загальної суми у розмірі семи тисяч доларів. До кого саме із керівництва ходив ОСОБА_4, їй не відомо. Так як в неї не було ні якого виходу вона погодилась та пішла із кабінету, це було приблизно 08 або 09.09.08. При виході із приміщення, зустрілася із ОСОБА_3, він її запитав, чи про все вона домовилась із ОСОБА_4, вона відповіла, що так, усі нюанси обговорено. На що він пообіцяв їй зателефонувати коли відбудеться виконання виконавчого провадження. 19.09.08. приблизно біля 11 год. 00 хв. їй на номер мобільного телефону НОМЕР_2, зателефонував ОСОБА_3 зі свого мобільного телефону НОМЕР_3 і сказав, що сьогодні вона має з»явитися до ДВС Голосіївського району м. Києва з грошима, так як відбудеться виконання виконавчого провадження. Сказав, що має бути там біля 12 год. 30 хв. В цей час коли він їй дзвонив, вона знаходилася біля метро Дружби Народів в м. Києві, де зустрічалася зі своєю подругою ОСОБА_9, адреси її не знає, візуально знає, а от адресу не запам»ятала, десь на «Теремках», вона користується номером мобільно НОМЕР_4. Коли вона повідомила ОСОБА_9, що в неї така ситуація і що їй потрібні гроші для передачі в якості хабара державним виконавцям, то ОСОБА_9 відразу запропонувала звернутися із заявою до міліції і про все повідомити. Недовго вагаючись, вона відразу США у свій автомобіль марки ВАЗ 2109 і поїхала на вул. Богомольця, 10 в м. Києві, де знаходиться МВС України. Приїхавши на місце, вона зайшла в приміщення, де звернулася до чергового, який знаходився з правої сторони від входу і повідомила йому про те, що в неї вимагають працівники виконавчої служби хабара і що вона хоче з цього приводу написати заяву. Коли вона прийшла до МВС, це була приблизно 11 год. 30 хв. Після того як вона розповіла все черговому, він їй сказав зачекати, а сам почав кудись телефонувати. Приблизно через 3-4 хв. до неї вийшов молодий чоловік і представився працівником ДСБЕЗ прізвище не пам'ятає. Далі цей працівник запропонував їй пройти з ним до його службового кабінету, який знаходиться на другому поверсі. В кабінеті вона все розповіла, цьому працівникові та ще одному який знаходився в кабінеті, далі вони відібрали в неї заву і сказали щоб вона не переживала, що все буде гаразд. Потім вони сказали, що гроші, які вимагають в неї державні виконавці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вони знайдуть, але не в доларах США, а в гривнях і щоб вона йшла на зустріч. Приблизно біля 12 год. 00 хв. до кабінету зайшли ще якісь люди як вона зрозуміла в подальшому, також працівники міліції та двоє понятих, які витягнули гроші та почали їх ксерокопіювати і помічати якимось порошком. Гроші були у національній валюті-гривні купюри по 500 грн., загальна сума 35 тис. грн. Після помічання коштів, було складено протокол в якому вона поставила свій підпис, також поставили в протоколі свої підписи і поняті та працівник міліції, який його складав. Також в протокол було записано номера кожної купюри. Оскільки державних виконавців, було двоє, то гроші поділили на дві частини по 17 тис. 500 грн. Далі гроші в сумі 35 тис. грн. були вручені їй для передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Також працівниками міліції було вмонтовано в її піджак відеокамеру, яка мала все знімати. Це була приблизно 12год. 30 хв. Приблизно в цей час їй також телефонував ОСОБА_4 із свого мобільного телефону, номер не пригадує і запитав де вона знаходиться і коли вона буде, та сказала, що буде через 10-15 хв. Біля 13 год.25 хв. вона приїхала на вул. Васильківську, ! де знаходиться національний центр О. Довженка. Там зустрілася із ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з якими відразу пішла до заступника Генерального директора національного центру ОСОБА_11. Підійшовши до кабінету, ОСОБА_4, зайшов у нього, а їй і ОСОБА_3 сказав залишитися на коридорі. Через хвили 5 , ОСОБА_10 вийшов із кабінету ОСОБА_11 в супроводі ще одного заступника генерального директора ОСОБА_12 і вони всі разом пішли до приміщення, де почалося виконуватися виконавче провадження. Після виконання, а саме ( відкриття чотирьох приміщень, навіску своїх замків), вони всі пішли знову до ОСОБА_11 в кабінет, де виконавці склали акт про вселення і вручили його ОСОБА_11 під підпис, а її примірник сказали, що віддадуть в ДВС. Коли вони вийшли із кабінету ОСОБА_11, то ОСОБА_4 пішов до генерального директора в кабінет, ОСОБА_3 залишився на коридорі, а її попросили вийти на вулицю. Через хвили 10 вони вийшли і сказали, що на своєму автомобілі їдуть у ДВС Голосіївського району м. Києва, а їй сказали щоб вона під»їзджала через 10 хвилин, що буде готова постанова про закриття виконавчого провадження. Приблизно через 10 хв., вона під»їхала до ДВС Голосіївського району м. Києва на вул. Ломоносова , 22/15, в м. Києві, зателефонувала ОСОБА_3 і сказала, що під»їхала, він сказав, що все готово, щоб заходила. Гроші в сумі 35 тис. грн., весь цей час були при ній. Зайшовши в приміщення ДВС, зустріла ОСОБА_4 який ішов до начальника ДВС підписувати постанову про закриття виконавчого провадження, який запропонував їй зайти в кабінет №3, а сам пішов підписувати постанову до начальника. В цей час ОСОБА_3 вийшов на вулицю. В коридорі вона зачекала ОСОБА_4 і коли він повертався від начальника, вона разом з ним зайшла в кабінет і він запропонував їй підписатися на акті про те, що та його отримала, надав їй постанову про закриття виконавчого провадження, після чого вона запитала де ОСОБА_3. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 і той через хвилини 3 зайшов до кабінету, після чого вона дістала із сумочки з якою була одну частину грошей, яку віддала ОСОБА_4 в сумі 17 тис. 500 грн., а другу частину 17 тис. 500 грн. віддала ОСОБА_3, після чого попрощалася і вийшла з кабінету. Коли вона вийшла, то до кабінету зайшли працівники міліції, які почали все фіксувати.

Показами свідка ОСОБА_7, який показав, що працює з 2004 року у ЗАТ «Акціонерна страхова компанія Омега». У 2003 році, він закінчив КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю правознавство. З ним на одному курсі також навчався ОСОБА_4, який на даний час працює у ВДВС Голосіївського РУЮ державним виконавцем. Він не пригадує від кого дізнався, що ОСОБА_4 працює у ВДВС Голосіївського РУЮ, на його думку від когось із одногрупників. У серпні 2008 року, він телефонував ОСОБА_4 декілька разів та просив допомогти його матері ОСОБА_5 виконати рішення господарського суду Київської області про повернення майна, що знаходилось на вул. Васильківській, 1 в м. Києві, Голосіївського району. Також під час розмов , він у нього консультувався як краще це зробити. ОСОБА_4 відповів, що він зателефонує до якогось державного виконавця і скаже йому щоб той подивився документи які в них є, а після цього дасть відповідь чи можна виконати рішення суду. Приблизно у кінці серпня 2008 року він привіз документи і показав їх державному виконавцю ОСОБА_3, а саме тому державному виконавцю до якого йому порадив підійти ОСОБА_4. Він віддав ОСОБА_3 копії документів і поїхав по своїх справах. Більше з ним не зустрічався. З ОСОБА_4, також не зустрічався, спілкувалися тільки у телефонній розмові. Далі всіма питаннями займалася його мати ОСОБА_5 Під час спілкування із ОСОБА_4 та зустрічі з ОСОБА_3 не було жодних розмов про будь-яку винагороду. Щодо вимагання в його матері хабара за виконання рішення суду зі сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ' він дізнався десь приблизно 24 вересня 2008 року від матері, яка все розповіла. До цього часу йому відомо нічого не було і він нічого не підозрював. Взагалі, то він не сподівався на такі дії зі сторони ОСОБА_4, що думав той його однокурсник і допоможе мамі з виконанням рішення суду, тим більше там нічого протизаконного не було. Більше нічого показати з даного приводу не зміг.

Показами свідка ОСОБА_13, даними під час досудового слідства, та дослідженими у судовому засіданні про те, що 19.09.08 приблизно о 15-16 годині він перебував по вул. Ломоносова в м. Києві, де до нього підійшли два молодих чоловіків, які представились працівниками міліції та запропонували бути присутнім в якості понятого при затриманні осіб у вчиненні злочину. З даною пропозицією він погодився та разом з ним пройшов до будівлі розташованої по вул. Ломоносова 22/15, де розміщується державна виконавча служба в Голосіївському районі м. Києва. Разом з працівниками міліції він пройшов до кабінету №3, на 1 поверсі. Перед цим йому було роз'яснено права та обов'язки понятих, передбачені ст. 127 КПК України. В кабінеті знаходились приблизно 3 працівники міліції та два молодих чоловіка, які сиділи за столами. Один знаходився зліва від входу, а інший справа. Як пізніше він дізнався, зправа за столом сидів державний виконавець на прізвище ОСОБА_4, а зліва ОСОБА_3 Також в даному кабінеті проводилась відеозйомка. Працівники міліції запитали в даних працівників виконавчої служби, чи отримували останні грошові кошти. На що ті повідомили, що ніяких коштів не отримували. Після цього працівники міліції запропонували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийти із-за столів. Працівником міліції було оглянуто шухлядку столу ОСОБА_4, де виявлено грошові кошти (дві пачки гривень, перемотані резинкою). При освіченні працівником міліції за допомогою ультрафіолетової лампи обох рук ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а саме долонь, було виявлено сліди люмінесцентної речовини, які світились жовто-зеленим світлом. Працівником міліції були проведені змиви з долонь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за допомогою марлевих тампонів, які надалі були поміщені до конверту, який опечатано та скріплено підписами понятих, де я поставив власний підпис. Після цього виявлені грошові кошти було працівниками міліції розкладено на столі, та встановлено, що всього там грошових коштів було на суму 35 000 гривень, купюрами номіналом по 500 гривень. При освіченні працівником міліції вказаних грошових купюр за допомогою лампи ультрафіолетового випромінювання встановлено, що на деяких купюрах є напис «хабар», а на всі купюри світились жовто-зеленим кольором. Серії та номера вилучених купюр було вказано в протоколів огляду. Вище перераховані грошові кошти на загальну суму 35000 гривень були поміщені до конверту, який опечатано та скріплено підписами понятих де я поставив власний підпис. В його присутності та в присутності іншого понятого одним працівниками міліції було проведено особистий огляд затриманих, в ході якого в обох вилучено по мобільному телефону, посвідченню працівників виконавчої служби, та здається ще якісь документи, однак які саме не запам'ятав. За результатами було складено протокол огляду працівниками міліції. Протокол був зачитаний в голос, зауважень та доповнень від присутніх не надійшло. Після цього він та інший понятий, поставили на протоколі власні підписи.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_14, даними під час досудового слідства, та дослідженими у судовому засіданні.

- протоколом усної заяви ОСОБА_5 від 19.09.08, про вимагання в неї працівниками ВДВС Голосіївського РУЮ ОСОБА_4 та ОСОБА_3 хабара;

- протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 від 19.09.08;- протоколом огляду місця події від 19.09.08. Під час проведення слідчої дії у затриманих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були зроблені змиви з долоней рук та вилучені грошові кошти в сумі 35 000 грн., які передала їм ОСОБА_5, що їй були вручені раніше працівниками ДДСБЕЗ МВС України згідно протоколу вручення грошових коштів про який вказується вище; -явками з повинною від 19.089.08, в яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зізнаються у вчиненому злочині та розповідають про вимагання і одержання хабара від ОСОБА_5; - особовими справами ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що були вилучені у Головному управлінні юстиції у м. Києві, згідно яких вбачається, що зазначені особи дійсно працювали у ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві на посадах державних виконавців і на момент вчинення злочину були службовими особами, що виконували функції представників влади, -виконавчим провадженням № 519 індекс №7 згідно якого вбачається, що виконанням займався ОСОБА_3, а також під час виконання та складання акту державного виконавця, 19.09.08 був присутній ОСОБА_4 Документами наявними у матеріалах виконавчого провадження, зокрема заявою ОСОБА_5 від 04.08.08 та ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.08, якими підтверджуються покази ОСОБА_5 і викриваються у вчиненому злочині ОСОБА_4 та ОСОБА_3

-протоколами огляду від 30.09.08, з роздруківками аудіозаписів зробленими ОСОБА_5 під час зустрічей з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Останні під час допитів прослухавши записи підтвердили, що розмови відбувалися між ними те ОСОБА_5; -висновком експерта №308хс від 01.10.08, згідно якого вбачається, що на марлевому тампоні, яким було зроблено змиви з правої руки ОСОБА_4 виявлено сліди спеціальної хімічної речовини. На марлевих тампонах, якими було зроблено змиви з рук ОСОБА_3, виявлено сліди спеціальної хімічної речовини. На грошових купюрах наданих на дослідження виявлені сліди спеціальної хімічної речовини. Спеціальні хімічні речовини, виявлені на купюрах Національного банку України, марлевому тампоні, яким було зроблено змиви з правої руки ОСОБА_4, та марлевих тампонах, якими було зроблено змиви з рук ОСОБА_3, однакові в межах вивчених фізико-хімічних властивостей між собою та зі спеціальною хімічною речовиною, наданою в якості зразка порівняння.

-протоколом огляду грошових коштів -речових доказів від 01.10.08, які були вилучені у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в якості хабара, під час їхнього затримання у службовому кабінеті №3 в приміщенні ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві , за адресою: вул. Ломоносова, 22/15 м. Київ. Номінали, серії та номери грошових купюр вилучених у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подібні з номіналами, номерами та серіями грошових купюр, що були вручені ОСОБА_5 19.09.08 працівниками ДД СБЕЗ МВС України.

Аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по справі та досліджені в судовому

засіданні докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку про те, що

винність підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю і

об»єктивно встановлена у судовому засіданні.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом кваліфікуються за ст..368 ч2 КК

України, оскільки вони будучи службовими особами, представниками влади,

умисно , з корисливих мотивів, з використанням наданих службового становища

та влади, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, за

виконання дій в інтересах інших осіб, які були зобов»язані вчиняти в силу свого

службового становища, отримали хабар у великому розмірі, поєднаний з

вимаганням.

Обставинами, що пом»якшують покарання підсудних ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 суд визнає їхнє щире каяття та їхній молодий вік.

Обставин, що обтяжували б покарання підсудних, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого

злочину, дані про особи підсудних, які притягуються до кримінальної

відповідальності вперше, виключно позитивно характеризуються, працюють. Всі

вищенаведені обставини в їхній сукупності істотно знижують ступінь тяжкості

вчиненого злочину та дають суду підстави вважати за можливе при призначенні

покарання застосувати вимоги ст..69 КК України та не призначати додаткове

покарання у виді конфіскації майна. Також суд приходить до висновку про те,

що виправлення та перевиховання підсудних можливе без ізоляції від

суспільства, та за можливе при призначенні основного покарання застосувати

вимоги ст..ст.75, 76 КК України.

Відповідно до вимог ст..77 КК України підсудним необхідно призначити

додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов»язані із

здійсненням адміністративно - розпорядчих функцій.

Питання щодо судових витрат, вирішити у відповідності до вимог

ст..ст.92, 93, 331 КПК України.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог

ст.ст.81, 248 КПК України.

Керуючись ст..ст.323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним за ст..368ч2 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати посади, пов»язані із здійсненням адміністративно - розпорядчих функцій строком на 3 роки . В силу ст.ст. 75, 76, 77 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття основного покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього обов»язки : повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, і періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи , не виїжджати на постійне проживання за межі країни без дозволу органів кримінально- виконавчої системи.

Визнати ОСОБА_4 винним за ст..368ч2 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати посади, пов»язані із здійсненням адміністративно - розпорядчих функцій строком на 3 роки . В силу ст.ст. 75, 76, 77 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього обов»язки : повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, і періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи , не виїжджати на постійне проживання за межі країни без дозволу органів кримінально- виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд. Стягнути з ОСОБА_3, та ОСОБА_4 солідарно на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві р\р 35226002000466, код 25575285 МФО821018 УДК в Київській обл. - судові витрати -651грн.42 коп. Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_4. Речові докази: Виконавче провадження №519 індекс№7 - повернути до ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві; Посвідчення державних виконавців Топачевського Д. І. та Ковальчука І.Ю.-що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури м. Києва -знищити; Диктофон Олімпус, аудіокасети Панасонік 2 шт., відеокасета, тампони зі змивами, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури міста Києва- знищити; Грошові кошти в сумі 35 000 грн.- передані на зберігання до департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України повернути МВС України; Особові справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінальної справи. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду м.Києва протягом 15 днів.