Рішення № 89042293, 14.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6952/18

Провадження № 2/359/166/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

«14» лютого 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

04.09.2018року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Росвен Інвест Україна» в якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 500263936 від 26.03.2012р., укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, в розмірі 58382,29 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. (а.с.1-3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.03.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500263936, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 33 240,00 грн., з кінцевим строком погашення до 27.03.2015 року. Відповідач зобов`язався повернути кошти в строки та в порядку встановлених кредитним договором, проте виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов кредитного договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. ПАТ «Альфа-Банк» направляв відповідачу вимогу щодо погашення простроченої заборгованості, проте відповідачем заборгованість не сплачено.

Крім того позивач зазначає, що 23.12. 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 2013-1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 500263936 від 26.03.2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк», прострочена заборгованість за яким станом на 23.12.2013 р. складала 58 382,29 грн. з яких : 51 182,29 грн.- прострочена заборгованість по тілу кредиту, 7200,00 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом. Вказують, що додаткових нарахувань штрафних санкцій, пені та іншого з моменту відступлення права вимоги, новим кредитором не здійснювалося.

Також зазначають, з метою вирішення питання щодо сплати відповідачем простроченої заборгованості за кредитним договором, неодноразово телефонували та на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості, проте, відповідач вимогу не задовольнив, погашення заборгованості не здійснив, а тому має непогашену заборгованість у розмірі 58 382,29 грн.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2018 року (а.с.40) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 29 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с.52).

Ухвалою суду від 12.04.2019, зазначеної в протоколі судового засідання (а.с.58), явку представника позивача було визнано обов`язковою для надання пояснень щодо суми кредиту та розрахунку заборгованості.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Росвен Інвест Україна» повторно не з`явився, повідомлений належним чином. Відповідно до клопотання представника позивача, яке надійшло до суду 05.04.2019, позивач просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують, та не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с.55).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ст. ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.

Суд, дослідивши заяву, письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, 26.03.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500263936 (а.с.29). Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи.

За змістом п.п. 2.1,2.2, 2.4 п. 2 Договору, банк надає Позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту-33240гривень, процентна ставка за користування кредитом 25,00%, тип процентної ставки-фіксована, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги « Альфа-Сервіс» (за її наявності) 27.03.2015.

Пунктом 2.6 п.2 Договору визначено порядок повернення кредиту, сплата процентів за його користування та інших платежів за цим Договором: платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим Договором здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору та його невід`ємною частиною.

Як встановлено, банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов Договору факторингу № 2013-1 від 23 грудня 2013 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», витягу з реєстру передачі права вимоги до договору факторингу, а також з урахуванням ст.ст.512,514,1077,1078,1079,1082,1084 ЦК України, банк передав, а позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором (а.с. 5-15).

Про наявну заборгованість відповідач попереджався ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», шляхом направлення вимоги про погашення заборгованості (а.с.34). Однак, вимога не виконана, відповідач у добровільному порядку заборгованість за договором не погашає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості (а.с.2) встановлено, що станом на 23.12.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 58 383,29 грн., з яких: 51 182,29 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 7200,00 грн.- прострочені відсотки за користування кредитом, що також підтверджується витягом з реєстру передачі права вимоги (а.с.15).

Суд визнавав обов`язковою явку представника позивача для надання особистих пояснень щодо суми кредиту та розрахунку заборгованості, проте представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, та жодних пояснень суду не надав.

Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» зазначає про наявність у відповідача станом на 23.12.2013 р. заборгованості у розмірі 58382,29грн., в тому числі: 51 182,29 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту.

Однак, такі доводи позивача не знаходять свого підтвердження, оскільки ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу та підстав складення даного розрахунку заборгованості справа не містить. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано, на яких підставах нараховано заборгованість по тілу кредиту в сумі, що не відповідає та значно перевищує суму кредиту - 33240,00 грн., зазначену в Кредитному договорі.

Також позивачем не було надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, а також будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів, наявність простроченої заборгованості, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, за відсутності зазначених доказів, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу за кредитом і відсотками.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні пред`явленого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат в силу вимог ст.141 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УУКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором №500263936 від 26.03.2012, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк», - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 24 лютого 2020 року.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів