Ухвала суду № 89065521, 05.05.2020, Піщанський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Іменем України

про продовження строку тримання під вартою

Єдиний унікальний номер 142/594/18

Номер провадження № 1-кп/142/18/20

05 травня 2020 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Щерби Н. Л.,

за участю секретаря Ласки Л. В.,

прокурора Плотицького О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Близнюка В. В.,

представника потерпілого Панасюка В. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника Близнюка В.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у кримінальному провадженні, внесеномудо Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020260000059 від 07.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яворівка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А 1619 (м. Гайсин Вінницької області), раніше судимого: 02.06.2014 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням на один рік, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020260000059 від 07.04.2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України старшого лейтенанта юстиції Добровольської В. В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020260000059 від 07.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2018 року включно, визначено суму застави у розмірі 55 230 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті тридцять) гривень.

Ухвалою суду від 31 серпня 2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О. М. про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , - адвоката Близнюка В. В. про зміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, обвинуваченому ОСОБА_1 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінено на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, та звільнено його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 застосувано строком на два місяці, покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 142/594/18, за першою вимогою; 2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 3) носити електронний засіб контролю; 4) утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілим у кримінальному провадженні № 142/594/18 ОСОБА_3 та свідками у даному кримінальному провадженні, зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_1 невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено строк дії ухвали суду два місяці - з 31 серпня 2018 року по 30 жовтня 2018 року, включно.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О. М. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 , обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, встановлено строк дії ухвали суду два місяці - з 26 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року, включно, покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 142/594/18, за першою вимогою; 2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово; 3) носити електронний засіб контролю; 4)утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілим у кримінальному провадженні № 142/594/18 ОСОБА_3 та свідками у даному кримінальному провадженні, зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_1 невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О. М. про заміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , - задоволено, замінено обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 лютого 2019 року включно, обвинуваченого ОСОБА_1 взято під варту в залі судового засідання, визначено суму застави у розмірі 56384 (п`ятдесят шість тисяч триста вісімдесят чотири) гривні.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О. М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 22 квітня 2019 року включно, визначено суму застави у розмірі 61472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Клопотовського В.П. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 16 червня 2019 року включно, визначено суму застави у розмірі 61472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Клопотовського В.П. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 10 серпня 2019 року включно, визначено суму застави у розмірі 61472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 28 вересня 2019 року включно, визначено суму застави у розмірі 61472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 22 листопада 2019 року включно, визначено суму застави у розмірі 61 472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції Плотицького О.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 17 січня 2020 року включно, визначено суму застави у розмірі 61 472 ( шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України капітана юстиції Конончука В.В. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 15 березня 2020 року включно, визначено суму застави у розмірі 67 264 ( шістдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України Канюка В.В. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року включно, визначено суму застави у розмірі 67 264 ( шістдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що близько 23 години 00 хвилин, 06.04.2018 року, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, неподалік залізничного вокзалу за адресою: Вінницька область, Піщанський район, смт. Рудниця, вул. Франко, 2 , поряд з магазином « Україночка » зустрів раніше незнайомого ОСОБА_3 та під час спілкування із останнім, між ними виник конфлікт з приводу несення ОСОБА_1 служби в АТО. Під час даного конфлікту, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, наніс потерпілому два удари кулаками обох рук в область обличчя, в результаті чого останній впав на землю, на спину. Після цього, ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії наніс шість ударів кулаками обох рук в область голови та обличчя ОСОБА_3 , коли останній лежав на землі, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження від яких він втратив свідомість. У подальшому, ОСОБА_1 з метою приховування вчиненого ним злочину та запобігання свого викриття, відтягнув тіло ОСОБА_3 до криниці, розташованої поряд з присадибною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 , де й залишив в безпорадному стані.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 627/677 від 11.06.2018 року, тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, закритий перелом дуги виличної кістки без зміщення; закритої травми шийного відділу хребта - підвивих СІП - CIV (3, 4 шийних хребців), забій м`яких тканин шиї; множинні рани, садна, синці обличчя.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), до яких відносяться і названі в «Ухвалі» суду «рука», «взута нога» тощо, з прикладанням травмуючої дії в ділянку голови та шиї; по давності утворення можуть відповідати терміну - 07.04.18 р., вказаному в «Ухвалі» суду; за ступенем тяжкості за своїм характером належать:

- закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальний крововилив - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент спричинення і обумовили виникнення загрозливих для життя явищ;

- закритий перелом дуги виличної кістки без зміщення; закрита травма шийного відділу хребта - підвивих СІП - CIV, забій м`яких тканин шиї - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- множинні рани, садна, синці обличчя - до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, закритий перелом дуги виличної кістки без зміщення; закритої травми шийного відділу хребта - підвивих СІП - CIV (3, 4 шийних хребців), забій м`яких тканин шиї; множинні рани, садна, синці обличчя, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом скроневої кістки являється небезпечним для життя в момент його заподіяння тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Також зазначив, що 26 жовтня 2018 року Піщанським районним судом Вінницької області винесено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України Плотицького О. М. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 та встановлено строк дії вказаної ухвали суду по 26.12.2018 року, включно. Вищевказаною ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_1 покладено наступні обов`язки:1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження №142/594/18, за першою вимогою;2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 ;3) носити електронний засіб контролю;4) утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілим у кримінальному провадженні №142/594/18 ОСОБА_3 та свідками у даному кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_1 роз`яснено, що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, тримання під вартою. Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 процесуальні обов`язки покладені на нього судом порушив, та покинув місце постійного проживання, а відповідно на шлях виправлення не став та відповідних висновків для себе не зробив, суд прийшов до висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може в подальшому переховуватись від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв`язку з чим задовільнив клопотання прокурора та замінив обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 лютого 2019 року включно. Прокурор вказує, що у даному кримінальному провадженні подовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є достатні підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки з урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_1 жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , виконання з ним процесуальних дій та спробам останнього перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає,що оскільки обвинувачений ОСОБА_1 покладений на нього відповідно до ухвали суду від 26 жовтня 2018 року обов`язок не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово не виконав та три рази порушив порядок відбування встановленого відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що зафіксовано та підтверджено працівниками поліції у відповідних рапортах, а тому, не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на будь - який інший більш мякий запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого Близнюк В. В . в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання від вартою. Подав на адресу суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт в нічний час з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин. Своє клопотання обгрунтовує тим, що згідно ухвали Піщанського районного суду від 12 червня 2018 р. в справі № 142/594/18 про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено клопотання прокурора, оскільки підозрюваний може ухилятись від досудового розслідування та суду, продовжити займатись злочинною діяльністю, впливати на хід досудового слідства та перешкоджати встановленню фактичних обставин. Захисник обвинуваченого вважає, що на даний час, відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, а тому він повинен бути змінений іншим більш м`яким запобіжни заходом, виходячи з такого. Захисник вказує, що ОСОБА_1 тримається в слідчому ізоляторі Вінницької УВП-1 з 07 квітня 2018 року, не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає. Підозра у вчиненні злочину є недостатньо обґрунтованою: на разі не встановлено, який механізм завдання тілесних ушкоджень потерпілому, чи завдані вони частинами рук та ніг або внаслідок зіткнення з транспортним засобом, в якому саме місці тощо. Таким чином, немає підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочину він не вчиняв. Водночас, обвинувачений є військовослужбовцем за контрактом, проходить службу в зоні проведення ООС, має статус учасника бойових дій, має постійне місце проживання, хоча раніше і був судимий, проте нових злочинів не вчиняв та до цього часу його не підозрювали у вчиненні злочину. Захисник обвинуваченого вказує, що в даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, більш того, місцем його проживання є с. Яворівка Піщанського району Вінницької області, позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені, арештовані та зберігаються в відповідних місцях, у нього немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта так як, під час досудового розслідування було допитанозазначених осіб та отримано висновок експерта, не має необхідності та можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. Захисник обвинуваченого вказує, що немає підстав в даний час стверджувати, про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак, враховуючи те, що деякі з ризиків можуть мати місце під час судового розгляду, однак вони не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, і вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Згідно до ст. 181 ч.І та ч.2 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. А тому, доцільність саме такого запобіжного заходу полягає в тому, що ОСОБА_1 до моменту затримання проходив службу за контрактом в Збройних силах України, має постійне місце проживання, до його складу сім`ї входить цивільна дружина та малолітня дитина, які перебували на його утриманні, а тому обвинувачений повинен забезпечувати матеріально родину, позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем проходження служби, а також є необхідність з`являтися до суду за викликом, тому домашній арешт можливо застосувати в певний період часу за місцем проживання його сім`ї. Захисник обвинуваченого посилається на на статтю 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Також ззахсиник в своєму клопотання вказує на рішення по справі «Харченко проти України», в якому Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції та прийшов до наступного висновку. «80. Суд зазначає, що досудове ув`язнення заявника тривало два роки і чотири місяці. Він зауважує, що у першій постанові про взяття заявника під варту вказувалося на серйозність обвинувачень стосовно заявника та на ризик його ухилення від слідства. Надалі прокурори і суди, продовжуючи строк тримання заявника під вартою, не наводили підстави своїх рішень, а лише посилалися на відповідність раніше обраного запобіжного заходу. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами (див. згадане вище рішення у справі "Єлоєв проти України" , п. 60). Однак у справі, що розглядається, таких підстав суди не наводили. Крім того, національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою.» В справі «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини прийшов до висновку про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції виходячи з того, що період тримання заявника під вартою протягом судового розгляду справи становив 2 роки і 7 місяців. Відповідні органи національної влади тричі вирішували питання про доцільність утримання заявника під вартою і тричі відмовляли йому у звільненні. Підставами для таких рішень стали: існування серйозних доказів, які свідчили про винність заявника, небезпека тиску на свідків з боку заявника та можлива втрата доказів. Далі, підставами для прийняття рішень про подальше тримання заявника під вартою, поряд із ризиком тиску на свідків та втрати доказів, стали суспільна небезпека заявника, складність справи та вимоги слідства. Зазначені підстави, спростувати які наперед було неможливо, носили максимально загальний характер. Національні суди не навели жодного факту, який свідчив би про реальне існування ризику, що був би підставою для відмови у звільненні; крім того, вони не змогли довести факт суспільної небезпечності заявника. Жодного значення не було надано тому, що обвинувачення заявника з плином часу слабшало, а не навпаки (не ставало більш обґрунтованим). Таким чином, підстави прийняття рішень про відмову заявнику у звільненні були недостатніми, щоб виправдати його тримання під вартою протягом двох років і семи місяців, а отже, мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції. У справі «Москаленко проти України» Суд прийшов до таких висновків: «33. У своїх рішеннях про тримання заявника під вартою, органи державної влади додатково до обґрунтованої підозри щодо заявника посилалися в основному на три підстави: 1) тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався; 2) суворість покарання, яке йому могло бути призначено і 3) необхідність забезпечити належний хід провадження, враховуючи ризик того, що заявник міг переховуватися від слідства і суду та примусити свідків давати неправдиві показання.36. Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року). 38. Також Суд зазначає, що державні органи не розглядали жодних інших альтернатив забезпечення явки заявника до суду (див. там же, пункт 137 з подальшими посиланнями). Таким чином, у справі мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.».У «пілотному рішенні «Харченко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що існуюча в Україні практика тримання особи під вартою лише на тій підставі, що до суду першої інстанції надійшов обвинувальний висновок, не ґрунтується на чітких і передбачуваних юридичних нормах, і як наслідок - висновку про наявність порушення пункту 1 статті 5 Конвенції. Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалося за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого це буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пункт 26). Захисник обвинуваченого вказує, що наведені вище рішення Європейського суду з прав людини встановили порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, що є дуже подібними до ситуації, яка склалась зараз в цьому кримінальному провадженні. Вони однозначно говорять, що лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинувачуваним не може виправдовувати тривале тримання їх під вартою. Тому, з метою дотримання гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу та особисту недоторканність ОСОБА_1 просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на інший - домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив задовольнити клопотання свого захисника та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Панасюк В. Б., клопотання прокурора підтримав, просив суд його задовольнити. У задоволенні клопотання адвоката Близнюка В.В.про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт просив відмовити.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, клопотання захисника, думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в ракурсі обраного запобіжного заходу, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, також запобіжні заходи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, домашній арешт є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов 'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобовязаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Відповідно до ухвали суду від 26 жовтня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, встанволено строк дії ухвали суду два місяці - з 26 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року, включно. Також, на ОСОБА_1 було покладено наступні обов`язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 142/594/18, за першою вимогою; 2) не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово; 3) носити електронний засіб контролю; 4)утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілим у кримінальному провадженні № 142/594/18 ОСОБА_3 та свідками у даному кримінальному провадженні. Крім того, обвинуваченого ОСОБА_1 було зобов`язано невідкладно прибути до місця його проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою. Разом з тим, було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 покладений на нього відповідно до ухвали суду від 26 жовтня 2018 року обов`язок не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, не виконав та три рази порушив порядок відбування встановленого відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що зафіксовано та підтверджено працівниками поліції у відповідних рапортах. А тому, у зв`язку вищевказам у задоволенні клопотання захисника Близнюка В.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, слід відмовити.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тобто у вчинені тяжкого злочину.

