Рішення № 89019476, 23.04.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.04.2020

Справа № 335/2790/18

Провадження № 2/334/302/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, ОСОБА_2 , Третя особа: ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання оцінки недійсною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання оцінки недійсною, в позові зазначив, що з результатами оцінки майна він не погоджується, оскільки вважає її значно заниженою. Оцінка майна на думку ОСОБА_1 має відповідати ринковій кон`юктурі, що становить 481559 гривень, а не 348220 гривень як вказано у звіті. В зв`язку з цим вважає оцінку майна заниженою та такою що не відповідає ринковим цінам. Просить суд визнати повідомлення про результати визначення вартості майна від 28.02.2018 року недійсним.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Вважає, що оцінка майна є заниженою, а тому має бути визнана недійсною.

Державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Святченко Є.В. в судовому засідання проти позову заперечував з підстав вказаних в запереченнях від 27.08.2018 року. Просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_2 , яку було залучено відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2018 року в якості співвідповідача, в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву на позов надано не було.

Представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке було залучено відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2018 року в якості третьої особи, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористався.

Сторони у призначене на 23.04.2020 року судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Дотримуючись розумних строків розгляду справи, передбачених чинним ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження ВП 47264439 до якого входить виконавче провадження ВП 47264439 з примусового виконання виконавчого листа № 335/8851/13-ц виданого 16.02.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 386405,63 грн. загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням складає 728029,53 грн.

21.04.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

16.01.2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 для визначення вартості описаного майна з метою його подальшої реалізації.

Суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 складено Звіт про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість нерухомого майна – однокімнатної квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , становить у розмірі 348220,00 гривень (а.с. 9-16).

Позивач просить визнати вищезазначений звіт про оцінку майна недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що оцінка проведена з порушенням вимог діючого законодавства, є заниженою та такою, що не відповідає ринковим цінам.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Державний виконавець скористався своїм правом та надав до суду свої заперечення, в яких зазначив, що звіт про оцінку майна було складено відповідно до положень Стандартів та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є таким, що повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки вартість об`єкта оцінки визначена на основі зібраної та детально проаналізованої інформації про продаж подібного нерухомого майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Абзацом третім частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна) визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Частина перша статті 5 Закону про оцінку майна встановлює, що суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Частина третя статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця.

Згідно із статтею 13 Закону про оцінку майна, оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності, зокрема, зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону про оцінку майна та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону про оцінку майна, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем (частина п`ята статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (абзац перший частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону про оцінку майна, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктом 1 Національного стандарту № 1 встановлено, що Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності.

Згідно з вищезазначеною статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту № 1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту.

Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (згідно із пунктом 59 Національного стандарту № 1). Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (абзац третій пункту 60 Національного стандарту № 1).

Відповідно до абзацу першого пункту 55 Національного стандарту № 1, оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством.

Для оцінки майна (майнових прав) під час здійснення виконавчого провадження виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. У постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання вид та характеристика майна, яке необхідно оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій. У постанові обов`язково зазначається попередження про відповідальність: експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження; суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна; перекладачу - за здійснення завідомо неправильного перекладу під час виконавчого провадження, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час виконавчого провадження (пункт 8 розділу 2 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5).

Абзацом чотирнадцятим пункту 3 Національного стандарту № 1 визначено, що необ`єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятому пункту 3 Національного стандарту № 1, неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

13 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою у справі № 914/881/17 зробила наступний висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна - за змістом статей 12, 33 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Відповідно до п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Оскарження звіту про оцінку в рамках виконавчого провадження слід здійснювати в порядку оскарження рішень і дій виконавців, оскільки саме державним виконавцем приймається рішення щодо визначення вартості майна.

Позивач належними та допустимими доказами не довів, що суб`єктом оціночної діяльності було порушено порядок та методи проведення оцінки майна.

А отже, доказів того, що майнові права позивача були порушені внаслідок продажу нерухомого майна – однокімнатної квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 за ціною меншою ніж ринкова та що суб`єкт оціночної діяльності не оглядав спірне житлове приміщення не надано.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки згідно норм ЦК України, визнати недійсним, можна правочин, яким звіт про оцінку майна від 15.02.2018 року, не являється.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, Третя особа: ОСОБА_2 про визнання оцінки недійсною слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору залишається за ним і не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.129 Конституції України, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Третя особа: ОСОБА_2 про визнання оцінки недійсною – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строки на подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.