Ухвала суду № 89072998, 30.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12052/16-к

Провадження № 1-кп/522/247/20

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

30 квітня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Попревича В.М.,

секретар судового засідання - Романюк П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса, питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої:

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, не працює, незаміжня, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст.311, ч. 3 ст. 311 КК України.

Учасники процесу:

прокурор - Думініка О.Ф.,

обвинувачена - ОСОБА_1 ,

захисник - Метлицька Л.В.

в с т а н о в и в:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст.311, ч. 3 ст. 311 КК України.

Суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання стосовно доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 .

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки у обвинуваченої не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України, вона обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за які відповідальність передбачена у вигляді позбавлення волі.

Захисник заперечив проти продовження строку.

Обвинувачена заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, так як вона страждає на ряд захворювань, і перебування у місцях попереднього ув`язнення підвищують ризик зараження хворобою COVID-19 спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Суд, заслухавши думку сторін дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов`язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст.311, ч. 3 ст. 311 КК України, максимальне покарання за які передбачене у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна.

Так, судом раніше було зазначено, що існує ризик, що ОСОБА_1 підозрюючись у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, суд вказує, що даний ризик підтверджується також тією обставиною, що обвинувачена в порушення вимог чинного законодавства, при зміні місця проживання не зареєструвала своє місце проживання, як того вимагає п. 4 Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207. Така обставина, свідчить про імовірність зміни місця проживання особи без повідомлення про це компетентних органів, що в свою чергу свідчить про порушення ОСОБА_1 своїх обов`язків, як особи, котра проживає на території України. Варто зазначити, необхідність реєструвати своє поточне місце проживання, є законодавчо закріпленою задля можливості ведення офіційної переписки із особою, а також можливістю встановити її місце знаходження у разі потреби.

Крім того, як вбачається із реєстру досудових розслідувань, в даному кримінальному провадженні наявні свідки, зі сторони обвинувачення, які безпосередньо суду не давали своїх показань, зважаючи на що, суд вбачає ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кількох умисних злочинів, пов`язаних у незаконним обігом наркотичних засобів, зважаючи на що, суд вбачає також реальним ризик, що у разі не застосування запобіжного заходу обвинувачена може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

В той же час, відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, та зазначено в рішенні по справі "Хайредінов проти України" (Заява N 38717/04), "Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі "Шишков проти Болгарії" (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги))."

Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі "Власов проти Росії" (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).

Судом взято до уваги, обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких вона обвинувачується, наявність місця проживання, неповнолітньої дитини, та наявність захворювання, яке підвищує ризики зараження новою хворобою COVID-19 спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, на даний час існує практика розвантаження пенітенціарних установ у зв`язку із поширенням вище вказаного захворювання.

Так, відповідно до опублікованого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню Переліку принципів, що стосуються поводження з особами, позбавленими свободи, у контексті пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) від 20.03.2020 року, існує презумпція на користь застосувань альтернативних позбавленню свободи запобіжних заходів.

З урахуванням вище викладеного, суспільної необхідності та загальних засад кримінального провадження, суд приходить до переконання, що знаходження під вартою обвинуваченої не є доцільним, на теперішній час, і наявні ризики не можуть виправдовувати подальше застосування виняткового запобіжного заходу, в умовах пандемії. З урахуванням того факту, що нові ризики не з`явилися, суд приходить до висновку, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт.

Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 315, 372, 132, 176-178, 181, 193-194, 196-197 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 - про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , - скасувати, звільнивши з-під варти негайно.

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною покидати житло у період часу з 21.00 до 07.00 год.

Покласти на ОСОБА_1 , виконувати передбачені ст. 194 КПК України обов`язки прибувати по першому виклику до суду на визначений ним час; не залишати населений пункт, в якому проживає без дозволу суду; здати на зберігання до ГУ Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт для виїзду закордон.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідному відділенню Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_1 .

Строк дії ухвали суду становить два місяці, тобто до 30.06.2020 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

30.04.2020