Крім того, ОСОБА_1 являється раніше судимим, а саме 02 червня 2014 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням на один рік, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд бере до уваги, що ухвалою суду від 26 грудня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було замінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, оскільки судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 процесуальні обов`язки покладені на нього судом порушив, та покинув місце постійного проживання, а відповідно на шлях виправлення не став та відповідних висновків для себе не зробив.

Також суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може в подальшому переховуватись від суду, незаконно вливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв`язку з чим обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 діб є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 КПК України, ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 КПК України, ст. 183 КПК України, суд знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, в розмірі 32 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 67264 гривні, оскільки внесення застави в такому розмірі буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищавикладене, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - Близнюка В.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України Плотицького О.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Яворівка Піщанського району Вінницької області, громадянину України, українцю, не одруженому, зареєстрованому в АДРЕСА_1 , проживаючому в АДРЕСА_2 , військовослужбовцю військової служби за контрактом військової частини А 1619 (м. Гайсин Вінницької області), раніше судимому: 02.06.2014 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільненому від призначеного покарання з випробуванням на один рік, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 липня 2020 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 67 264 ( шістдесят сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривні, яку необхідно внести на депозитний рахунок отримувача: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, ГУДКСУ у Вінницькій області; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA 688201720355219002000000401.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи " Вінницька установа виконання покарань ( №1)".

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: