
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/639/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі за наявними у ній матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9104-17 від 06.11.2018 на суму 15809,25 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно, всупереч нормам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки вона в 2014 році припинила підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, у зв`язку із ліквідацією за власним рішенням і в липні 2019 року зареєструвала припинення підприємницької діяльності. З 01.09.2015 по теперішній час працює в Чернігівському дошкільному навчальному закладі № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області на посаді помічника вихователя і відповідно із її заробітної плати протягом зазначеного періоду утримано та перераховано до бюджету єдиний внесок. Про існування оскаржуваної вимоги дізналася 13.02.2020 після отримання відповіді на адвокатський запит свого представника від виконавчої служби (а.с. 1-7).
ГУ ДПС у Чернігівській області подало відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» фізична особа-підприємець (далі по тексту – ФОП) ОСОБА_1 перебуває на обліку в податкових органах з 19.08.2014 та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Державну реєстрацію припинення позивачем статусу «фізична особа-підприємець» проведено 07.08.2019, а отже і статусу платника єдиного внеску вона позбавлена з цієї дати. Станом на 06.11.2018 (дату формування вимоги) ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, тому за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та за 1-ий, 2-ий та 3- ій квартал 2018 року. ГУ ДПС у Чернігівській області було надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9104-17 від 06.11.2018 поштою рекомендованим листом за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , та вручено ОСОБА_1 особисто 09.12.2018. Офіційне працевлаштування не є підставою звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 52-57).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 2 частини п`ятої, шостої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства (а.с. 25-26).
У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с. 31-38).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/639/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами (а.с. 43).
Від позивача до суду надійшла заява про заміну відповідача у зв`язку із встановленням правонаступництва ГУ ДПС у Чернігівській області усіх прав та обов`язків Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (а.с. 68). У відзиві також заявлено клопотання про заміну відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на належного відповідача – ГУ ДПС у Чернігівській області (а.с. 52).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 ухвалено замінити первинного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (ЄДРПОУ: 39392183) на належного відповідача - Головне управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області (ЄДРПОУ: 43143966) (а.с. 69-70).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.08.2014 ОСОБА_1 з 18.08.2014 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець (а.с. 8).
07.08.2019 позивач здійснила реєстрацію дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням», що підтверджується описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору від 07.08.2019 (а.с. 21).
Зазначене також підтверджується довідкою ГУ ДПС у Чернігівській області (а.с. 62-63).
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.2002 ОСОБА_1 з 01.09.2015 прийнята помічником вихователя в Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області. Записи про звільнення позивача з даної установи відсутні (а.с. 10-11).
Відповідно до виписки Пенсійного фонду України від 05.02.2020 ОСОБА_1 щомісячно у 2017 році та у 2018 році отримувала дохід від управління освіти Чернігівської міської ради (код: 02147598), з якого сплачувалися страхові внески (а.с. 9).
Із запитом від 11.02.2020 № 8 адвокат ОСОБА_2 (представник позивача у справі) звернулася до начальника Міжрайонного відділу виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Коломійця О.О., в якому просила повідомити чи знаходиться на виконанні в підпорядкованому відділі виконавчі провадження, де стороною є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) (а.с. 14).
У відповідь листом від 13.02.2020 № 12835 Міжрайонний відділ виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області повідомив про те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП 58996915, з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-910-17 У, згідно якої сума боргу платника єдиного внеску ОСОБА_1 складає 15809 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн 25 коп. (а.с. 15).
Із довідки ГУ ДПС у Чернігівській області вбачається, що відповідачем позивачу нараховано суму єдиного внеску за 2017 рік – 8448,00 грн (термін сплати до 09.02.2018); за І квартал 2018 року – 2457,18 грн (термін сплати до 19.04.2018); за ІІ квартал 2018 року – 2457,18 (термін сплати до 19.07.2018); за ІІІ квартал 2018 – 2457,18 грн (термін сплати до 19.10.2018). 09.02.2018 зменшено суму нарахування єдиного внеску на 10,29 грн (а.с. 64).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення АТ «Укрпошта» (трек номер 1400604964450) за адресою: АДРЕСА_2 15561, на ім`я ОСОБА_1 від ГУ ДФС у Чернігівській області 09.12.2018 отримано особисто лист (а.с. 65).
З 23.05.2018 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , що підтверджується записом у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 23.03.2012 (а.с. 13).
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкрито поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).
Відповідно до абзацу першого пункту 1, 2 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК відноситься фізична особа-підприємець) саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах податкової служби і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI був викладений Верховним Судом в постановах від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18 та від 27.03.2020 у справі № 140/2214/19.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Доказів отримання позивачем у період 2017 – 2018 року доходів від підприємницької діяльності відповідачем не надано. Водночас, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.10.2002 (а.с. 10-11) і виписки Пенсійного фонду України від 05.02.2020 вбачається, що позивач у спірний період працювала за трудовим договором в Чернігівському дошкільному навчальному закладі № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області (а.с. 9) та отримувала заробітну плату, з якої роботодавець сплачував страхові внески.
Суд критично ставиться до посилань відповідача щодо того, що позивач особисто 09.12.2018 отримала лист з оскаржуваною вимогою відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення АТ «Укрпошта» (трек номер 1400604964450), оскільки він був надісланий за адресою: АДРЕСА_2 15561 (а.с. 65), а як вбачається з паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 23.03.2012, з 23.05.2018 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 (а.с. 13).
У зв`язку із зазначеним вище суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9104-17 від 06.11.2018 на суму 15809,25 грн, сформована щодо ОСОБА_1 , є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач в позовній заяві в прохальній частині просить стягнути з відповідача на її користь кошти у сумі 840,80 грн, сплачені нею, як судовий збір (а.с. 7). З приводу цього суд зазначає наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн згідно квитанції від 18.02.2020 № 0.0.16200927891 (а.с. 39).
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9104-17 від 06.11.2018 на суму 15809,25 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 43143966.
Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2020 року.
Суддя Л.О. Поліщук
Судове рішення № 89011702, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 30.04.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 620/639/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: