Рішення № 89011490, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року м. Київ № 640/15128/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби Українипровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України щодо невнесення запису в її трудову книжку про 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» та зобов`язати відповідача внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про 9 ранг державного службовця в межах категорії «В»;

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України щодо неоформлення належним чином трудової книжки ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача оформити їй трудову книжку відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, та на бланку, який відповідає зразку бланку трудової книжки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує на порушення відповідачем вимог законодавства при внесенні до її трудової книжки записів про присвоєння їй 9 рангу державного службовця, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 39 Закону України «Про державну службу» 9 ранг державного службовця їй повинен був бути встановлений після завершення тримісячного випробувального строку при прийнятті на державну службу 10.05.2018, тобто 10.08.2018, однак фактично був присвоєний з 13.08.2018 заднім числом на підставі наказу від 26.02.2019 №27/ОС-19.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України наказ відповідача від 16.08.2018 №298/ОС при присвоєння позивачці 9 рангу державного службовця є нікчемним правочином через відсутність в ньому кодування року його складення.

Також, на думку позивачки, в її трудовій книжці невірно вказано посаду, яку вона обіймає, а саме посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, тоді як відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, посада повинна називатися - «провідний спеціаліст державної служби відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України». Тобто в назві пропущені слова «державної служби».

Окрім того, позивачка уважає, що її трудову книжку відповідач оформив на бланку, який не відповідає зразку бланку трудової книжки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Такі дії/бездіяльність відповідача порушують право позивачки щодо наявності у неї трудової книжки, оформленої належним чином.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість.

Спростовуючи доводи позивачки про порушення законодавства стосовно внесення до її трудової книжки запису про присвоєння 9 рангу державного службовця, відповідач вказав, що цей запис було внесено відповідно до вимог частини п`ятої статті 39 Закону України «Про державну службу» після закінчення її випробувального терміну при прийнятті на роботу, який становив 3 місяці.

У подальшому цей запис в трудовій книжці був визнаний недійсним у зв`язку із продовженням випробувального терміну на кількість днів відпустки позивачки, в якій вона перебувала під час випробувального терміну, та внесено до трудової книжки запис із вірною датою про присвоєння 9 рангу державної служби, що не суперечить законодавству.

Не погоджуючись із доводами позивачки про нікчемність наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 16.08.2018 №298/ОС, який вона обґрунтовує відсутністю в його номері кодування року складення наказу, відповідач зазначив про складення наказу відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, яка не містить вимог щодо зазначення кодування року складення наказу.

Відповідач вказав, що назва посади, яку обіймає позивачка, та яка вказана в її трудовій книжці, відповідає назві посаді, що міститься в штатному розписі Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, та для зайняття якої позивач проходила конкурс і про прийняття на яку після проходження конкурсу писала заяву.

Заперечуючи доводи позивачки про те, що її трудову книжку оформлено на бланку невстановленого зразка, відповідач вказав на те, що згадана трудова книжка оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, та на бланку трудової книжки, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Ознайомившись із доводами сторін, якими вони відповідно обґрунтовують свої вимоги та заперечення та надані ними докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на державній службі.

Так, зокрема, відповідно до наказу Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2018 №181/ОС ОСОБА_1 з 10.05.2018 призначена на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з випробувальним терміном 3 місяці.

Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України є першим робочим місцем позивачки, де їй оформлено трудову книжку НОМЕР_1 , у якій:

- за №1 міститься запис про її призначення з 10.05.2018 на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України як переможця конкурсу з випробувальним терміном на 3 місяці, внесений на підставі наказу від 08.05.2018 №181/ОС;

- за №2 запис про складення позивачкою Присяги державного службовця 10.05.2018;

- за №3 - запис про присвоєння 10.08.2018 позивачці 9 (дев`ятого) рангу державного службовця в межах категорії посад «В» за результатами успішного проходження випробування, внесений на підставі наказу від 16.08.2018 №298/ОС. Водночас там же ж міститься запис про те, що запис №3 є недійсним;

- за №4 - запис про присвоєння 13.08.2018 позивачці 9 (дев`ятого) рангу державного службовця в межах категорії «В» за результатами успішного проходження випробування, внесений на підставі наказу від 26.02.2019 №27/ОС-19.

Уважаючи, що трудову книжку їй оформлено з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Законом України «Про державну службу» визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Частиною другою статті 1 вищевказаного Закону визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Як встановлено судом Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України є першим місцем роботи позивачки, у зв`язку з чим названим державним органом їй оформлено трудову книжку.

Візуальний огляд копії її трудової книжки, що міститься в матеріалах справи, дає підстави суду стверджувати, що вона оформлена відповідачем на бланку трудової книжки, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», що спростовує твердження ОСОБА_1 про оформлення її трудової книжки на бланку невстановленого зразка.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Суд критично сприймає доводи позивачки про те, що відповідачем в її трудовій книжці невірно вказано посаду, яку вона обіймає, а саме посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, тоді як відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, посада повинна називатися - «провідний спеціаліст державної служби відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України». Тобто в назві пропущені слова «державної служби». Такий висновок суду обґрунтовується наступним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.11.2017 №4681/к затверджено штат Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до якого у відділі організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України значиться посада провідного спеціаліста.

Саме на цю посаду за результатами успішно пройденого конкурсу просила призначити її позивач відповідно до адресованої відповідачу заяви від 10.05.2018 і була призначена з 10.05.2018 наказом Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2018 №181/ОС ОСОБА_1 з 10.05.2018 призначена на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з випробувальним терміном 3 місяці.

Відтак, суд дійшов висновку, що саме вищевказана посада, зазначена в штатному розписі Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, яку обіймає позивачка, є посадою державної служби, і про зайняття якої останньою підлягає внесенню запис до її трудової книжки.

Доцільно зауважити, що такий висновок ґрунтується, передусім, на приписах пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу», яким врегульовано правовідносини, пов`язані з призначенням на державну службу та її проходженням, тоді як норми трудового законодавства, в тому числі й Інструкції №58 в частині внесення до трудової книжки записів про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій», підлягають субсидіарному застосуванню судом при вирішенні спорів.

Суд також не погоджується з твердженням позивачки про порушення відповідачем законодавства стосовно внесення до її трудової книжки запису про присвоєння 9 рангу державного службовця.

Так, згідно з приписами статті 38 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, здійснюється з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Закону України «Про державну службу» ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

За змістом частини третьої статті 39 вказаного Закону державним службовцям присвоюються, які займають посади державної служби категорії «В» - 6, 7, 8, 9 ранги.

Частинами четвертою та п`ятою цієї ж статті Закону України «Про державну службу» також встановлено, що ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку.

Як вбачається зі змісту трудової книжки, за №3 до неї внесено запис про присвоєння 10.08.2018 позивачці 9 рангу державного службовця в межах категорії посад «В» за результатами успішного проходження випробування, внесений на підставі наказу від 16.08.2018 №298/ОС.

Надалі до трудової книжки внесено запис про недійсність запису №3 та внесено запис №4 про присвоєння 13.08.2018 позивачці 9 рангу державного службовця в межах категорії «В» за результатами успішного проходження випробування відповідно до наказу від 26.02.2019 №27/ОС-19.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

З огляду на викладене відповідач наділений правом вносити виправлення до трудової книжки працівника, виявивши неправильні або неточні записи відомостей про роботу.

Згідно з доводами відповідача внесення до трудової книжки позивачки запису про недійсність запису №3 обумовлене необхідністю виправлення помилки в частині зазначення дати встановлення їй 9 рангу державного службовця.

Так, відповідно до наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 17.07.2018 №65/ОС/ВП-18 ОСОБА_1 за період роботи з 10.05.2018 до 09.05.2019 надано 1 день щорічної основної оплачуваної відпустки 17.07.2018. Відповідно до наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 06.08.2018 №80/ОС/ВП-18 ОСОБА_1 за період роботи з 10.05.2018 по 09.05.2019 надано 2 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки з 06.08.2018 по 07.08.2018.

Тобто у період тримісячного випробувального строку, який тривав з 10.05.2018 по 10.08.2018, позивач три календарних дні перебувала у відпустці, що стало підставою для прийняття відповідачем наказу від 26.02.2019 №27/ОС-19. Указаним наказом до пункту 1 наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 16.08.2018 №298/ОС «Про присвоєння рангу державним службовцям» в частині присвоєння ОСОБА_1 рангу слова та цифри «з 10 серпня 2018 року» замінено словами та цифрами «з 13 серпня 2018 року».

Отже, позивачка упродовж тримісячного випробувального терміну на вищевказаній посаді, тобто з 10.05.2018 по 10.08.2018, 3 календарні дні перебувала в щорічній основній оплачуваній відпустці, що стало об`єктивною причиною для визначення кінцеву дату її випробувального терміну на 3 календарні дні пізніше, а саме 13.08.2018.

За наведених обставин відповідач шляхом прийняття наказу від 26.02.2019 №27/ОС-19 обґрунтовано та відповідно до приписів частини п`ятої статті 39 Закону України «Про державну службу» виправив виявлену помилку стосовно дати присвоєння позивачці 9 рангу державного службовця з 10.08.2018 на 13.08.2018, тобто після закінчення тримісячного випробувального терміну, та на підставі цього наказу вніс до її трудової книжки зміни.

З огляду на це відповідачем до трудової книжки позивачки обґрунтовано внесено запис про недійсність запису №3 та внесено запис №4.

При цьому позивачка помилково уважає, що 9 ранг державного службовця їй присвоєно з 26.02.2019, оскільки зазначена дата є датою прийняття наказу, зі змісту якого та зі змісту пункту №4 трудової книжки вбачається, що датою присвоєння їй 9 рангу є 13.08.2018.

При цьому доцільно зауважити, що сам наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 26.02.2019 №27/ОС-19 позивач не оскаржує.

Водночас суд не бере до уваги доводи позивача про те, що наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 16.08.2018 №298/ОС є нікчемним правочином відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, які вона обґрунтовує відсутністю в його номері кодування року складення наказу.

Наведене, насамперед, обґрунтовується тим, що запис №3, підставою для внесення якого до трудової книжки позивачки вказано наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 16.08.2018 №298/ОС, визнано недійсним і правомірність його внесення до трудової книжки позивачкою не оскаржується. Відтак, сам по собі факт нікчемності цього наказу не має жодного значення для вирішення даного спору.

Разом з тим, позивачка не просить визнати протиправним і скасувати цей наказ, а її твердження про його нікчемність як правочину відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки згаданий наказ за своєю суттю є не правочином, а відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є рішенням суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо оформлення трудової книжки ОСОБА_1 , оформлення цієї трудової книжки відповідно до вимог законодавства, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цілому і зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, понесених у зв`язку зі зверненням до суду з позовом, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (код ЄДРПОУ 41693471, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко