Рішення № 89061975, 30.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1685/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення в сумі 40547,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, в якому просить:

- розглянути позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

- визнати протиправними дії відповідача Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у період з 08.02.2016 року по 28.02.2018 року у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення;

- стягнути з відповідача Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 з 08.02.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням серпня 2013 року як базового місяця, у сумі 40547,06 гривень.

- стягнути з відповідача Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до 18 жовтня 2018 року він проходив службу у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (на момент звільнення обіймав посаду старшого викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного). 22 вересня 2018 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №428 його звільнено у запас відповідно до підпункту «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 років з дати подовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а 18 жовтня 2018 року наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного №266 (по стройовій частині) виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення.

Вказує, що 20 листопада 2019 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення, однак отримав відмову, яка мотивована неможливістю виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у межах наявного в Міністерства оборони України фінансового ресурсу. Крім того, відповідач зазначив, що з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців, відтак, підстав для виплати йому індексації грошового забезпечення немає.

Позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті йому індексації грошового забезпечення є протиправною та необґрунтованою, оскільки індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення у зв`язку із зростанням споживчих цін та є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Стверджує, що протягом лютого 2016 року - лютого 2018 року індексація грошового забезпечення Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного йому не виплачувалася.

Також зазначає, що згідно відповіді Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного від 25 листопада 2019 року №7134 при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення встановлено базовий місяць - лютий 2016 року, наступний - березень 2018 року. На думку позивача, лютий 2016 року не може вважатися базовим місяцем, оскільки збільшення розміру грошового забезпечення в той час відбулося за рахунок збільшення його інших складових без зміни розміру посадового окладу, а виплачена в цьому місяці щомісячна грошова винагорода не мала постійного характеру, не була основною та збільшувалась з 20% до 60% місячного грошового забезпечення, а з 01 березня 2018 року взагалі скасована, а отже не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення і встановлення базового місяця.

Позивач вважає, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовця за посадою, яку він займає, що у межах спірних правовідносин відбулося у серпні 2013 року. Таким чином, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яким згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є березень 2018 року. Зазначає, що оскільки у березні 2018 року величина індексу споживчих цін становила 133,90%, а сума нарахованої індексації - 2359,32 грн., то збільшення розміру грошового забезпечення в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року на суму 2553,70 грн. перевищило суму нарахованої індексації у цьому місяці, відтак, індексація грошового забезпечення за березень 2018 року не проводиться. При цьому, у подальшому нарахування грошової індексації здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач вказує, що відповідно до долученого ним до позовної заяви розрахунку, сума невиплаченої йому індексації грошового забезпечення за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 40547,06 гривень.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення позивач зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання взятих на себе зобов`язань, що відповідає усталеній практиці Європейського Суду з прав людини.

Крім того, на думку позивача, посилання відповідача на збільшення розмірів преміювання військовослужбовців, як на причину невиплати їм індексації грошового забезпечення є незаконними та необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки позивач зазначає, що відсутність такого механізму не може бути підставою для позбавлення його права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та невиплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Щодо строку звернення до суду позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Крім того, посилається на рішення Конституційного суду України №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року згідно із яким у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, як складових належної працівникові заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Таким чином, на думку позивача, оскільки даний спір пов`язаний з порушенням законодавства про оплату праці, а саме невиплати індексації грошового забезпечення, то подання позову щодо її стягнення не обмежується будь-яким строком.

У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.

Також позивач зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок понесених ним витрат на правничу допомогу у даній адміністративній справі становить 7000,00 грн. за дії, пов`язані з написанням позовної заяви та по 1000,00 грн. за кожне судове засідання у супроводі адвоката.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Національна академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до пункту 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Листами від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, від 08 вересня 2017 року №13700 Міністерство соціальної політики України надало роз`яснення щодо грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до яких проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому зазначений Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Відтак, відповідач вказує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Стверджує, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного з ним були проведені усі належні розрахунки, до проведення таких розрахунків він не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, про що свідчить поданий рапорт на ім`я начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, у якому наголошено про відсутність у позивача претензій до Міністерства оборони України та керівництва Національної академії.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до пункту другого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Вказує, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення (посадових окладів) військовослужбовців, в тому числі й позивача.

Також відповідач вважає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер та проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання дій Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивачу протиправними оскільки у спірних правовідносинах він керувався роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України.

У зв`язку з вищенаведеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Також відповідач зазначає, що позивач пропустив встановлений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки він виключений зі списків особового складу академії та усіх видів забезпечення 18 жовтня 2018 року, а з даним адміністративним позовом до суду звернувся у лютому 2020 року. При цьому, жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.

Відповідач вважає помилковими посилання позивача на норму частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в межах даних правовідносин щодо стягнення заробітної плати, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальним нормативно-правовим актом, військовослужбовці отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 02 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 04 липня 2016 року Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування «ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно довідки про проходження служби на підполковника ОСОБА_1 , старшого викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, позивач з 08 лютого 2016 року по 09 листопада 2016 року обіймав посаду викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного; з 09 листопада 2016 року по день звільнення обіймав посаду старшого викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Відповідно до Витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного №266 (по стройовій частині) від 18 жовтня 2018 року підполковника ОСОБА_1 , старшого викладача кафедри ракетних військ і артилерії факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, звільненого з військової служби в запас наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 вересня 2018 року №428 відповідно до підпункту «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 років з дати подовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 18 жовтня 2018 року виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення.

Листом начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта П. Ткачука від 25 листопада 2019 року №7134 позивача на його запит від 20 листопада 2019 року щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 08 лютого 2016 року по 18 жовтня 2018 року повідомлено наступне: «Відповідно до вимог телеграми ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2016 року №248/3/9/1/108 та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 за вищезазначений період індексація грошового забезпечення Вам не проводилась». Також у листі зазначено, що «для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Відповідно в Академії в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась. Одночасно повідомляю, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%. У зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні - грудні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення за цей період не провадилась».

Також у вказаному листі повідомлено, що базовими місяцями були лютий 2016 року та березень 2018 року.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом спору у даній справі є вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням серпня 2013 року як базового місяця, у сумі 40547,06 гривень.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на нарахування йому індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби, а саме з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України відсутні норми, які регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

При цьому, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №340/184/19.

Разом з цим, суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15 жовтня 2013 року за № 9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) визначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом до суду, а тому такі доводи відхиляються судом, як безпідставні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року не виплачувалась індексація його грошового забезпечення.

При цьому, як слідує зі змісту листа начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта П. Ткачука від 25 листопада 2019 року №7134 підставою для невиплати індексації грошового забезпечення позивача за вищевказаний період зазначено відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, у зв`язку з чим відповідач індексацію грошового забезпечення не проводив.

Оцінюючи наведені підстави для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Щодо посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, як на підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення в період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року є безпідставними та до уваги судом не приймаються.

Щодо посилань відповідача на телеграму ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2016 року №248/3/9/1/108 та роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки зазначені телеграма та роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а відповідач має діяти відповідно до вимог закону, який має вищу юридичну силу.

Доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди суд оцінює критично, оскільки вказане не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не враховує аргументи відповідача про те, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного з ним були проведені усі належні розрахунки, до проведення таких розрахунків він не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, про що свідчить поданий рапорт на ім`я начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, у якому наголошено про відсутність у позивача претензій до Міністерства оборони України та керівництва Національної академії, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Тобто, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення продовольчого, речового та грошового забезпечення.

За таких обставин, оскільки, як вже було зазначено судом вище, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а індексація є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення), сам факт звільнення позивача з військової служби зобов`язував відповідача в силу вимог чинного законодавства провести з ним повний розрахунок, в тому числі й у частині виплати індексації його грошового забезпечення.

Слід також зазначити, що нарахування та виплата індексації нерозривно пов`язані із обізнаністю роботодавця із часом набуття права працівника на її нарахування та виплату, що є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому індексація грошового забезпечення мала бути нарахована та виплачена позивачу саме з моменту набуття ним права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що, однак, відповідачем протиправно не було здійснено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, відповідач протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, а тому доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та підставними, оскільки підтверджені наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на вимогах чинних нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням серпня 2013 року як базового місяця, у сумі 40547,06 гривень.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року суд зазначає, що за своєю правовою природою протиправні дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вчиняв жодних дій в частині нарахування чи виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, з чим і не погодився позивач, звернувшись з даним адміністративним позовом до суду. Таким чином, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення в період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, за відсутності для цього правових підстав, відповідач вчинив саме протиправну бездіяльність, а не дії, а тому позовна вимога в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року підлягає задоволенню частково у спосіб: визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням серпня 2013 року як базового місяця, у сумі 40547,06 гривень, суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимога позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Крім того, щодо стягнення з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 40547,06 гривень слід зазначити про те, що суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку сум індексації грошового забезпечення, оскільки ця функція належить відповідачу, як роботодавцю позивача, який зобов`язаний здійснити розрахунок сум такої індексації, що підлягають виплаті позивачу.

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, у зв`язку з чим позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 гривень витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог вказаної норми позивач подав суду:

- копію договору про надання правової допомоги № 154 від 18 листопада 2019 року;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1008151 від 20 листопада 2019 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000876 від 21 лютого 2018 року;

- акт виконаних робіт від 19 лютого 2020 року згідно якого Виконавцем (Адвокатським об`єднанням «Мицик і партнери») в інтересах Клієнта ( ОСОБА_1 ) у повному обсязі виконано зобов`язання: надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год.; опрацювання нормативно - правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення - 1 год.; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук судових рішень Конституційного Суду України, а також Європейського суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців - 1 год.; оформлення заяви від імені Клієнта до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення - 1 год.; здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення Клієнта - 1 год.; складання позовної заяви - 2 год.;

- квитанції № 0.0.1622529899.1 від 19 лютого 2020 року про оплату ОСОБА_1 правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 154 від 18 листопада 2019 року на рахунок Адвокатського об`єднання «Мицик і партнери» у сумі 7000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 19 лютого 2020 року розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість години - 1000,00 грн., (7 год. х 1000,00 грн. = 7000,00 грн.). Сума до оплати за виконану роботу становить 7000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що дана адміністративна справа згідно положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Окрім того, відповідно до частини шостої статті 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.

Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом у вигляді надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год., оформлення заяви від імені Клієнта до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення - 1 год., опрацювання нормативно - правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення - 1 год., пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук судових рішень Конституційного Суду України, а також Європейського суду з прав людини які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців - 1 год., здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення клієнта - 1 год., складання позовної заяви - 2 год. суд вважає завищеним, з огляду, зокрема, на те, що правова позиція щодо предмету позову у даній справі висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За таких обставин на думку суду, присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, та, зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 7000,00 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 2000,00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 08410370) про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення в сумі 40547,06 грн. - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 травня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.