Рішення № 89010169, 30.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. справа № 300/792/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О. П.,

представника позивача - Карвацького Р. М.,

представника третьої особи - Крайник О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 (надалі, також - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач), 07.04.2020, звернувся в суд з позовною заявою до Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі, також - відповідач) з вимогами визнати бездіяльність начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповського Івана Володимировича протиправною та зобов`язати його вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що начальником Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповським Іваном Володимировичем допущена протиправна бездіяльність, що полягала в не здійсненні заходів контролю, передбачених абзацом 2 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом винесення постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60983558 від 16.01.2020 з примусового виконання постанови Укртрансбезпеки про стягнення адміністративно-господарського штрафу №149439 від 22.10.2019. На переконання позивача, постанова Укртрансбезпеки не є виконавчим документом, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження, винесена на підставі постанови Уктрансбезпеки підлягає скасуванню (а.с.2-17).

1.2. Позиція відповідача.

На електронну адресу суду, 23.04.2020, з офіційної електронної адреси відповідача - info@ts.if.dvs.gov.ua , надійшов відзив на позовну заяву, у якому уповноважена представниця не погодилася із позовними вимогами та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У спростування позовних вимог представниця відповідача вказала, що постанова Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є виконавчим документом та, за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Також, уповноважений представник відповідача просила проводити судове засідання без участі представника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.57-62). Вказаний відзив із доданими документами також надійшов до суду поштою 27.04.2020 (а.с.68-78)

1.3. Пояснення третьої особи.

До початку розгляду справи по суті від третьої особи пояснень щодо позову чи відзиву на адресу суду не поступало. У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечила вказавши, що постанова Уктрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу, у відповідності до приписів частини 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

1.4. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі згідно із встановленими особливостями провадження в справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 30.04.2020 о 10:00 год. (а.с.46-48).

Резолютивною частиною вказаної ухвали також:

- визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій;

- поновлено строк звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій;

- залучено Державну службу України з безпеки на транспорті в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (надалі, також - третя особа);

- у задоволенні прохання представника позивача про виклик в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - відмовлено;

- зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати нормативне обґрунтування можливості звернення до примусового виконання постанов Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Ухвала про відкриття провадження направлена сторонам та третій особі, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем та третьою особою - 16.04.2020 (а.с.54, 55), представником позивача - 17.04.2020 (а.с.80).

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Додатково вказав, що в статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" немає прямої вказівки на те, що постанова Уктрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом, а тому застосуванню підлягають статті 19 та 124 Конституції України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, як вже зазначалося, у відзиві просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник третьої особи проти позову заперечила. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливості розгляду даної адміністративної справи за такої явки сторін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши та дослідивши в сукупності позовну заяву та письмові докази, наявні у матеріалах даної адміністративної справи, відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, судом встановлено таке.

Головним державним виконавцем Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2020 ВП №60983558 з примусового виконання постанови №149439 виданої 22.10.2019 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу в розмірі 1700 грн. Стягувач за виконавчим документом - Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області. Також пунктом 3 резолютивної частини постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 170 грн (а.с.21-22).

Позивачу, 16.01.2020 направлено виклик державного виконавця за №5610 із зобов`язанням з`явитися 31.01.2020 о 08:30 щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату та надання пояснень (а.с.19-20)

Вважаючи, що постанова Укртрансбезпеки не є виконавчим документом, представник позивача звернувся в Тисменицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зі скаргою від 03.02.2020 в якій просив поновити строк для оскарження постанови, в порядку частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальнику відповідача винести постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60983558 від 16.01.2020, надіслати постанову представнику позивача та розмістити постанову про закриття виконавчого провадження на сайті автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.23-27).

Листом від 14.02.2020 №7611 відповідач повідомив представника позивача про те, що скарга-заява розглянута та в задоволенні скарги відмовлено (а.с.28).

Представник позивача не погоджуючись із наданою відповіддю, 14.02.2020, повторно звернувся зі скаргою-заявою до начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповського Івана Володимировича з вимогою винести постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60983558 від 16.01.2020, надіслати представнику позивача відповідь та постанову про закриття виконавчого провадження, а також розмістити постанову про закриття виконавчого провадження на сайті автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.29-33).

Також представник позивача, 14.02.2020, звернувся зі скаргою-заявою до начальника (керівника) Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_5 та до начальника (керівника) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_6 з вимогами в порядку контролю виявити порушення ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Укртрансбезпеки не є виконавчим документом) та визначити це порушення своїми постановами, а також надати доручення начальнику Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповському Івану Володимировичу винести постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60983558 від 16.01.2020, надіслати представнику позивача відповідь та постанову про закриття виконавчого провадження, а також розмістити постанову про закриття виконавчого провадження на сайті автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.35-39)

Листом від 03.03.2020 №9953 відповідачем повідомлено представника позивача, що заяву від 14.02.2020 розглянуто. Вказано, що Тисменицький РВ ДВС відмовляє позивачу в задоволенні заява про скасування постанови ВП №60983558 від 16.01.2020 (а.с.34).

Також представнику позивача надана відповідь начальника (керівника) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_6 у формі листа від 16.03.2020 №03-18/506. Зазначеним листом повідомлено, що 18.02.2020 боржником сплачено борг в повному обсязі, а тому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказано, що звернення розглянуто в межах компетенції (а.с.40).

Вважаючи бездіяльність начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповського Івана Володимировича протиправною, уповноважений представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 .

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частин 1, 5, 6, 8 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р., № 103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі, також - Положення №103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 3 Положення №103, Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Підпунктом 29 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи її апарату. Так, відповідно до Додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 592, утворено, зокрема, Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі, також - Порядок №592).

Відповідно до пунктів 21, 25, 28, 32, 33 Порядку №592, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником органу державного контролю за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі, також - Закону №1404).

Відповідно до статті 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону №1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Оцінюючи аргументи позивача, суд зазначає, що єдиною підставою протиправної бездіяльності керівника (начальника) відповідача на думку представника позивача є те, що постанова Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу не є виконавчим документом, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Укртрансбезпеки підлягає скасуванню в порядку контролю, передбаченого частиною 3 статті 74 Закону №1404.

Проте, аналізуючи приписи статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд приходить до висновку, що примусове виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції Державної виконавчої служби. Тобто, за умови відсутності факту добровільного виконання рішення органу державного контролю, таке рішення підлягає виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та фактично відноситься до категорії виконавчих документів, а саме: "рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу" (п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, що спростовують твердження позивача про те, що постанови Державної служби України з безпеки на транспорті не є виконавчим документом в розумінні чинного законодавства.

Отже, примусове виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції органів державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України.

Щодо позиції позивача про те, що штраф накладено без суду та слідства, суд вказує, що Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р., №1567 передбачений порядок розгляду справ про порушення органом державного контролю. Відтак, постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу винесена на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" з дотриманням передбаченої процедури розгляду акту перевірки та встановлених у ньому порушень. Тому, вказаний аргумент позивача на думку суду не має належної правової підстави.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ - постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №149439 від 22.10.2019, діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

Окрім цього, на переконання суду, позивачем обрано хибний спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання бездіяльності начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Соповського Івана Володимировича протиправною та зобов`язання його вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні суду, оскільки уся аргументація позивача зводиться виключно до обґрунтування протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60983558 від 16.01.2020 а не до протиправності дій начальника відповідача щодо здійснення контролю в порядку частини 3 статті 74 Закону №1404.

Суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 74 Закону №1404, оскарженню підлягають рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів. У свою чергу, здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень в порядку частини 3 статті 74 Закону №1404 не може вважатися діяльністю посадової особи щодо виконання рішень інших органів, а є спеціальною процедурою адміністративного оскарження в досудовому порядку.

З приводу доцільності спростування чи підтвердження усіх аргументів сторін, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. З огляду на зазначену практику ЄСПЛ, судом надано правову оцінку ключовим аргументам у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а відповідачем доведено виконання своїх обов`язків на підставі та в межах чинного законодавства.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 271, 272, 287, 297, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Строк подання апеляційної скарги продовжуються на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Тисменицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), адреса: вул. К. Левицького, 4, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська обл., 77400, код ЄДРПОУ 35018996;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.