Рішення № 89030720, 29.04.2020, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/311/19

Номер провадження № 2/699/126/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2020 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» до ОСОБА_1 з участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРЕМІУМ АКТИВ» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 року до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №2978219196-001378 від 20.04.2018 року в сумі 48130,20 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позов мотивований тим, що 20.04.2018 року між сторонами укладено кредитний договір №2978219196-001378, згідно якого кредитодавець надав позичальникові грошові кошти (кредит) в сумі 3000 грн на умовах зворотності, платності, строковості, а позичальник зобов`язався повернути кредит у визначений цим кредитним договором термін та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому розділі 3 договору. Кредит надається строком на 21 день та підлягає поверненню позичальником разом із процентами за користування кредитом не пізніше 10.05.2018 року. Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало своєчасно та у повному обсязі, проте, в подальшому відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не погашав кредит і проценти за користування ним в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з повернення кредиту в розмірі 2991,10 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 18245,10 грн та пені в розмірі 26894 грн.

Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.06.2019 року позов задоволено.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду від 04.11.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.06.2019 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року залучено в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРЕМІУМ АКТИВ» (а.с.140-141).

Відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 17754 грн, оскільки такі не нараховані після закінчення строку кредитування. Згідний на стягнення пені в сумі 523,67 грн, що становить 15% від суми позики та відсотків та відповідає ст.21 Закону України «Про споживче кредитування». В частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 26370,33 грн просить відмовити. Також відсутні підстави для стягнення судових витрат за юридичні послуги в сумі 1500 грн, оскільки ОСОБА_2 не є адвокатом (а.с.99-101).

В судове засідання представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їхнього представника, позов підтримують, просять задовольнити,

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 з`явився, позов визнав частково. Пояснив, що згідний на стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2991,10 грн та відсотків в сумі 491, 10 грн за період кредитування. Кредит був взятий для лікування його батька, який має онкологічне захворювання. В задоволенні решти вимог просить відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи були повідомлені вчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1940202505488 (а.с.144), причини неявки не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

У суді встановлено, що 20.04.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» та ОСОБА_1 укладено договір №2978219196-001378 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.11-18).

Згідно п.2.1., 2.2. позикодавець (товариство) на умовах цього договору надає позичальнику (клієнту) кошти у позику на умовах фінансового кредиту, що виражена в грошових коштах у національній валюті України, відповідно до заявки на отримання позики та відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов`язується отримати (прийняти) та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений цим договором. Тип позики (кредиту) – споживчий.

Згідно п.3.1., 3.2. позика складає 3000 грн, сума процентів за користування позикою становить 491,1 грн за 21 день.

Проценти за користування позикою становлять 2% за кожний день користування позикою, що становить 730 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Фіксована процентна ставка за цим договором становить 2% (60 грн) за кожен день, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно, протягом строку користування позикою, що передбачено п.3.2.1.

Згідно п.4.4. повернення позики та сплата суми процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіку платежів (додаток 1).

Порядок укладення договору закріплено у розділі 4., зокрема, позика вважається наданою в момент отримання позичальником коштів в касі позикодавця, що підтверджується відповідним касовим ордером та/або зарахуванням коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника. Позичальник підтверджує, що перед укладенням договору він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язаний дотримуватись Внутрішніх правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту позикодавця.

Згідно п.5.1.-5.4. строк надання послуг за цим договором (строк, на який надається позика) розпочинається з моменту отримання позичальником коштів відповідно до умов договору. Строк, на який видається позика за цим договором становить 21 день, дата надання позики 20.04.2018 року, дата повернення позики не пізніше 23-00 10.05.2018 року включно.

Пунктом 7.1. передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань за договором, в тому числі у разі прострочення строку повернення кредиту та/або сплати процентів, позичальник на вимогу кредитодавця сплачує пеню в розмірі 3% від простроченої суми кредиту, за кожний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Цей договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до дати, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1.).

Позичальник підтверджує, що йому була надана вся необхідна інформація (п.12.4, 12.7.).

Згідно п.12.8 позичальник підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений із Умовами надання позики, в тому числі у формі фінансового кредиту, розміщеними на сайті позикодавця і приймає її положення, як публічну оферту на укладення цього договору.

28.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір співробітництва (а.с.31-33).

Згідно платіжного доручення від 20.04.2018року ОСОБА_1 видані кошти в сумі 3000 грн (а.с.34).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст.642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

На а.с.42-45 містяться правила про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені 27.11.2017 року.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Тому договір укладений між сторонами 20.04.2018 року в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами. Відповідач визнає факт укладення з товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» вказаного договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Зазначений кредитний договір було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного ч.1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що відповідає правилам ч.1 ст. 205 ЦК України, згідно з якою правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідач своєчасно не повертав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 06.03.2019 року становить 48130,20 грн, з яких 2991,10 грн- кредит, 18245,10 грн – відсотки, 26894 грн – пеня.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» свої зобов`язання за договором виконали в повному обсязі, а саме надали відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням наданих доказів, прийшов до висновку, що в порушення умов Договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення кредиту в розмірі 2991,10 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 491,10 грн за період кредитування 21 день, тобто, з 20.04.2018 року по 10.05.2018 року включно.

Що стосується стягнення заборгованості решти відсотків в сумі 17754 грн суд відмовляє, оскільки право кредитодавця нараховувати відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року №444/9519/12.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 26894 грн.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року 487/7824/15-ц зазначено, що відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за договором.

Встановлення в пункті 7.1 кредитного договору відповідальності за невиконання умов договору у вигляді пені у розмірі 3 % від залишку суми позики за кожний день прострочення є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків позивача як споживача послуг банку, оскільки така умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за спірним договором.

Проте відповідачем не заявлена вимога про визнання недійсним договору в даній частині.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наданого розрахунку вбачається, що розмір неустойки перевищує розмір збитків. Крім цього, відповідачем зазначені обставини, які мають істотне значення, зокрема надані докази, які підтверджують негативний стан здоров`я його батька.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є батьком ОСОБА_1 (а.с.135-138).

ОСОБА_3 хворіє, про що надані копії медичних документів та розмір коштів, витрачених на його лікування в сумі 57121 грн (а.с.125- 133).

Тому суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру неустойки до 1500 грн, що буде становити 50% тіла кредиту.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2978219196-001378 від 20.04.2018 року станом на 06.03.2019 року в сумі 4982,20 грн, яка складається з 2991,10 грн – тіло кредиту, 491,10 грн – відсотки, 1500 грн –пеня.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 1921 грн, ціна позову становить 48130,20 грн, судом позов задоволено частково та стягнуто 4982,20 грн, відсоток задоволених позовних вимог становить 10,4% (4982,20 грн*100%/48130,20 грн).

Тому суд, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати (сплачений судовий збір) пропорційно розміру задоволених позовних вимог і становить 199,78 грн (1921 грн*10,4%/100%).

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Згідно ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте суд відмовляє у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки юридичні послуги надавав не адвокат, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (а.с.46-50).

Тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн відсутні.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» до ОСОБА_1 з участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРЕМІУМ АКТИВ» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя та зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ», 49000 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 10-к, ЄДРПОУ 41538600, заборгованість за кредитним договором №2978219196-001378 від 20.04.2018 року станом на 06.03.2019 року в сумі 4982,20 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 199,78 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29.04.2020 року.

Суддя Свитка С.Л.