Рішення № 89011491, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 640/351/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністраціїпровизнання протиправним та скасування рішення Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»; встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач, Департамент), в якому просила визнати протиправним та скасувати дозвіл №3211000000-84 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 10.07.2019.

Ухвалою суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» (далі також - ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачці стало відомо про існування дозволу № НОМЕР_1 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 10.07.2019, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» з порушенням норм Конституції України, Орхуської Конвенції, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про місцеві державні адміністрації», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців від 09.03.2006 №108 та інших законодавчих актів.

При цьому позивачка вказує, що згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси є власністю Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів. Відповідно до статті 11 названого Закону України держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Відповідачем порушене таке право позивача.

Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) прийнята з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешнього поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту; людям гарантується право на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

Орхуська конвенція визначає «громадськість» як одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об`єднань, організацію або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою, та зобов`язує позивачку як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.

Крім того, відповідач своїми неправомірними діями порушив права позивача, передбачені статтями 3, 10, 16, 50 та 68 Конституції України.

Позивач заінтересована проживати в екологічно чистому місці, заінтересована мати безпечні для життя і здоров`я умови проживання, отримувати достовірну інформацію про довкілля. Позивач як індивідуально, так і разом з іншими людьми захищає і покращує навколишнє середовище на благо нинішніх та прийдешніх поколінь.

Указані права та інтереси позивача, порушені діями відповідача, можуть бути, за твердженням позивачки, поновлені лише шляхом скасування оскаржуваного дозволу в судовому порядку.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість.

Зокрема, зазначив, що відповідно до законодавства Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації наділений повноваженнями щодо видачі, переоформлення та анулювання такого дозвільного документу як дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Оскаржуваний дозвіл, виданий ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» в межах повноважень відповідача, в установленому порядку та за наявності передбачених законодавством підстав.

При видачі оскаржуваного дозволу Департаментом належним чином перевірено заяву вищевказаного товариства та додані до неї документи, проведено їх аналіз та оцінку щодо дотримання вимог державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки та не було встановлено будь-якої невідповідності, що унеможливлювала видачу цього дозволу.

Крім того, відповідач зауважив, що частиною сьомою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено повноваження дозвільного органу щодо анулювання дозвільного документа виключно з таких підстав:

- звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлене законом;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

- здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

За висновком відповідача, відсутні визначені законом підстави для анулювання виданого ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» дозволу №3211000000-84 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого 10.07.2019.

Водночас відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі за дотриманням умов дозволу на викиди, здійснюється визначеними законом центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, державними колегіальними органами, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Органами, утвореними для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема через Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Ураховуючи приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 22.02.2018 №94, відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням у своїй господарській діяльності підприємствами, установами та організаціями вимог природоохоронного законодавства.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» в письмових поясненнях на позовну заяву також вказала на необґрунтованість позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, аналогічних тим, на які посилався відповідач.

Разом з тим ТОВ ««Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» з посиланням на практику Верховного Суду, яка міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі 809/437/17, зазначило про відсутність у позивачки права на звернення до суду з позовними вимогами про скасування вищевказаного дозволу, наголошуючи на тому, що відсутність у неї такого права є самостійною підставою для відмови у задоволенні її позову, оскільки права, свободи чи інтереси позивачки у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

05.07.2019 ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» звернулось до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації з із заявою про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В заяві заначено, що керівником названого товариства є ОСОБА_2 , місцезнаходження товариства є: АДРЕСА_1 , місцезнаходження об`єкта, на який видається документ: АДРЕСА_2 .

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 08.07.2018 №10-04.3-01/6840 погоджено можливість видачі ТОВ «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» дозволу на викиди за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 38А/1 за умови:

- проведення процедури зменшення санітарно-захисної зони в порядку, визначеному санітарним законодавством протягом 2019 року, відповідно до вимог п.5.9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173;

- проведення щомісячного моніторингу рівня забруднення атмосферного повітря на межі житлової забудови протягом 2019 року;

- при зміні технології виробництва та технологічних процесів, джерел викидів забруднюючих речовин, кількісних та якісних показників викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які можуть спричинити негативний вплив на здоров`я людей, дане рішення втрачає силу.

На підставі вищевказаних заяви ТОВ «Енерго-Промислова група «Югенергопромтранс» та рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації 10.07.2019 видав названому товариству дозвіл №3211000000-84 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії на 10 років з 10.07.2019 по 10.07.2029.

Не погоджуючись із таким дозволом, вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.04.1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №586), Законом України від 06.09.2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2806), Законом України від 23.05.2017 року № 2059-VIII «Про екологічну експертизу» (далі також - Закон №2059), Законом України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1264), Законом України від 16.10.1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2707).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 16 Закону №586 місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, зокрема, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з пунктами 1, 7 частини першої статті 13 Закону №586 до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також використання землі, природних ресурсів і охорони довкілля.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2059 державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади.

Згідно з положеннями статті 11 Закону №1264 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть: здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пункту 4 Положення про Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 22.02.2018 №94, основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації на території Київської області державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на території Київської області; забезпечення екологічної та у межах компетенції радіаційної безпеки.

Відповідно до підпункту 5.67 пункту 5 вищевказаного Положення Департамент видає дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктам господарювання, об`єкти якого належать до другої або третьої групи.

Частиною першою статті 1 Закону №2806 визначено, що дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Згідно з пунктами 4 та 30 додатку до Закону України 19.05.2011 № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3392) висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відносяться до документів дозвільного характеру.

Системний аналіз зазначених норм законодавства України дає підстави для висновку, що Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації є дозвільним органом, до повноважень якого входить, у тому числі, видача документів дозвільного характеру, в тому числі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктам господарювання, об`єкти якого належать до другої або третьої групи.

Відповідно до частини сьомої статті 4-1 Закону №3392 дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Відтак, законодавством визначено підстави, за наявності яких дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру самостійно, та підстави, за наявності яких такий орган має право звернутись до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Тобто, суб`єктом звернення до суду з позовом про застосування заходу реагування у вигляді анулювання документа дозвільного характеру може виступати відповідний дозвільний орган. Такому зверненню має передувати встановлення фактів, які законом визначені як підстава для анулювання такого документу, зокрема і подання недостовірної інформації.

При цьому законодавством не передбачено визнання дозвільного документу протиправним або його скасування, як того просить позивачка у поданій нею позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №809/437/17 та в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №640/19722/18 та від 10.03.2020 у справі №810/1110/18.

Отже, позивачка у даній справі - фізична особа ОСОБА_1 не наділена правом на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду доводів позивача щодо порушення Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної обласної адміністрації вимог законодавства в частині видачі ТОВ «Енерго-промислова група «Югенернопромтранс» висновку від 10.07.2019 №3211000000-84.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законі інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, судом встановлено, що право позивача не порушено в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Встановлених судом обставин, викладених вище, за висновком суду достатньо для відмови позивачці у задоволенні її позову.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73-80, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (01004, м. Київ, вул. Басейна, 1/2А, код ЄДРПОУ 33742752) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко