Рішення № 89011959, 29.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року м. Київ № 640/19105/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби Українитретя особа проЛьвівська митниця ДФС стягнення коштів,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, площа Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 30 186,69 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2019 р. по 20.06.2019 p.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2019 року у справі № 826/11434/18, яке підлягало до негайного виконання, поновлено на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 р.

У той же час, вказане рішення суду відповідачем було виконано лише 18.06.2019 року, про що останнім видано відповідний наказ.

На думку позивача, оскільки поновлення його на роботі відбулося з затримкою з вини відповідача, з останнього підлягає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 30 186, 69 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Львівську митницю ДФС та запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

08 листопада 2019 року представником Державної фіскальної служби України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що оскільки позивач довгий час не перебував на державній службі, відповідач вважає, що у нього могли виникнути обставини, які перешкоджали його поновленню, та в подальшому проходження державної служби, а тому виконання рішення суду потребувало ініціативи працівника, чого останнім довгий час зроблено не було.

Поряд з цим, відповідач вважає, що позивачем штучно створено умови для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Окрім цього, відповідач не погоджується з періодом вимушеного прогулу позивача, оскільки рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видачі відповідного наказу, а не ознайомлення з ним працівника.

08 листопада 2019 року представником Львівської митниці ДФС подано до суду письмові пояснення, в яких третя особа проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача та пояснення третьої особи, позивач не погоджувався з їх доводами та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Державної фіскальної служби України від 18.09.2017 р. № 2183-о, ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника Херсонської митниці ДФС з 18.09.2017 р. на рівнозначну посаду першого заступника начальника Львівської митниці ДФС.

Наказом Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-о «Про припинення державної служби» ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС припинено державну службу у зв`язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв» внесено зміни до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв «Про надання відпустки» ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС, а саме цифру « 100» замінити цифрою « 46», дату « 19 серпня 2018 року» замінено датою « 26 червня 2018 року».

Наказом Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-о «Про припинення державної служби» про припинення державної служби ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС та встановлено вважати останнім робочим днем ОСОБА_1 26.06.2018 р.

Не погоджуючись із оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року по справі № 826/11434/18 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-0 «Про припинення державної служби»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 р.; зобов`язано Державну фіскальну служби України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року змінено, виклавши шостий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по 26 лютого 2019 року в сумі 64 194, 48 (шістдесят чотири тисячі сто дев`яносто чотири гривні сорок вісім копійок).».

18 червня 2019 року наказом Державної фіскальної служби України № 1051-о «Про виконання рішення суду»:

- скасовано наказ від 25.06.2018 р. № 1065-0 «Про припинення державної служби»;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 року.

20 червня 2019 року Львівською митницею ДФС прийнято наказ № 464-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України», яким:

- скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 року № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України щодо припинення державної служби ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС»;

- управлінню по роботі з персоналом Львівської митниці ДФС доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 під особистий підпис з оригіналом наказу.

Враховуючи той факт, що позивача поновлено на посаді лише 20.06.2019 року, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 26 лютого 2019 року по 20.06.2019 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 р. також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, обов`язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.

За положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд зазначає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У той же час, норми законодавства не ставлять видачу такого наказу в залежність від особистої ініціативи особи, що підлягає поновленню, так само як і тривалості часу з моменту звільнення до поновлення.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Таким чином, період з дня ухвалення Окружним адміністративним судом м. Києва рішення в адміністративній справі №826/11434/18 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в органі фіскальної служби.

Отже, період часу з наступного день після проголошення рішення, яким особу поновлено на посаді по день, що передував винесенню наказу про поновлення на роботі є вимушеним прогулом позивача, з вини відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, датою звільнення позивача є 26 червня 2018 року, датою винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі є 26 лютого 2019 року. При цьому, датою фактичного поновлення позивача на роботі є 18 червня 2019 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, а саме з 27 лютого 2019 року (наступний день після проголошення рішення, яким позивача було поновлено на посаді) по 17 червня 2019 року (день, що передував винесенню наказу про поновлення на посаді), а не по 20 червня 2019 року, як вважає позивач.

Відповідно до пп. «з» п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При вирішенні даної справи, суд зазначає, що згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2018 року «Відповідно до довідки Львівської митниці Державної фіскальної служби від 31.08.2018 року № 13-70-05/40-206 про доходи ОСОБА_1 за період вересень - 2017 - червень 2018 року середньомісячна заробітна плата позивача складає 14 334,85 При цьому, заробіток ОСОБА_1 за березень 2018 року складає - 15 281,80 грн.; за квітень - 2018 - 2.77 грн.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 08.08.2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" зазначено, що робочих днів у 2019 році: у січні - 21, лютому - 20, березні - 20, квітні - 21, травні - 21, червні - 18, липні - 23, серпні - 21, вересні - 21, жовтні - 22, листопаді - 21, грудні - 22, тобто 251 день.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 27 лютого 2019 року (наступний день після проголошення рішення, яким позивача було поновлено на посаді) по 17 червня 2019 року (день, що передував винесенню наказу про поновлення на посаді), становить - 74 робочих днів.

Відтак, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 28 276, 14 грн. (382 грн. 11 коп.(15 281, 80 грн. + 2, 77 грн./40 р.д.)*74).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 8 024, 31 грн. (середньомісячна кількість робочих днів позивача - 21 х середньоденна заробітна плата - 382, 11 грн.), підлягає негайному виконанню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України служби (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 лютого 2019 року по 17 червня 2019 року в сумі 28 276, 14 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень чотирнадцять копійок).

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

4. Звернути до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Державної фіскальної служби України служби (код ЄДРПОУ 39292197, 05053, м. Київ, Львівська площа, 8) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 024, 31 грн. (вісім тисяч двадцять чотири гривні 31 копійку).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко