Ухвала суду № 89045871, 30.04.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3584/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

прокурора – Стефанцов А.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Шевченко В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030000801 від 06.03.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020070030000801 від 06.03.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України.

Ухвалою судді від 13.04.2020 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не прибула та про причини своєї неявки суд не повідомила.

Разом із тим, суд констатує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації», з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено до відповідних актів Кабінету Міністрів України зміни, та продовжено дію карантину до 11 травня 2020 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає неможливим призначення судового розгляду без участі потерпілої, зауваживши, що участь останньої у підготовчому судовому засіданні є обов`язковою.

З урахуванням наведених обставин, з`ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання.

Разом з тим, прокурором у підготовчому судовому засіданні подано клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим Октябрським районним судом міста Полтави від 05.04.2018 року за ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, а вчинив нові корисливі злочини при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та за сукупністю обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, та незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом відповідно. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 01.05.2020 року. 03.04.2020 процесуальним керівником затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 та передано його на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

За твердженням прокурора, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого, середньої тяжкості та невеликої тяжкості злочину в період відбування випробувального строку відповідно до вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 05.04.2018 року, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шість років. Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 від 06.03.2020 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_2 від 06.03.2020 року, протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , а також протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 .

Прокурор зазначає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки проживає в іншому регіоні України, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на потерпілу, свідків, шляхом їх підкупу або залякування з метою змінити їх покази в суді (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) та існує ризик його подальшої протиправної поведінки, так як він не має постійного місця роботи та доходу, що спонукає його до вчинення корисливих злочинів, а також враховуючи вчинення злочинів у період відбування іспитового строку та попередні непогашені судимості. Існування зазначених ризиків, як зауважує прокурор, обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним та єдиним його джерелом існування є вчинення аналогічних злочинів проти власності, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні даного злочину, з врахуванням викладеного, в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення. З цих підстав, на думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та які наведені та обґрунтовані у цьому клопотанні.

На підставі наведеного, прокурор просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мелітополь, Запорізька область, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше судимого, а саме востаннє вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням іспитового строку два роки.

Прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відповідному клопотанні, та просив задовольнити.

Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно її підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши учасників судового провадження з цього приводу та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом у судовому засіданні, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2020 року (справа № 308/2468/20) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до шістдесяти діб, а саме до 01.05.2020 року. Постановлено визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 115610 грн. У разі внесення застави у вказаному розмірі слідчим суддею постановлено покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого, середньої та невеликої тяжкості відповідно, санкція найтяжчого з яких (ч. 2 ст. 186 КК України) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020070030000801, зокрема: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2020 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_2 від 06.03.2020 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 06.03.2020 року.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини, який одружений, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу, репутацію обвинуваченого, який згідно з його характеристикою за місцем проживання зарекомендував себе добре, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей у обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, зокрема, востаннє вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року (справа № 554/1167/18) за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком два роки із застосуванням на підставі ст. 75 КК України іспитового строку два роки, наявність на даний час в Солом`янському районному суді міста Києва судового провадження (справа № 760/18926/19) по розгляду обвинувального акту в кримінальному провадженні, відомості про яке внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100090005743 від 07.06.2019 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, в рамках якого відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 у рамках даного кримінального провадження, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Зважаючи на викладене та обґрунтування сторони обвинувачення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності та на даний час йому інкримінуються вчинення нових умисних злочинів під час іспитового строку, встановленого згідно з вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 року, беручи до уваги, що на даний час потерпіла та свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, а докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту не досліджено, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обґрунтовано обвинувачується та суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу обвинуваченого, який при цьому проживає в іншому регіоні України; можливість незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, враховуючи характер інкримінованого діяння, шляхом їх залякування з метою змінити покази в суді; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений постійного місця роботи та джерела доходу постійного немає, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог суд, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить п`ятдесят п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», складає 115610 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на обвинуваченого у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відкласти підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070030000801 від 06.03.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, на 13 травня 2020 року о 14 год. 30 хв.

Клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до шістдесяти днів.

Строк дії ухвали закінчується 26 червня 2020 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, – 55 (п`ятдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 115610 (сто п`ятнадцять тисяч шістсот десять) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26213408; банк отримувача – ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) – 820172; рахунок отримувача – НОМЕР_1 .

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до суду на першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала у частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 4 травня 2020 року о 10 год. 30 хв.

Головуюча А.І. Сарай