Рішення № 89031522, 10.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22993/17

провадження № 2/753/3192/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р.

Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарях Семенченко Я.А.,

Слаква О.О.,

Петрик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Двері Білорусії", 3-тя особа: ТОВ "Двері Білорусії" про стягнення матеріального шкоди, пов`язаної з невиконанням умов договору оренди квартири, упущеної вигоди, неустойки, відшкодування моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення матеріального шкоди, пов`язаної з невиконанням умов договору оренди квартири, упущеної вигоди, неустойки, відшкодування моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що 14.02.2017 позивачка придбала у ТОВ "Двері Білорусії" міжкімнатні двері та інші товари на загальну суму 23753,86 грн.. 10.05.2017 вказані двері були доставлені позивачці за адресою: АДРЕСА_1 . При огляді дверей були виявлені недоліки, у зв`язку з чим позивачка звернулась до відповідача з вимогою про їх заміну. Відповідач недоліки товару не усунув, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу було розірвано та 02.08.2017 грошові кошти були повернуті позивачці. У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідачем, позивачка просила стягнути на її користь неустойку у розмірі 10212,50 грн. Окрім того, представник позивачки зазначив, що 10.06.2017 між позивачкою як орендодавцем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 за умовами якого квартира повинна була передана орендарю до 30.06.2017, однак у зв`язку з тим, що двері у квартирі не були вчасно установлені, даний договір оренди був розірваний за ініціативою орендаря та позивачка була вимушена сплатити на користь останнього суму оренди за липень 2017 року у подвійному розмірі, тобто 30000,00 грн. Також позивачка просила стягнути на її користь транспортні витрати, яких вона зазнала внаслідок здійснення поїздки з м. Мелітополя до м. Києва для відновлення своїх порушених прав за вказаним договором купівлі-продажу у розмірі 3122,00 грн.. Представник позивачки вказав, що у зв`язку з тим, що продажем неякісного товару позивачці було завдано моральну шкоду, просив стягнути на її користь 12000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Бурмістрова І.А. проти задоволення позовних вимог заперечувала та суду пояснила, що відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання договору, оскільки з письмовою вимогою про усунення недоліків товарів позивачка до відповідача не зверталась, а вимога про розірвання договору була отримана відповідачем 26.06.2017 та 02.08.2017 останній були повернуті грошові кошти у розмірі 23753,86 грн.. На думку представника відповідача, вимоги позивачки про стягнення збитків, пов`язаних з упущеною вигодою за договором оренди є безпідставними, оскільки відповідач не є стороною даного договору, не вчиняв жодних протиправних дій чи бездіяльності по даному договорута позивачкою не було вжито достатніх заходів, направлених на запобігання виникнення даних збитків. Також представник відповідача зазначила, що позивачкою не надано доказів того, що остання здійснювала транспортні витрати з м. Мелітополя до м. Києва у зв`язку з вчиненням дій, направлених на відновлення своїх прав за вищевказаним договором купівлі-продажу товару, а тому вимоги позивачки про стягнення на її користь 3122,00 грн. не підлягають задоволенню. Проти задоволення вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди відповідач заперечував по тій причині, що позивачка не надала суду доказів завдання їй моральних чи фізичних страждань або зміни звичайного способу життя, які настали через протиправні дії відповідача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 14.02.2017 ОСОБА_5 придбала у ТОВ "Двері Білорусії" двері та інші товари на суму 23753,86 грн., що підтверджується фіскальними чеками № 00001462700006 та № 00001402800007 , рахунком-фактурою № К-99598 від 14.02.2017, рахунком-фактурою № К-99600 від 14.02.2017 (а.с. 7-8).

10.05.2017 двері та інші товари були відвантажені ТОВ "Двері Білорусії" ОСОБА_5 (а.с. 9-12).

Відповідно до гарантійного листа № 02-06/17 від 02.06.2017 ТОВ "Двері Білорусії" гарантує, що товар по рахунку-фактурі № К-99598 від 14.02.2017 буде виготовлений та доставлений на склад вказаної компанії до 16.06.2017 (а.с. 14).

26.06.2017 та 27.06.2017 ОСОБА_5 подала до ТОВ "Двері Білорусії" вимогу про розірвання договору та повернення грошових коштів, сплачених за товар, а також претензію про сплату неустойки (а.с. 17-21).

ТОВ "Двері Білорусії" повідомило ОСОБА_5 про готовність задовольнити вимоги останньої щодо розірвання договору купівлі-продажу товару та повернення грошових коштів за нього, що підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового повідомлення №00005499000022 від 14.07.2017 (а.с. 58).

02.08.2017 ТОВ "Двері Білорусії" повернуло ОСОБА_5 грошові кошти за неякісний товар у розмірі 23753,86 грн. (а.с. 15-16).

10.06.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 9.3. даного договору достроково договір оренди може бути розірваний у разі якщо житлові умови в даній квартирі не будуть придатними для її проживання з вини орендодавця (незакінчений ремонт квартири до 30.06.2017) та у такому випадку орендодавець повертає орендарю суму оренди за липень 2017 року у подвійному розмірі, тобто 30000,00 грн. (а.с. 30-33).

Відповідно до розписки від 25.07.2017 ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. (а.с. 29).

Згідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що вимога про розірвання договору купівлі-продажу товару позивачкою була надіслана відповідачу 26.06.2017, на що останній листом від 14.07.2017 повідомив позивачку про згоду розірвати договір та 02.08.2017 повернув останній грошові кошти за придбаний нею товар, тобто відповідач розглянув вимогу позивача та повернув останній грошові кошти, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача пені за невиконання зобов`язання задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення на її користь збитків, пов`язаних з невиконанням договору оренди квартири у розмірі 15000,00 грн. та 15000,00 грн. збитків, пов`язаних з упущеною вигодою за даним договором, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів того, що дії відповідача були неправомірними та саме вони призвели до дострокового розірвання договору оренди квартири від 10.06.2017, укладеного між позивачкою та ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки останньою не надано суду доказів завдання їй моральних чи фізичних страждань або зміни звичайного способу життя, які настали внаслідок протиправних дій відповідача.

Окрім того, ствердження позивачки про необхідність стягнення на її користь витрат, пов`язаних з поїздкою до м. Києва у розмірі 3122,00 грн., суд не може покласти в основу рішення, оскільки останньою не доведено, що дані витрати пов`язані із виконанням договору купівлі-продажу товару ТОВ "Двері Білорусії".

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що у позовних вимогах суд відмовив, вимоги про стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 258, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 42 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 509, 525, 526, 626, 655, 1166 ЦК України, ст. 1, 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ „Двері Білорусії", 3-тя особа: ТОВ „Двері Білорусії" про стягнення 15 000 грн. матеріального шкоди, пов`язаної з невиконанням умов договору оренди квартири, 15 000 грн. упущеної вигоди, 10 212 грн. неустойки, відшкодування 12 000 грн. моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів, 15 820 грн. витрат по наданню правничої допомоги, 3 122 грн. витрат на переїзд з м. Мелітополя до м. Києва і в зворотньому напрямку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :