Рішення № 89048384, 04.05.2020, Старосинявський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2789/19

Провадження № 2/684/45/2020

РІШЕННЯ

іменем України

04 травня 2020 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 122686,40 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.07.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банк і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов даного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідача зобов`язань за вказаним договором не виконала, внаслідок чого станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 122686,40 грн., яка складається із 2003,12 грн. заборгованості за тілом кредита; 120683,28 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 1800,00 грн. з 02.07.2012 року по 30.12.2018 року.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Старосинявського районного суду Хмельницької області за підсудністю.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області Галиш І.Б. від 15 січня 2020 року прийнято до провадження вказану справу, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до положень ст.274 ЦПК України в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав за обставин на їх обґрунтування, не заперечує щодо розгляду справи в порядку заочного провадження із постановленням заочного рішення у справі. В подальшому представником позивача до суду направлено відповідь на відзив, згідно з якою позивачем наведено об`єктивні підстави укладення договору відповідно до норм чинного законодавства, надано суду деталізовану формулу розрахунку нарахування відсотків на поточну та на прострочену заборгованість, також надано виписку по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом, зі змісту якого вбачається визнання боргу, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій, та просив задовольнити вимоги банку в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат - Куцоконь В.В. в судове засідання також не з`явився, проте подав до суду заяву, згідно якої підтримав попередньо направлений до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки умови та правила, які містяться в додатках до позовної заяви відповідач не визнає, він з ними не ознайомлений та не підписував, відповідачем було підписано лише анкету-заяву, при цьому посилався на правову позицію, що викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року. Крім цього, просив застосувати строки позовної давності до вимог банку та проводити розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, обґрунтування відзиву, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку №б/н від 02.07.2012 року, згідно якої отримав платіжну картку кредитка «Універсальна».

Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якого станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 208959,30 грн., яка складається із 2003,12 грн. заборгованості за тілом кредита; 201394,06 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5562,12 грн. нарахована комісія, проте банк просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 122686,40 грн., яка складається із 2003,12 грн. заборгованості за тілом кредита; 120683,25 грн. заборгованість за нарахованими відсотками за період з 02.07.2012 по 30.12.2018.

Вказані обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: анкетою-заявою ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02.07.2012 року, розрахунком заборгованості за договором № б/н від 02.07.2012 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.09.2019 року, Умовами та Правилами надання банківських послуг, випискою про рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 11.04.2020 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.1,2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Однак, у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку від 02.07.2012 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов`язків щомісячний платіж, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 02.07.2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд не приймає до уваги Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, у зв`язку з чим вважає, що не підлягають до стягнення розмір заборгованості по процентах та штрафах, оскільки вони не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.07.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Стосовно клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Враховуючи правову природу даного кредитну договору, а саме, що відповідач може періодично брати кредитні кошти та зобов`язаний їх відповідно періодично повертати, а також те, що в позовній заяві сам позивач вказав, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки, то слід дійти висновку, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування).

У зв`язку з цим, позовна давність за вимогами АТ КБ «Приватбанк» про повернення кредитних коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення коштів у повному обсязі - з моменту закінчення строку кредитування, тобто строку дії картки.

За умовами кредитного договору б/н від 02.07.2012 року відповідач мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Банк пред`явив позов до ОСОБА_1 16 жовтня 2019 року згідно вхідного штампу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

Оскільки відповідач з 19.06.2013 року перестав виконувати свої обов`язки, а саме добровільно не погашав борг за кредитним договором, тому саме з 19.06.2013 року у АТ КБ «Приватбанк» виникло право на захист свого порушеного права, а отже, почав перебіг строк позовної давності.

Проте, позивач будучи достовірно обізнаним, що ОСОБА_1 починаючи з 19.06.2013 року не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки остання сплата заборгованості була проведена 18.06.2013 року в сумі 240.00 грн., звернувся до суду з даним позовом лише 16.10.2019 року, тобто після спливу загального строку позовної давності.

При цьому, суд вважає, що зарахування коштів в сумі 268,94 грн. 10.08.2019 року, 134,47 грн. 11.08.2019 року, 67,24 грн. 12.08.2019 року, 50,00 грн. 13.08.2019 року, 17,23 грн. 14.08.2019 року, 146,35 грн. 11.04.2020 року на погашення заборгованості, яке було здійснено Банком із карти НОМЕР_5 не перериває строк позовної давності, оскільки Умови та Правила банківських послуг відповідачем не підписані, а автоматичне списання коштів з рахунку позичальника без ініціювання цієї дії самим позичальником та поза його волею, не може вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності.

Вищевказане, знаходить своє підтвердження і в розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 02.07.2012 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.09.2019 року, який доданий до позовної заяви, а також в виписці з банківського рахунку за період з 01.01.1999 року по 11.04.2020 року, що містить інформацію про рух коштів відповідача - всі проведені операції.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає підстави для застосування строків позовної давності за заявою відповідача, та приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 266, 267, 526, 530, 610, 611 п.1, 612 ч.1, 1054 ч.1, 1066-1068 ЦК України, ст.ст. 76, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 02.07.2012 року в сумі 122686,40 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_3 , виданий Старосинявським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 21.03.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 04 травня 2020 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.