Рішення № 89011963, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 320/6039/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавного комітету телебачення і радіомовлення Українипроскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного комітету телебачення і радіомовлення України (надалі - відповідач, Держкомтелерадіо), в якому просив:

- рішення Державного комітету телебачення і радіомовлення України №22 від 26.10.2018 скасувати;

- зобов`язати Державний комітет телебачення і радіомовлення України повернути позивачу екземпляри видавничої продукції, вилучені у нього згідно протоколу Державного комітету телебачення і радіомовлення України №24 від 23.10.218.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням Державного комітету телебачення і радіомовлення України про застосування штрафних санкцій, вказуючи на те, що книги, які були вилучені у позивача, були придбанні останнім у суб`єктів підприємницької діяльності згідно договорів поставки по видаткових накладних з оплатою по перерахунку, і оскільки ці книги продавались в одному екземплярі, у позивача не було підстав вважати, що вони ввезені на митну територію України в кількості більше 10 штук і не в ручній поклажі чи супроводжувальному багажі. Крім того, позивач наголошує, що оскільки книги на територію України він не ввозив, то звертатися за отриманням дозволу на їх ввезення не міг, а отримання дозволу на реалізацію вже кимось ввезеної продукції Закон України «Про видавничу справу» не передбачає. До того ж, перевірити інформацію про наявність або відсутність відповідного дозволу на ввезення книжок на територію України за допомогою інтернет ресурсу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» технічно ре видається можливим. Окремо позивач наголошує на тому, що згідно положень Закону України «Про видавничу справу» передумовою розгляду питання про накладання штрафу є звернення правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб, проте, при проведенні перевірки відповідачем взагалі не вказано на підставі яких звернень прийнято оскаржуване рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 адміністративна справа №320/6039/18 на підставі пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передана до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №320/6039/18 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 позовну заяву прийнято до провадження, залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

22.01.2018 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

30.01.2019 судом постановлено ухвалу про призначення розгляду адміністративної справи в порядку спрощеного (письмового) провадження.

25.02.2020 від Держкомтелерадіо надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволені позову відмовити. Мотивуючи свою позицію відповідач вказує на те, що адміністративно-господарські санкції у формі накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 281 Закону України «Про видавничу справу» застосовуються Держкомтелерадіо до розповсюджувачів видавничої продукції за вчинення порушень, передбачених частиною двадцять першою статті 281 Закону. Держкомтелерадіо було встановлено, що позивач не має дозволу на розповсюдження відповідної видавничої продукції, у зв`язку з чим оскаржуваним рішенням до нього як розповсюджувача видавничої продукції без отримання відповідного дозволу було застосовано штрафну санкцію у розмірі 37230,00 грн з вилученням з обігу такої продукції. Також зазначив, що підставою для складання протоколу та винесення рішення про накладення на позивача штрафу слугувало звернення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України №5/4-18213 від 03.10.2018 із зазначенням факту розповсюдження заборонених, а також незаконно ввезених з території Російської Федерації друкованих видань у місці провадження господарської діяльності позивача.

У відповіді на відзив позивач вказує на відсутність у відповідача підстав стверджувати про необхідність отримання позивачем дозволу, оскільки отримання такого дозволу вимагається для ввезення та розповсюдження. При цьому, позивач книги на територію України не ввозив, а відсутність такого факту унеможливлює застосування до позивача відповідних санкцій.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Уповноваженими особами Державного комітету телебачення і радіомовлення України в результаті проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення 23.10.2018 об 11 год 15 хв в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: розповсюджував на території України видавничу продукцію, що має походження (виготовлена) та/або ввезена з території держави - агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу.

За результатами встановленого порушення Держкомтелерадіо складено протокол №24 від 23.10.2018, яким зафіксовано вчинення ФОП ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу». Також в протоколі здійснено опис видавничої продукції, яка підлягає вилученню у позивача, а саме: Дэвид Уитни «Учимся создавать сайты, приложения и игры» СПб: Питер, 2018, Санкт Петербург, Россия, ISBN:978-5-4461-0650-9, 1 примірник; Дженифер Роббинс «Пятое издание HTML5. Карманный справочник, издательский дом «Вильямс», Москва, 2017, ISBN:978-5-8459-1937-3, 1 примірник.

З зазначеним протоколом позивач ознайомився поставивши в ньому свій підпис, а також надав відповідні пояснення (дослівно): «Книги є навчального характеру, американських авторів, абсолютно аполітичні. Використовуються для навчання людей використовувати ІТ технології, одна з них дитяча. Книги придбані по перерахунку згідно видаткових накладних. Українських аналогів на жаль немає. Книги не містять пропаганди і є перекладом з англійської мови. Без таких книг інтелект нації буде суттєво понижений, а галузь розвитку ІТ технологій зазнає значного інтелектуального удару».

26.10.2018 Держкомтелерадіо прийнято рішення за №22 «Про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу», яким до суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі 37230,00 грн з вилученням з обігу такої видавничої продукції: Дэвид Уитни «Программирование для детей. Учимся создавать сайты, приложения и игры» HTML, CSS и JavaScript. - СПб: Питер, 2018, , ISBN:978-5-4461-0650-9, 1 примірник; Дженифер Роббинс HTML5: карманный справочник, 5- издание. - М.: ООО «И.Д.Вильямс», 2017, ISBN:978-5-8459-1937-3, 1 примірник.

Як свідчать матеріали справи, підставою для складання протоколу та винесення рішення про накладення на позивача штрафу слугувало звернення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України №5/4-18213 від 03.10.2018, в якому зазначено про отриману інформацію в м. Львові Інтернет-магігазини: «ІНФОРМАЦІЯ_6» АДРЕСА_3, «ІНФОРМАЦІЯ_7» («ІНФОРМАЦІЯ_8», АДРЕСА_4) здійснюють розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та ввозиться з території держави-агресора на територію України без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує інформування та реалізує державну політику в інформаційній сфері. Також у листі зазначається, що вищезазначеними Інтернет-магазинами реалізується друкована продукція: книга «В кварталах дальних и печальных...» автор Рыжи Б.Б., видавництво «Искуство-21», 2017; книга «LINUX на паркете» автор К.Бреснахэн, Р.Блум, видавництво «Питер», 2017; книга «Учимся создавать сайты, приложения и игры», автор Д.Уитни, видавництво «Питер», книга «Полный обзор нововведений», автор К.Шаран, видавництво «ДМК», 2017 та ін., що може містити інформацію негативного характеру стосовно України.

Позивач не погодився з вказаним рішення та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №341 (в редакції від 24.05.2017) (далі - Положення №341), Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.

Держкомтелерадіо відповідно до покладених на нього завдань: вживає разом з іншими органами державної влади заходів до обмеження доступу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, згідно із законодавством; видає (відмовляє у видачі, анулює) дозвіл на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України; приймає на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб рішення про накладення штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу; вилучає з обігу видавничу продукцію, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу: веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних; веде Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (підпункти12,12-1-3, 12-5, 22 пункту 4 Положення №341).

Відповідно до положень статті 281 Закону України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 №318/97-ВР видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України (далі - дозвіл). Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Законів України «Про адміністративні послуги», та Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Для отримання дозволу суб`єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері документи. Дозвіл видається на строк дії угоди, укладеної власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п`яти років.

Згідно з пунктом 2 Порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №262 (далі - Порядок №262), ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України (далі - видавнича продукція), здійснюється на дозвільній основі. Видача (відмова у видачі, анулювання) дозволу здійснюється Держкомтелерадіо.

Дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України, на строк дії угоди, укладеної з власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п`яти років. У разі завершення зазначеного строку суб`єкт господарювання у разі потреби повторно подає Держкомтелерадіо документи згідно з переліком, визначеним у пункті 4 цього Порядку (пункт 14 вказаного Порядку №262).

Таким чином, видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, ввозиться особою на територію України лише за наявності відповідного дозволу, який видається Держкомтелерадіо, яке також підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України. При цьому, дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України.

Положеннями статті 281 Закону України «Про видавничу справу» також передбачено, що розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України 17.10.2017 №384 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2017 за № 1367/31235 (в редакції від 15.12.2017) (далі - Порядок №384), адміністративно-господарські санкції у формі накладення адміністративно-господарського штрафу (далі - штраф) за порушення вимог статті 281 Закону України «Про видавничу справу» застосовуються Держкомтелерадіо до розповсюджувачів видавничої продукції за вчинення порушень, передбачених частиною двадцять першою статті 281 Закону. Рішення про накладення штрафу приймаються уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо в межах, визначених статтею 281 Закону України «Про видавничу справу», на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. У таких зверненнях можуть міститься докази щодо розповсюдження видавничої продукції без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу».

Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати такі звернення, перевіряти викладені в них факти та виїжджати на місця для перевірки викладених у зверненнях обставин.

Відповідно до положень статті 281 Закону України «Про видавничу справу» видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3-6 Порядку вилучення з обігу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №235 (в редакції від 15.05.2017) (далі - Порядок №235), видавнича продукція, що розповсюджується на території України без відповідного дозволу, підлягає обов`язковому вилученню з обігу з метою недопущення можливості її реалізації. Вилучення видавничої продукції здійснюється Держкомтелерадіо. Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо (далі - уповноважені особи), перелік яких визначається наказом Держкомтелерадіо, вилучають видавничу продукцію з обігу за місцем фактичного провадження суб`єктом господарювання своєї діяльності, розташування його господарських або інших об`єктів. Під час вилучення з обігу видавничої продукції складається відповідно до порядку, визначеного Держкомтелерадіо, протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу, в якому робиться позначка про вилучення видавничої продукції.

Суд звертає увагу , що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як доказ в підтвердження того, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через магазин « ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 здійснював розповсюдження ввезених з території Російської Федерації друкованих видань, а саме: «Учимся создавать сайты, приложения и игры», Дэвид Уитни, 1 примірник та «Пятое издание. Карманный справочник Дженифер Роббинс , 1 примірник відповідачем надано до матеріалів справи тільки копія протоколу №24 від 23.10.2018.

З Рішення №22 від 26.10.2018 та відзиву на позов вбачається, що відповідачем було накладено санкції з огляду на те, що згідно зі статті 281 ЗУ «Про видавничу справу», ФОП ОСОБА_1 розповсюджував на території України без відповідного дозволу видавничу продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України.

Відповідно до пунктів 13, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про видавничу справу», розповсюдження видавничої продукції - це доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб; розповсюджувач видавничої продукції - суб`єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції.

Розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах ( частина друга статті 25 Закону України «Про видавничу справу»).

При цьому слід взяти до уваги, що фактична купівля-продаж книг посадовими особами Держкомтелерадіо не підтверджена відповідними розрахунковими документами, їх пропонування до продажу також не підтверджено.

Отже, доказів беззаперечного вчинення правопорушення, а саме: фактів розповсюдження, продажу чи доведення видавничої продукції саме позивачем, відповідачем суду не надано.

Доказів того, що позивачем книги ввозились на територію України не в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю більше 10 примірників відповідачем також до суду не надано.

Також суд зазначає, що статтею 281 Закону України «Про видавничу справу» передбачено, що для видавничої продукції, яка має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників не передбачено наявність обов`язкового відповідного дозволу.

Доказів того, що позивачем книги ввозились на територію України не в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю більше 10 примірників відповідачем до суду не надано.

Крім того судом наголошується, що частина двадцять третя статті 281 Закону України «Про видавничу справу» встановлює, що рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб.

Водночас, посилання відповідача на лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України №5/4-18213 від 03.10.2018 як на підставу для прийняття рішення відносно позивача не може бути визнано судом правомірним, оскільки зміст вказаного листа дає підстави для висновку, що він містить посилання виключно на діяльність Інтернет-магазинів у м. Львові « ІНФОРМАЦІЯ_6 » АДРЕСА_3 та «ІНФОРМАЦІЯ_7» («ІНФОРМАЦІЯ_8», АДРЕСА_4), які здійснюють розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та ввозиться з території держави-агресора на територію України без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади. При цьому, жодного посилання на ФОП ОСОБА_1 як розповсюджувача відповідної продукції чи на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5», цей лист не містить, а відтак не може слугувати підставою для визначення його в якості звернення правоохоронного органу в розумінні статті 281 Закону України «Про видавничу справу».

З огляду на викладене суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного рішення №22 від 26.10.2018 належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим рішення Державного комітету телебачення і радіомовлення України №22 від 26.10.2018 про накладання адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу» не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Вимогу позивача про зобов`язання Держкомтелерадіо повернути екземпляри видавничої продукції суд визнає передчасною та вважає за доцільне роз`яснити позивачу його право звернутись із відповідними вимогами до уповноваженого органу (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 до Порядку №235) після набрання законної сили рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення №22 від 26.10.2018.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №22 від 26.10.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 281 Закону України «Про видавничу справу» у розмірі 37230,00 грн.

3. В задоволені інших вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державного комітету телебачення і радіомовлення України (код ЄДРПОУ 00013936, адреса: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська