Рішення № 89038655, 29.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

29 квітня 2020 р. Справа № 120/1195/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправним рішення №023830009058 від 18.02.2020 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію з моменту звернення за призначенням пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 16 січня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, рішенням № 023830009058 від 18.02.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено позивачу в призначенні такої пенсії.

Позивач вважає таке рішення протиправним, а тому, відповідача слід зобов`язати призначити та виплачувати йому пенсію згідно з пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16 січня 2020 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06 квітня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. Однак, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 25.06.1993 року прийнятий на роботу у Вінницьке АТП водієм-кондуктором 3 класу на всі типи автобусів на міських маршрутах; з 09.09.1998 року підприємство перейменовано на Вінницьке ВАТ «Автобусний парк»; з 01.05.2002 року - присвоєно кваліфікацію водія 2 класу; з 18.11.2002 року - звільнений з роботи; з 03.12.2002 року - прийнятий повторно водієм-кондуктором 2 класу на всі типи автобусів для роботи на міських маршрутах; з 12.05.2006р. - звільнений з роботи. Заявником було надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи №54 від 20.06.2018 року, видану ПАТ «Автобусний Парк», яке є правонаступником ВАТ «Автобусний парк», згідно якої він в періоди з 25.06.1993 року по 18.11.2002 року та з 03.12.2002 року по 12.05.2006 року працював повний робочий день і виконував перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту за професією водія автобусу міського пасажирського транспорту з посиланням на п.8 статті 114 Закону №1058. У зв`язку із тим, що в трудовій книжці позивача зазначено посаду "водій - кондуктор", а тому відсутні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту. Окрім того, у наданій довідці публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" № 54 від 20.06.2018 року підтверджується факт роботи позивача у період з 25.06.1993 року по 18.11.2002 року та з 03.12.2002 року по 12.05.2006 року водієм міських пасажирських перевезень. Проте, в довідці не зазначено первинні документи, які слугували підставою для її видачі. Відтак, на думку відповідача, в задоволенні позову слід відмовити.

22.04.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що у відзиві відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а твердження, на які він посилається, являються неправомірними.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 16 січня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом із заявою надано необхідні для призначення пенсії документи, а саме: копію листа управління пенсійного фонду від 03.01.2020 року; копію трудової книжки; копію паспорту; копію довідки про підтвердження пільгового стажу; копію довідки автобусного парку; копію пенсійного посвідчення.

Однак, рішенням № 023830009058 від 18.02.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, адже з наданих ним документів неможливо встановити наявність у нього спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 30 років, в тому числі, на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (надалі - Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20 Порядку).

Відтак, наведені вище норми свідчать про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Якщо ж у наданій трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах, тоді для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі документи підприємств, установ, організацій.

Судом встановлено, що у трудовій книжці (серія та номер трудової книжки НОМЕР_1 ), що видана ОСОБА_1 , зазначено, з 25.06.1993 року прийнятий на роботу у Вінницьке АТП водієм-кондуктором 3 класу на всі типи автобусів на міських маршрутах; з 09.09.1998 року підприємство перейменовано на Вінницьке ВАТ «Автобусний парк»; з 01.05.2002 року - присвоєно кваліфікацію водія 2 класу; з 18.11.2002 року - звільнений з роботи; з 03.12.2002 року - прийнятий повторно водієм-кондуктором 2 класу на всі типи автобусів для роботи на міських маршрутах; з 12.05.2006 року - звільнений з роботи.(ас. 33-35).

На переконання суду, записами у трудовій книжці, що видана ОСОБА_1 підтверджується факт роботи його у період з 09.09.1998 року по 12.05.2006 року водієм - кондуктором автобусів всіх типів.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах на те, що із запису трудової книжки, що видана ОСОБА_1 , неможливо встановити факт роботи його саме водієм міського пасажирського транспорту слід оцінити критично, адже запис у трудовій книжці про виконання позивачем роботи водія-кондуктора не може не свідчити про те, що ним не виконувалася робота водія міського пасажирського транспорту.

Більше того, у підтвердження того, що позивачем у періоди з 25.06.1993 року по 12.05.2006 року водієм міських пасажирських перевезень виконувалась робота водія автобусів міського пасажирського транспорту суду надано довідку публічного акціонерного товариства "Автобусний парк" № 54 від 20.06.2018 року (а.с.16).

Відтак, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому позовна вимога про визнання рішення відповідача № 023830009058 від 18.02.2020 року протиправним є обґрунтованою та підлягає задоволенню (а.с. 12-13).

Разом із тим, суд звертає увагу на положення статті 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частиною 2 якої передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

З огляду на вказану норму органом Пенсійного фонду України за результатами розгляду заяви про призначення пенсії приймається рішення про призначення пенсії або, навпаки, про відмову в призначенні пенсії.

Зважаючи на викладене, з метою ефективного захисту права та інтересів позивача суд дійшов висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830009058 від 18.02.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже невжиття судом такого заходу може призвести до неможливості виконання судового рішення в частині призначення позивачу пенсії за наявності чинного рішення органу Пенсійного фонду, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Як наслідок, оскільки суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 023830009058 від 18.02.2020 року підлягає задоволенню, яка є основною вимогою, а тому задовольнити слід і позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" саме з 16 січня 2020 року (що є похідною позовною вимогою), адже відповідно до частини 1 статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як правило, пенсії призначаються з дня звернення особи за пенсією.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №0.0.1642872441 від 10 березня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009058 від 18.02.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та в подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 засоби зв`язку: НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, Код за ЄДРПОУ-13322403, МФО-302076, Телефони контакт-центру: (0432) 50-88-81, 50-88-82, 50-88-83, Факс: (0432) 56-02-95, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя Секретар