Ухвала суду № 89072997, 29.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6693/20

Провадження №1-кп/522/1470/20

УХВАЛА

29 квітня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Єршової Л.С.,

суддів Деруса А.В., Осііка Д.В.,

при секретарі Радзімовській Р.О.,

за участю прокурора Терьохіної А.С.,

захисника Гаврилюка Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Терьохіна С.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Одеса, з середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.04.2000 Одеським ОС за ч. 2 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 26.09.2001 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 71 КК України іспитовий строк - 3 роки;

- 15.02.2005 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 215-3, ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі по вироку Красноармійського районного суду Донецької області від 22.12.2003, остаточно призначено покарання 12 років позбавлення волі; звільнився 17.09.2010 умовно-достроково,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018162500001197 від 24.05.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018162500001197 від 24.05.2018 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Одеса, з середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, обвинуваченого за ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акту не пізніше п`яти днів з дня його надходження, суддя призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12018162500001197 від 24.05.2018 року на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України.

Прокурор Терьохіна А.С. у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, ще мають місце, і на обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 посилається на те, що існує необхідність запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гаврилюк Ю.С. заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його постійного проживання: АДРЕСА_1 , оскільки ризики, наведені в клопотанні прокурора, не доведені.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, які обґрунтовують доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні корисливого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена виключно у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Підставою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, у відповідності до ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

Так, суд вважає, що характер кримінального правопорушення, яке ставиться у провину обвинуваченому, усвідомлення тяжкості покарання можуть бути підставою, для вчинення обвинуваченим дій, направлених на ухилення від явки до суду, і перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

В той же час, відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 194, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є громадянином України, має постійне місце проживання на території Одеської області, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та вагітну дружину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Крім того, суд вважає, що відсутність у ОСОБА_1 офіційного працевлаштування та наявність судимостей не є тією обставиною, яка вказує на намір обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим відсутні підстави категорично стверджувати про наявність та доведеність даного ризику.

При цьому, обізнаність ОСОБА_1 про наявність в матеріалах кримінального провадження доказів обґрунтованості підозри відносно нього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України, та можливість покарання, яке йому загрожує, в разі визнання його винуватим, свідчить про наявність єдиного ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Однак, враховуючи те, що у діях обвинуваченого відсутні ознаки інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Судом взято до уваги обставини, зазначені в статті 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також наявність постійного місця проживання, неповнолітніх дітей та вагітної дружини на утриманні, що у даних умовах судом розцінюється як стійкі соціальні зв`язки.

Також суд враховує, що на даний час відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на усій території України встановлено карантин, який передбачає обмеження прав і свобод усіх осіб щодо переміщення та вільного вибору місця перебування.

При цьому, на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №288-р тимчасово закрито деякі пункти пропуску через державний кордон та пунктів контролю. Обмежено можливість покинути територію України будь-яким транспортом чи пішохідним сполученням.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає за можливе застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, строком на 60 днів, починаючи з дня винесення ухвали до 27.06.2020 року включно, із застосуванням електронного засобу контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 197, 291, 314-317, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Терьохіна С.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України, залишити без задоволення.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, строком на 60 днів, починаючи з дня винесення ухвали до 27.06.2020 року включно, із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора в розумні строки;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України;

5) утримуватись від спілкування із особами допитаними як свідки, потерпілими в рамках даного кримінального провадження;

6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ст. 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає негайному звільненню з під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати засоби контролю.

У разі невиконання ухвали та покладених на обвинуваченого обов`язків суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право контролю за обвинуваченим, має право постановити ухвалу про зміну запобіжного заходу, згідно з положеннями КПК України.

Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції за місцем проживання, якому негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде проголошено 30 квітня 2020 року о 16 год. 00 хв.

Головуючий суддя: Л.С. Єршова

Судді: А.В. Дерус

Д.В. Осіік