Ухвала суду № 89029503, 30.04.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/9215/18

Провадження № 1-кп/638/556/20

30.04.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді – Хайкіна В.М.

за участю секретаря – Жакун Н. О.

з участю прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Болгової Н. Є.

з участю обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження №12018220480002126 від 30.05.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12018220480002126 від 30.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Болгова Н. Є. звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого статтею 186 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленим законом порядку судимість за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення та перевиховання не став, належним висновків для себе не зробив, та знову вчинив корисливі злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1, 2 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як встановлено судом, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В даному судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: незаконно переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії – статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що перебування обвинуваченого під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинуваченого, тому під час розгляду клопотання прокурора, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати.

Відтак, оцінюючи сукупність обставин, а саме: не доведення стороною обвинувачення обставин, що ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого та можуть бути підставами для втручання у права особи на свободу, наявність у нього постійного місця реєстрації та проживання, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, відсутності у нього постійного місця роботи, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

На підставі наведеного, суд дійшла до висновку за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України, на даний час не може запобігти ризикам, які на даний час мають місце.

Таким чином, суд вважає недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- заборонити цілодобово залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до Дзержинського районного суду м. Харкова із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

- заборонити відвідування місць масового скупчення людей.

Строк дії ухвали до 30 червня 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Головуючий:

Копію ухвали отримав:

«____» ____2020 р. ___ год. ___ хв. ___ ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1