Рішення № 89053291, 29.04.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3552/19 провадження №2/489/383/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У липні 2019 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 126269,21 грн., а також понесених судових витрат на оплату судового збору.

Як на підставу позовних вимог позивачем вказано, що згідно договору № б/н від 28.10.2011, укладеного між сторонами, відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, станом на 31.05.2019 утворилася заборгованість в сумі 301446,89 грн., з якої користуючись своїм правом ПриватБанк просить стягнути лише 126269,21 грн., яка складається із 8405,06 грн. заборгованості по кредиту та 117864,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.10.2011 по 30.05.2018.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

У судове засідання, призначене на 29.04.2020 10:40 годину, сторони повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач надала до суду заяву в якій вказала, що заборгованість не мала можливості погашати так як перебувала на лікуванні та останнє погашення відбулося 28.07.2014.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н на отримання кредиту в розмірі встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.

Підписавши заяву відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Одночасно з підписанням анкети-заяви відповідач підписала Довідку про Умови кредитування із використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по кредитному договору SAMDN50000052297028, відповідно до якої базова процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 2,5 процентів в місяць із розрахунку 360 днів на рік, а також нарахування недоїмки у вигляді пені та штрафів за порушення грошових зобов`язань.

Позивач додав до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, підпис на яких відповідача відсутній.

Відповідно до укладено договору, ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до вересня 2015 року. В подальшому кредитна картка була перевипущена на картку НОМЕР_2 , терміном дії до лютого 2018 року. В останнє картку було перевипущено на картку НОМЕР_3 , терміном дії до липня 2020 року.

Згідно виписки ПриватБанком по рахунку клієнта за період з 01.01.1999 по 10.02.2020, відповідач користувалася вказаними картками, знімала кошти з банкоматів, здійснювала оплату в магазинах тощо, а також частково погашала заборгованість.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 31.05.2019 утворилася заборгованість в сумі 301446,89 грн., з якої користуючись своїм правом ПриватБанк просить стягнути лише 126269,21 грн., яка складається із 8405,06 грн. заборгованості по кредиту та 117864,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.10.2011 по 30.05.2018.

В своїй заяві відповідач вказала, що в останнє вона погашала заборгованість 28.07.2014 на суму 339,00 грн., що підтвердила копією квитанції ПриватБанку № НОМЕР_4 .

Згідно наданої ПриватБанком виписки з особового рахунку ОСОБА_1 останнє погашення кредитної заборгованості в розмірі 300,00 грн. мало місце 24.03.2017 шляхом поповнення карти готівкою в відділенні Миколаївського регіонального управління.

До цієї дати, погашення відповідачем відбулося 24.12.2014 в розмірі 200,00 грн., 24.09.2014 в розмірі 20,00 грн., 19.08.2014 в розмірі 100,00 грн., 11.08.2014 в розмірі 50,00 грн. 24.07.2014 в розмірі 100,00 грн. та в подальшому.

Таким чином, випискою по особовому рахунку відповідача спростовуються доводи ОСОБА_1 про погашення заборгованості в останнє 28.07.2014.

Також, відповідачем не спростовано факт відсутності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8405,06 грн., про стягнення якої заявлено ПриватБанком.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Приватбанк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані ПриватБанком до суду Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 28.10.2011 на отримання кредитних коштів.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та правові висновки Верховного Суду надані позивачем Умови та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Між тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем анкети-заяви вбачається, що в ній вона просила оформити платіжну картку кредитку «Універсальна» з бажаним лімітом 2000,00 грн., а в підписаній ній довідці про умови кредитування визначено базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 2,5 процентів в місяць (30 процентів річних) із розрахунку 360 днів у році, а також розміри інших платежів, на стягненні яких позивач не наполягає.

Таким чином, встановлене свідчить про узгодження сторонами умов кредитування, а саме розмірів кредиту та процентної ставки за користування ним позичальником та їх погашення.

Із позовної заяви та виписки з особового рахунку відповідача слідує, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, поповнюючи рахунок несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, вказана в розрахунку позивача.

Отже, відповідно до статей 526, 1054, 1048, 611 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту і процентами за користування кредитними коштами, розрахованими відповідно до узгоджених сторонами умов у власноручно підписаній відповідачем заяві на отримання кредитних коштів та довідці про умови кредитування.

За такого, суд погоджується позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, яка станом на 31.05.2019 складає 8405,06 грн. та яка відповідачем не спростована.

Між тим, суд не в повні мірі погоджується із розміром процентів нарахованих позивачем.

Як встановлено з довідки про умови кредитування, сторони узгодили базову процентну ставку за користування кредитом в розмірі 30 процентів річних із розрахунку 360 днів в рік.

Проте, починаючи з 01.09.2014 позивач збільшив проценти до 34,80 відсотків річних, а з 01.04.2015 до 43,20 відсотків. При цьому, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на узгодження з відповідачем збільшення процентів за користування кредитом.

Так як сторони не надали суду розрахунку процентів виходячи з базової ставки, встановленої кредитним договором, то при вирішенні спору в цій частині вимог суд виходить з власного розрахунку.

Так, за період з 01.09.2014 по 27.10.2014 розмір процентів, виходячи із обумовленої між сторонами ставки (30 відсотків річних) за розрахунком суд складає 420,25 грн. (8405,06 х 30% х 60 дн./360 дн.); з 31.10.2014 по 29.11.2014 - 205,74 грн. (8229,65 х 30% х 30 дн./ 360 дн.); з 30.11.2014 по 31.05.2019 - 10832,41 грн. (8053,84 х 30% х 1614 дн./ 360 дн.), всього 11458,40 грн. До цієї заборгованості слід додати 939,71 грн. заборгованості по процентам, що утворилася до 01.09.2014, яка розрахована позивачем відповідно до встановленої між сторонами базової процентної ставки.

Таким чином, заборгованість відповідача по процентам станом на 31.05.2019 становить 12398,11 грн., тому саме цей розмір заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань з погашення кредиту та процентів, а також те, що відсутність в боржника грошових коштів не звільняє від відповідальності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 8405,06 грн. заборгованості по тілу кредиту та 12398,11 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь Приватбанку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 316,38 грн. ((1921 грн. х 16,47 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 28.10.2011, яка станом на 31.05.2015 утворилася із 8405,06 грн. заборгованості по тілу кредиту та 12398,11 грн. процентів за користування кредитом, всього 20803,17 грн., а також судовий збір в сумі 316,38 грн.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.04.2020.

Суддя І.В.Коваленко