Рішення № 89078239, 30.04.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2248/19

2/0203/126/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Васіної Л.А.,

при секретарі Труновій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

20 червня 2019 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року по справі № 203/3469/16-ц було задоволено позов ОСОБА_2 , стягнуто зі ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 493 290 грн. та судові витрати в розмірі 7 165,60 грн. 19 квітня 2017 року виконавчою службою було відкрито виконавче провадження , в рамках якого було накладено арешт на належне позивачу майно, також було утримано з його пенсії 3 881,01 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року було скасовано, а в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач вважає, що внаслідок безпідставного звернення ОСОБА_2 до суду вона спричинила йому матеріальні збитки , які він просить стягнути, які складаються з поштових витрат на відправку юридичних документів по цивільній справі № 203/3469/16-ц в розмірі 433,16 грн., транспортних витрат на паливо для проїзду з м. Кривого Рогу до м. Дніпро у зв`язку з судовим розглядом справи на суму 1285 грн., витрати на лікування у зв`язку з загостренням хвороби в розмірі 6 195,51 грн., витрати у зв`язку із сплатою судового збору по цивільній справі № 203/3469/16-ц у розмірі 950 грн., також позивач просить стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., а також стягнути судові витрати по даній справі. (а.с. а.с. 1-2,125)

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Католікяна М.О. від 04 липня 2019 року було заявлено самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, матеріали справи № 203/2248/19 передано до канцелярії Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для повторного автоматичного розподілу судової справи. 05 липня 2019 року справа була перерозподілена на суддю Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Васіну Л.А. (а.с. а.с. 50-51)

При розгляді справи позивач та його представник просили задовольнити позов повному обсязі та стягнути з відповідачки кошти. В подальшому від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. (а.с.176)

Представник відповідача також подав до суду заяву з проханням розглянути справу у відсутність відповідача та його представника , просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не було доведено ,що саме з вини відповідачки йому було завдано матеріальну та моральну шкоду. (а.с.90-95)

Дослідивши матеріали даної цивільної справи в сукупності , суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з тих підстав , що як встановлено в процесі судового розгляду справи , підставою для звернення позивача до суду став той факт, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року зі ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в сумі 16 859,00 грн., компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 493 290 грн., компенсацію судових витрат у сумі 7 165,60 грн. (а.с.17-19)

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 19 квітня 2017 року було відкрито виконавче провадження ВП № 53794921 за виконавчим листом № /0203/1203/2016 виданим 21 листопада 2016 року про стягнення зі ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди. (а.с.28)

Вподальшому позивачем було оскаржено заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська в апеляційному порядку та постановою колегії суддів судової палати у цивільних справа Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було частково задоволено, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. (а.с.21-26)

Внаслідок оскарження вищезазначеного рішення позивач, як він зазначає в своєму позові , поніс витрати, які складаються з поштових витрат на відправку юридичних документів по цивільній справі № 203/3469/16-ц у розмірі 433,16 грн., транспортні витрати на паливо для проїзду з м. Кривого Рогу до Дніпра в зв`язку з судовими засіданнями на суму 1285 грн., витрати на лікування в зв`язку з загостренням хвороби через перебування в постійному стресовому, напруженому та нервовому стані в період розгляду судових справ в розмірі 6 195,51 грн., витрати у зв`язку зі платою судового збору по цивільній справі 203/3469/16 в розмірі 950 грн. (а.с.6-9, 31-48)

Позивач вважає, що звернення відповідачки до суду було неправомірним , внаслідок її неправомірних дій йому було завдано матеріальну шкоду , яка складається із понесених ним вищевказаних витрат та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. і , посилаючись на норми ст. 1166 ЦК України та ст.1167 ЦК України просив задовольнити його позовні вимоги .

Розглядаючи справу в межах позовних вимог позивача ,суд прийшов до висновку , що його позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав , що у відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної особи , а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Особа , яка завдала шкоди , звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе , що шкоди завдано не з її вини .

Як встановлено в процесі розгляду справи ОСОБА_2 в 2016 році звернулася до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди , заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди . Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року її позовні вимоги були задоволені . Дане рішення вподальшому було скасовано.

Тобто сам факт звернення ОСОБА_2 з позовом до суду не може бути визнано неправомірними діями , оскільки у відповідності до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Згідно ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно ч.1, ч.2 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином при розгляді даної цивільної справи не була встановлена неправомірність дій відповідачки, оскільки звернення до суду за захистом своїх прав чітко закріплено в Конституції України та інших законодавчих актах. У зв`язку із чим, відсутні підстави для визнання дій відповідачки протиправними та такими, що порушують права позивача, що унеможливлює стягнення з відповідачки витрат на підставі ст. 1166 ЦК України.

При вирішні питання щодо стягнення з відповідачки витрат на лікування суд виходить з того, що відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В свою чергу, позивачем не було доведено, що загострення хвороби знаходиться в причинному наслідковому зв`язку із діями відповідачки з приводу звернення її до суду. У зв`язку із цим, в цій частині позовні вимоги позивача також не підлягають задоволенню .

Окрім того , із позовних вимог позивача вбачається , що сума матеріальної шкоди , яку він просив стягнути з відповідачки являється сумою понесених ним судових витрат .

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно статті 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Тобто, фактично позивач ставить питання про стягнення з відповідачки судових витрат , які він поніс при розгляді цивільної справи № 203/3469/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В статті 382 ЦПК України визначено зміст постанови суду апеляційної інстанції, а саме, що постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. При цьому за нормами вказаної статті резолютивна частина постанови апеляційного суду складається з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Колегія суддів апеляційної інстанції , ухвалюючи постанову від 26 лютого 2019 не вирішила питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи , що постановою апеляційного суду було скасовано заочне рішення, але при цьому не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, позивач має право звернутись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Вирішуючи питання з приводу стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вже було зазначено, неправомірність дій відповідачки при розгляді справи не встановлена , у зв`язку із чим, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судового збору суд виходить з того, що відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Аналогічні положення містяться у ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Позивач є пенсіонером за віком, має середньомісячний доход в розмірі 1 497 грн., що не перевищує прожитковий мінімум для відповідної категорії осіб у зв`язку з цим вважаю за необхідне звільнити позивача від сплати судового збору. У зв`язку із цим, у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, суд вважає за необхідне витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166 , 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,5,133 ,270,382, 12, 76-78, 82, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги - 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Л.А. Васіна