Рішення № 89059654, 05.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2020Справа № 910/3010/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 265.540,75 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 265.540,75 грн вартості виявленої нестачі вантажу.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 51370104 від 31.08.2019, на адресу позивача надійшов вантаж - кокс доменний, вантажовідправником якого є ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Проте, на станції Волноваха Донецької залізниці була виявлена нестача вантажу у вагонах №№ 56081441, 52536216, 56673841, 53544920, 53501805, 53568986, 61013264, 54750849, 62258025, 59954305 у загальній кількості 40800 кг, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які зобов`язаний відшкодувати відповідач, як перевізник.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3010/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.03.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054301611 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 05.03.2020 надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054301611, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.03.2020 включно.

30.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив (подано до поштового відділення зв`язку 24.04.2020, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення збитків.

Разом з відзивом 30.04.2020 надійшло клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позовну заяву, яке обґрунтовано тим, що АТ «Укзалізниця», як юридичною особою, отримано ухвалу суду 01.04.2020. Регіональною філією «Донецька залізниця», як відповідачем по справі, отримано ухвалу суду лише 22.04.2020, що підтверджується вхідним штемпелем на першій сторінці ухвали суду.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідачем у даній справі є юридична особа - АТ «Українська залізниця», яке отримало ухвалу суду 11.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103054301611. Здійснення відповідачем реєстрації вхідної кореспонденції (ухвали суду) 01.04.2020 не свідчить про її отримання відповідачем саме 01.04.2020. При цьому доказів в підтвердження того, що Регіональною філією «Донецька залізниця» отримано ухвалу суду лише 22.04.2020 не подано.

Отже, викладені заявником у клопотанні про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позов обставини не підтверджено належними засобами доказування, що свідчить про недоведеність наявності поважних причин пропуску відповідного строку, а тому у суду підстави для поновлення пропущеного строку.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відзив подано після закінчення строку встановленого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, який судом не поновлено, суд дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) укладено договір № 245/108/16СБ (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію (далі - ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити ресурс на умовах поставки, указаних в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційного терміну «Інкотермс» в редакції 2010 року.

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено договір про надання послуг № 00039//ЦТЛ-2018 (далі - договір перевезення), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 2.3.2 договору перевезення перевізник зобов`язався доставити прийнятий до перевезення вантаж до станції призначення та видати його одержувачу.

31.08.2019 Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», як вантажовідправник, за накладною № 51370104 відправив зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем - кокс доменний на адресу ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», в тому числі вагони №№ 56081441, 52536216, 56673841, 53544920, 53501805, 53568986, 61013264, 54750849, 62258025, 59954305.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 265.540,75 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 51370104 від 31.08.2019 вантаж маркований вапном по центру уздовж вагонів полосою шириною 400-600 мм.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» при відправленні вантажу у залізничній накладній № 51370104 від 31.08.2019 зазначило, що маса вантажу у вагоні № 56081441 складає - 39900 кг, № 52536216 - 41400 кг, № 56673841 - 42350 кг, № 53544920 - 40900 кг, № 53501805 - 43100 кг, № 53568986 - 43300 кг, № 61013264 - 42450 кг, № 54750849 - 43050 кг, № 62258025 - 42800 кг, № 59954305 - 42150 кг.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладній № 51370104 від 31.08.2019 щодо фактичної маси вантажу у вказаних вагонах та встановлено її невідповідність не подано.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці виявлено недостачу вантажу, а саме у вагоні № 56081441 в кількості 2000 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1025 від 02.09.2019, у вагоні № 52536216 в кількості 4600 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1026 від 02.09.2019, у вагоні № 56673841 в кількості 2550 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1027 від 02.09.2019, у вагоні № 53544920 в кількості 2050 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1028 від 02.09.2019, у вагоні № 53501805 в кількості 6050 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1029 від 02.09.2019, у вагоні № 53568986 в кількості 9750 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1030 від 02.09.2019, у вагоні № 61013264 в кількості 6650 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1031 від 02.09.2019, у вагоні № 54750849 в кількості 3600 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1032 від 02.09.2019, у вагоні № 62258025 в кількості 1750 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1033 від 02.09.2019, у вагоні № 59954305 в кількості 1800 кг, про що складено комерційний акт № 485604/1034 від 02.09.2019.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість 1 тони вантажу відповідно до рахунку вантажовідправника № 92765997 від 31.08.2019 у вагонах №№ 56081441, 53544920, 53501805, 53568986, 61013264, 54750849, 62258025, 59954305 складає 8.195,02 грн, у вагонах №№ 52536216, 56673841 складає 8.240,97 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56081441 складає 798 кг (39900 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 2000 кг (2000 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1025 від 02.09.2019) - 798 кг (сума норми природної втрати) = 1202 кг), вартість втраченого вантажу 9.850,41 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 52536216 складає 828 кг (41400 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 4600 кг (4600 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1026 від 02.09.2019) - 828 кг (сума норми природної втрати) = 3772 кг), вартість втраченого вантажу 31.084,94 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 56673841 складає 847 кг (42350 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 2550 кг (2550 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1027 від 02.09.2019) - 847 кг (сума норми природної втрати) = 1703 кг), вартість втраченого вантажу 14.034,37 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53544920 складає 818 кг (40900 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 2050 кг (2050 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1028 від 02.09.2019) - 818 кг (сума норми природної втрати) = 1232 кг), вартість втраченого вантажу 10.096,26 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53501805 складає 862 кг (43100 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 6050 кг (6050 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1029 від 02.09.2019) - 862 кг (сума норми природної втрати) = 5188 кг), вартість втраченого вантажу 42.515,76 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53568986 складає 866 кг (43300 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 9750 кг (9750 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1030 від 02.09.2019) - 866 кг (сума норми природної втрати) = 8884 кг), вартість втраченого вантажу 72.804,56 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 61013264 складає 849 кг (42450 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 6650 кг (6650 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1031 від 02.09.2019) - 849 кг (сума норми природної втрати) = 5801 кг), вартість втраченого вантажу 47.539,31 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 54750849 складає 861 кг (43050 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 3600 кг (3600 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1032 від 02.09.2019) - 861 кг (сума норми природної втрати) = 2739 кг), вартість втраченого вантажу 22.446,16 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62258025 складає 856 кг (42800 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 1750 кг (1750 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1033 від 02.09.2019) - 856 кг (сума норми природної втрати) = 894 кг), вартість втраченого вантажу 7.326,35 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 59954305 складає 843 кг (42150 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 1800 кг (1800 кг (недостача зазначена у комерційному акті № 485604/1034 від 02.09.2019) - 843 кг (сума норми природної втрати) = 957 кг), вартість втраченого вантажу 7.842,63 грн.

Позивач свої зобов`язання за контрактом № 245/108/16СБ від 01.02.2016 виконав, оплативши виставлений вантажовідправником рахунок № 92765997 від 31.08.2019 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4500042118 від 25.09.2019.

Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 265.540,75 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4.231,91 грн на відповідача суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

До позовної заяви позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 4.231,91 грн. Наведено наступний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для правничої допомоги:

1) усна консультація клієнта (в тому числі на підставі проведеного опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, пошуку та аналізу судової практики, яка склалася в подібних спорах), узгодження правової позиції з клієнтом (1 година робота адвоката) - 315,30 грн;

2) збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити, тощо) (2 години роботи адвоката) - 630,60 грн;

3) складання позовної заяви (2 години роботи адвоката) - 630,60 грн;

4) гонорар за складність справи майнового характеру - 2.655,41 грн.

При цьому вказано, що витрати на професійну правничу допомогу (в розрахунку 15% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік») становлять 315,30 грн за одну годину роботи адвоката.

До позовної заяви позивачем в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено наступні копії документів: договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018; додаткову угоду № 4 від 03.12.2018; додаткову угоду № 26 від 09.12.2019; довіреність № 6 від 02.01.2020; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916 від 29.11.2017.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об`єднання прийняло зобов`язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 4 від 03.12.2018 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2019.

Додатковою угодою № 26 від 09.12.2019 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2020.

Позивачем видано довіреність № 6 від 02.01.2020, якою уповноважено адвоката Щербакова Наталію Владиславівну (яка входить до складу учасників Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога») здійснювати представництво інтересів позивача.

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916 від 29.11.2017.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас, за приписами ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, з аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221, ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що позивач до закінчення розгляду справи по суті, мав подати суду відповідну заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу, які сторона має сплатити за розгляд даної справи.

Позивач до закінчення розгляду справи по суті не подав заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу або заяву про те, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Слід зазначити, що ні з поданих договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 ні з додаткових угод № 4 від 03.12.2018 та 26 від 09.12.2019 до нього не вбачається, що вартість однієї години адвоката становить 315,30 грн.

Згідно з п. 5.3 договору оплата послуг Адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку, оплата клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

Суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджується надання послуг, що наведені у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

Враховуючи те, що позивачем належними засобами доказування не підтверджено обсяг наданих послуг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача 4.231,91 грн витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 265.540 (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн 75 коп. збитків, 3.983 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова