Ухвала суду № 89062727, 04.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/2247/20

УХВАЛА

04 травня 2020 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Тарновецький І.І., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить скасувати постанову від 03.03.2020 ВП № 59062683 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 1 січня 2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру, ставка судового збору за який становить 2102,00 грн.

Отже, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2102 грн., але доказів сплати судового збору не надав.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання зазначив, що сплата судового збору за подання скарги в даному випадку Законом України "Про судовий збір" не передбачена, покликаючись на постанову Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі №565/256/15-ц та роз`яснення, які містяться в пункті постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".

Так, в пункті 4 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказано, що справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у частині другій статті 4 Закону 3674-VI, не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Однак у даній справі позивач звернувся до суду з позовною заявою, а не зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, тому позивач помилково вважає, що не повинен сплачувати судовий збір. Аналогічна позиція вказана, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №331/7421/17, 26 квітня 2018 року по справі №335/13529/17, від 02 липня 2018 року по справі №814/776/18.

Вказані роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України стосуються виключно сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в цивільному судочинстві.

Так, відповідно до ст.1 КАС України порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Отже, згідно вказаних норм до адміністративного суду як суду першої інстанції подаються позовні заяви. Звернення із скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця чинним законодавством України до адміністративних судів не передбачено.

Що стосується постанови Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі №565/256/15-ц, то у ній зроблено правовий висновок про те, що не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу на те, що касаційний господарський суд у складі ВС дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц, а тому своєю ухвалою від 15.03.2018 передав справу №915/955/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС, сплачується судовий збір.

Таким чином, предметом розгляду вказаних судових рішень було питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Отже, доводи позивача про те, що судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови державного виконавця не сплачується, є безпідставними.

При цьому суд враховує, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач не відноситься до осіб, визначених частиною 1 статті 8 та статтею 5 Закону України "Про судовий збір".

Оплата судового збору за подання адміністративного позову до Хмельницького окружного адміністративного суду здійснюється за такими реквізитами: одержувач коштів - УК у м. Хмельницький/м. Хмельницький/22030101, код ЄДРПОУ 38045529, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA248999980313151206084022002, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.03.2020 ВП № 59062683, однак звертається до суду лише 27.04.2020, що відповідно потребує обґрунтування дотримання строків звернення до суду, який визначено ст. 287 КАС України з дотриманням вимог ст. 123 КАС України.

Позивач вказує, що ним не було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідно до пункту 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому зазначає, що управлінням оскаржувана постанова була отримана 11.03.2020, тому з урахуванням пункту 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" останнім днем для оскарження постанови є 24.03.2020.

24.03.2020 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано позовну заяву про скасування постанови від 03.03.2020 року ВП № 59062683 про накладення штрафу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року по справі № 560/1752/20 позовну заяву головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови - повернуто.

При цьому позовна заява подана до суду 24.03.2020, що на думку позивача, узгоджується з нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Дослідивши вказані позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску звернення до суду, суд приходить до висновку, що зазначені причини пропуску строку не є поважними, оскільки таким причинам надана оцінка ухвалою суду від 13.04.2020 по справі №560/1752/20, яка не оскаржена позивачем.

Щодо посилань позивача на звернення до суду з цим позовом 27.04.2020 і повернення цього позову 13.04.2020, суд зазначає наступне.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2019 року по справі № 902/326/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Отже, зазначені підстави для поновлення строку звернення з позовом до суду також є не поважними.

Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ( рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

В постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року по справі №463/1221/17 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так як позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 123 КАС України, суд, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про необхідність залишення позову без руху і надання позивачу строку для усунення виявлених недоліків, а саме шляхом надання суду:

- документу про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру в розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", який складає 2102,00 гривень.;

- письмової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням дотримання строків звернення до суду та доказів на підтвердження зазначеного, з урахуванням вимог ст. 123 і ст. 161 КАС України.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя/підпис/І.І. Тарновецький З оригіналом згідно Суддя І.І. Тарновецький