Ухвала суду № 89030362, 29.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2447/20

Провадження № 2/635/1794/2020

УХВАЛА

29 квітня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мазепи Геннадія Борисовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – приватний нотаріус Гаража Наталія Петрівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/4 частину нерухомого майна, –

встановив:

27 квітня 2020 року до Харківського районного суду Харківської області від адвоката Мазепи Геннадія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд визначити частку померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної власності на майно, придбане за час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , у розмірі 1/2 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності у розмірі 1/4 частини на нерухоме майно:

-житловий будинок АДРЕСА_1 , який був придбаний на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом І ХРДНК Ольховською Л.М. 14.03.1997 за реєстровим №1-871871;

-квартира АДРЕСА_2 , яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом І ХРДНК Богуновою Н.В. 06.03.2001 за реєстровим №2-412;

-земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 194024463251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0091, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 1-1014 від 05.07.2001;

-земельна ділянка, загальною площею 0,0182 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 194024463251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0092, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 1-1014 від 05.07.2001;

-земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 80618363251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0090, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 3354 від 23.11.2002.

Одночасно з подачею вказаної позовної заяви, від представника ОСОБА_1 – адвоката Мазепи Геннадія Борисовича надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, в якому представник просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі, шляхом накладення заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , який був придбаний на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом І ХРДНК Ольховською Л.М. 14.03.1997 за реєстровим №1-871871;

- квартира АДРЕСА_2 , яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом І ХРДНК Богуновою Н.В. 06.03.2001 за реєстровим №2-412;

- земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 194024463251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0091, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 1-1014 від 05.07.2001;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0182 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 194024463251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0092, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 1-1014 від 05.07.2001;

- земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою.: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 80618363251, кадастровий номер: 63225156700:00:016:0090, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу 3354 від 23.11.2002.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що з 1989 року по 2010 рік ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було придбано нерухоме майно, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 , а також земельні ділянки в смт Високий з кадастровими номерами 63225156700:00:016:0091, 63225156700:00:016:0092 та 63225156700:00:016:0090. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. На час його смерті він перебував у зареєстровану шлюбі із ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що остання є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9 , вона звернулась до суду із позовом про визнання частки у спадкодавця у спільній сумісний власності на майно та відповідно визнання права власності на 1/4 частину вказаного майна в порядку спадкування. Проте, на думку позивача, зважаючи на те, що у відповідача є всі правоустановчі документи на спірне майно та вона може здійснити відчуження належного їй майна, що у свою чергу зробить неможливим чи ускладнить виконання можливого рішення суду у даній справі, у зв`язку з чим позивач і просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони відчуження вказаного майна.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №635/2447/20 та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову – це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог частини другої статі 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналізуючи приведені вище норми закону, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Приведені представником ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову припущення щодо можливої реалізації спірного майна, не підтвердженні жодними доказами.

При цьому, як вбачається з даної суду Інформаційної довідки №206106678 від 04.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт постановою відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44646468 від 19.08.2014 номер запису про обтяження 6910524 (спеціальний розділ).

Між тим, представником ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову в порушення вимог статті 151 ЦПК України не приведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, тоді як вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має врахувати також інтереси іншої сторони, за для уникнення спричинення збитків відповідачу забезпеченням позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заявлених заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Мазепи Геннадія Борисовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – приватний нотаріус Гаража Наталія Петрівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/4 частину нерухомого майна – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя – Я.А. Шинкарчук