Ухвала суду № 89073279, 04.05.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 2-3725/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді Іванюк І.Д.

за участі секретаря с\з Гербут Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк», зацікавлені особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчих листів,

встановив:

АТ «УкрСиббанк» 30.03.2020 року звернулося до Залізничного районного суду м.Львова із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-3725/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2014 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11168810000 від 14.06.2007 р. та договором про надання споживчого кредиту №11311654000 від 07.03.2008 року в розмірі 99711,44 долари США, що в еквіваленті становить 794929,46 грн. звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру по АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005,, код ЄДРПОУ 09807750), який належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1700 грн. судових витрат, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, 250 грн. витрат на подання оголошення в засобах масової інформації. Виконавчий лист № 2-3725/11 від 17.11.2014 року про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості був направлено на примусове виконання до Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області. 01.06.2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Замовник) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Дельта М» (Виконавець) з іншої сторони уклали Договір про надання послуг №01/06, на підставі якого ПАТ «УкрСиббанк» доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати Банку послуги, а саме здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості Боржників перед Замовником за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №11168810000, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 Виконавець, отримавши матеріали справи в роботу, надіслав запит до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про хід виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» грошової суми у розмірі 99711,44 долари США, що в еквіваленті становить 794929,46 грн., а також 1700 грн. судових витрат, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, 250 грн. витрат на подання оголошення в засобах масової інформації. Листом за вих. №/206/В-7 від 24.02.2020 року Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 55574379, яке на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершено 27.12.2018 року, виконавчий лист повернуто стягувачу - ТОВ «Юридична фірма «Дельта М», адреса для листування якої - 02002, м. Київ, а/с 57, проспект Гагаріна, 23, однак оригінал виконавчого документу на адресу представника АТ «Укрсиббанк», а саме: 02002, м. Київ, а/с 57, проспект Гагаріна, 23 - не надходив. Вважає, що виконавчі документи було втрачено шляхом пересилки засобом поштового зв`язку. Посилаючись на положення п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України просить видати дублікат вищезазначеного виконавчого листа.

Представник заявника - Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглянути заяву за його відсутністю, що суд вважає за можливе.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату та місце розгляду заяви, причини неявки не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши заяву про видачу дубліката виконавчого листа та дослідивши матеріали цивільної справи № 2-3725/11, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2014 року у справі № 2-3725/11, позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11168810000 від 14.06.2007 р. та договором про надання споживчого кредиту №11311654000 від 07.03.2008 року в розмірі 99711,44 долари США, що в еквіваленті становить 794929,46 грн. звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру по АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005,, код ЄДРПОУ 09807750), який належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1700 грн. судових витрат, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, 250 грн. витрат на подання оголошення в засобах масової інформації.

На підставі даного рішення, Залізничним районним судом м. Львова 17.11.2014 року виданий виконавчий лист № 2-3725/11, що в подальшому був направлений на примусове виконання до Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області.

01.06.2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Замовник), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Дельта М» (Виконавець), з іншої сторони, уклали Договір про надання послуг №01/06, на підставі якого ПАТ «УкрСиббанк» доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати Банку послуги, а саме здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості Боржників перед Замовником за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №11168810000 укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 .

Даний кредитний договір передано в роботу Виконавцю 12.04.2017 року, що підтверджується реєстром боржників. Виконавець, отримавши матеріали справи в роботу, надіслав запит до Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів західного міжрегіонального управління міністерства Юстиції у м. Львів, про хід виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» грошової суми у розмірі 99711,44 долари США, що в еквіваленті становить 794929,46 грн., а також 1700 грн. судових витрат, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, 250 грн. витрат на подання оголошення в засобах масової інформації

З відповіді Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів західного міжрегіонального управління міністерства Юстиції у м. Львів за вих. №/206/В-7 від 24.02.2020 року, вбачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 55574379, яке на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершено 27.12.2018 року, виконавчий лист повернуто стягувачу.

Проте оригінал виконавчого документу на адресу стягувача не надходив і на даний час втрачений.

Відтак, станом на сьогодні рішення рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2014 року у справі № 2-3725/11, фактично не виконано.

Конституцією України ( ст.129-1) закріплено те, що судове рішення, є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Розділ VI ЦПК України закріплює процесуальний порядок вирішення судами питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини зазначає, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Зокрема, у п.40 Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п.19 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», Суд наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п.1 ст.6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст.6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 (див. також рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, п. 34).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1730 - VIII від 03.11.2016 року), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На момент винесення рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2014 року у справі № 2-3725/11 та пред`явлення вказаного рішення до примусового виконання був чинний Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.02.2014 року).

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.02.2014 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню,- з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно із положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», (Закон № 1730 - VIII від 03.11.2016 року), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 вказаного Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1730-VIII від 03.11.2016 року) зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, відповідь Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів західного міжрегіонального управління міністерства Юстиції у м. Львів за вих. №/206/В-7 від 24.02.2020 року, суд приходить до висновку, що оскільки виконавчий документ втрачено, а строк пред`явлення його до виконання ще не закінчився, так як був перерваний шляхом пред`явлення виконавчого документа до виконання (27.12.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу), стягувач - акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, то така заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-261, п.17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Видати Акціонерному товариству «УкрСиббанк» дублікат виконавчого листа у справі №2-3725/11, виданого 17 листопада 2014 року Залізничним районним судом м.Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АК «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 99711,44 долари США, що в еквіваленті становить 794929,46 грн. шляхом звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру по АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченом Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», який належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, а саме до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: Іванюк І.Д.