Рішення № 89061151, 04.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. Справа№200/2041/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є отримувачем пенсії та перебуває на обліку у відповідача з 13.05.2011 року. В той же час вона працює в Приватному акціонерному товаристві «Азовзагальмаш» електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування. 09.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про зарахування до трудового стажу періоду роботи з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року та перерахунку отримуваної пенсії з урахуванням страхового стажу за цей період. Проте відповідач листом від 26.12.2019 року за № 430/0-01-01-06 відмовив у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи в зв`язку з несплатою ПрАТ «Азовзагальмаш» страхових внесків після 31.05.2015 року. Позивач вважає, що не може нести відповідальність за несплату роботодавцем внесків з єдиного соціального страхування та через це бути позбавленою конституційного права на пенсійне забезпечення, в зв`язку з чим просить:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області зробити перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області нарахувати та виплатити різницю між пенсією після перерахунку з урахуванням страхового стажу з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року та фактично сплаченою пенсією;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою від 02 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де підтвердив, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 13.05.2011 року. Здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 не має законних підстав, оскільки підприємством, на якому працює позивач, з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року в порушення вимог статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не сплачено страхові внески. Відповідне рішення Управлінням Фонду не приймалось, крім того, позивач не вказує дати, з якої необхідно зробити перерахунок пенсії.

Окрім того, відповідач наполягає на застосуванні статті 122 КАС України, відповідно до якої позивач повинна була дізнатися про порушення її прав в 2015 році при отриманні пенсії.

Вимога щодо сплати різниці між пенсією після перерахунку відповідач вважає передчасною та такою що не потребує задоволенню, оскільки суд не вирішує питання про захист прав, які можливо будуть порушені у майбутньому.

Таким чином відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбаченим законодавством, а позовні вимоги позивача не обґрунтованими, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів з трудової книжки позивача, копія якої засвідчена у встановленому порядку та додана до позовної заяви, на 27.12.2019 року ОСОБА_1 працює в ПрАТ «Азовзагальмаш» електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування (а.с.16-21).

09.12.2019 року позивач надала до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області заяву у довільній формі про зарахування періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат з 01.06.2015 року (а.с.22).

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 ОСОБА_1 підприємством «Азовзагальмаш» сплачено заробітну плату, але не перераховано страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.06.2015 року (а.с.24-26).

Вказана заява позивача була розглянута Маріупольським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області відповідно до Закону України «Про звернення громадян» із наданням відповіді № 430/0-01-01-06 від 26.12.2019 (а.с.23). У відповіді відповідач повідомив, що в зв`язку з несплатою ПрАТ «Азовзагальмаш» страхових внесків після 31.05.2015 року не має підстав для зарахування періоду роботи після цієї дати. Останній перерахунок проведено на підставі заяви від 08.02.2018 року з урахуванням страхового стажу по 08.03.2015 року. Наступний перерахунок можливий з 01.02.2020 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм суд дійшов висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії з за період з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії позивача періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

09.12.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою у довільній формі про зарахування періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат з 01.06.2015 року.

Відповідачем письмове звернення ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з порушенням вимог пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, не було розглянуто із прийняттям відповідного рішення - про перерахунок пенсії або відмову у вчинені вказаних дій на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів і доводів заявника.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач допустив надмірний формалізм, при розгляді вказаної заяви відповідно до Закону України «Про звернення громадян», наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера, що узгоджується з позицією Верховного суду від 27.11.2019 року при розгляді справи № 748/696/17.

Щодо посилання відповідача на порушення строку звернення з позовом, суд враховує висновки Верховного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18, прийнятих з урахуванням позиції Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019, положень Європейської соціальної хартії (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Відповідно до якого, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, втручатися в дискреційні повноваження цього органу та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Стосовно вимог позивача в частині нарахувати та виплатити різницю між пенсією після перерахунку з урахуванням страхового стажу з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року та фактично сплаченою пенсією суд зазначає, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, і у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати різницю між пенсією після перерахунку у майбутньому, а отже вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.

За тими ж підставами, оскільки судом відмовлено у зобов`язанні нарахувати різницю у розмірах пенсії в межах цієї справи, відсутні підстави для застосування частини 1 статті 371 КАС України, щодо негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеного, суд з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у цій справі вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року та зобов`язання повторно розглянути заяву перерахунок пенсії з дати звернення 09.12.2019 року з урахуванням висновків суду встановлених в судовому рішенні щодо врахування страхового стажу з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 02 березня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає необхідним стягнути зі сторін на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок пенсії з дати звернення 09.12.2019 року з урахуванням висновків суду встановлених у судовому рішенні щодо зарахування страхового стажу з 01.06.2015 року по 31.10.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 26255795, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 26255795, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) грн. 55 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 04 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов