Рішення № 89009945, 29.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/650/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 6), Головного управління ДМС в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року, ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тячівського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною відмову Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки; 2) зобов`язати Тячівський районний відділ Головного управління ДМС в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки.

06 квітня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Головне управління ДМС в Закарпатській області.

14 квітня 2020 року на електронну адресу суду та 16 квітня 2020 року, засобами поштового зв`язку позивачем подано до суду заяву про залишення без розгляду та направлення за належністю відзиву на позовну заяву.

Заява мотивована тим, що відзив підписаний представником за довіреністю О.Магдинець, однак повноваження такої не підтверджені належним чином, оскільки до відзиву долучено тільки довіреність на представлення інтересів чим порушено статтю 55 КАС України.

29 квітня 2020 року, представником відповідача надано до суду пояснення щодо представлення інтересів в судах за довіреністю.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

1. Позиції сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що по досягненню нею 16-річного віку звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України виключно у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому у заяві зазначалося про відмову від оформлення паспорта у формі ІD- картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтоване право на отримання паспорта - книжечки відповідно до постанови ВП ВС у зразковій справі. Однак, районний відділ ДМС, листом відмовив у наданні такого паспорта, посилаючись на те, що для видачі паспорта у формі книжечки необхідно рішення суду. Позивач вважає, що відмова відповідача в оформленні паспорта у формі книжечки порушує її конституційні права та, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, просив їх застосувати при вирішенні даного спору задовольнити позов.

08 квітня 2020 року, представником відповідачів подано відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що Наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, яким визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленої законодавством порядку. Відтак, на сьогодні оформлення і видача паспорта громадянина України особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрано законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, здійснюється в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ. Так, зазначено, що оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється відповідно до статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-У1таПостанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Оформлення та видача паспорта громадянина України особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженогоНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 17 листопада 2003 року, (а.с.8).

17 січня 2020 року, ОСОБА_2 разом з її законним представником ОСОБА_1 звернулись до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області з метою оформлення дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, оскільки її донька через її релігійні переконання відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, (а.с.9-10).

Разом із вищевказаною заявою були надані всі необхідні документи, передбачені п. 13 Положення про паспорт, а саме: заяву встановленого зразка, свідоцтво про народження дитини та дві фотокартки розміром 35x45 мм.

В супровідній заяві ними також повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

07 лютого 2020 року, Тячівський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області листом № 2101.29-299/2122.29-20 надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, здійснюється тільки на підставі рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, (а.с.13).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Що стосується заяви позивача про залишення без розгляду та повернення за належністю відзиву, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII.

Підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно допункту 3частини першої статті 131-1 тастатті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відповідно до стаття 131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з пунктом 8 та 10 частини шостої статті 12 КАС України, справами незначної складності є типові справи та інші справи, у яких суд дійде до висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відзив підписано представником ГУ ДМС у Закарпатській області Магдинець Олександрою - Лесею Євгенівною, яка діє на підставі довіреності від 20.01.2020 № 01.

29 квітня 2020 року, від ГУ ДМС у Закарпатській області надійшли пояснення щодо представництва за довіреність та надано суду наказ від 26.11.2019 року № 139а «Про затвердження Положень про структурні підрозділи ГУ ДМС у Закарпатській області та Положення про сектор юридичного забезпечення Головного управління ДМС України в Закарпатській області, затверджене наказом ГУ ДМС України в Закарпатській області від 26.11.2019 року № 139.

Відповідно до статті 59 КАС України повноваження представника юридичної особи підтверджуються довіреністю такої особи, що видана за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами або ордером.

Враховуючи вказане, працівник, який представляє інтереси юридичної особи в суді за довіреністю є представником, а на відповідні відносини, що виникають між ним та юридичною особою не поширюється дія інституту самопредставництва.

Вказаний висновок підтверджується практикою Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду за результатом розгляду справи № 910/23346/16 дійшла висновку, що особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителі, а не в порядку самопредставництва.

Враховуючи, що представником відповідача надано документи, які свідчать про те, що ОСОБА_3 , є особою, яка діє відповідно до Положення про сектор юридичного забезпечення Головного управління ДМС України в Закарпатській області, здійснює представництво юридичної особи на підставі довіреності, що допустимо у малозначних справах, то заява позивача є безпідставною.

Що стосується спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Отже, на момент звернення позивача до суду чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, положенням вказаної статті Закону № 5492-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

У зв`язку з наявною правовою неврегулюваною законодавством ситуацією Кабінет Міністрів України 03 квітня 2019 року прийняв Постанову № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", якою постановив:

1. Внести зміну до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 40, ст. 1188; 2016 р., № 87, ст. 2829), доповнивши його абзацом такого змісту:

"Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року."

2. Міністерству внутрішніх справ до набрання чинності цією постановою забезпечити розроблення та прийняття акта, що випливає із цієї постанови.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 302, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

Постановою № 302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 року затверджений Тимчасовий порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591), та який погоджений Міністром МВС України та Головою Державної міграційної служби України, з яким визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

З матеріалів справи судом встановлено, що після досягнення шістнадцятирічного віку, ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 звернулися до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки. При цьому, заявник відмовився від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.

Згідно наданої відповіді від 07 лютого 2020 року Тячівський районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на звернення позивача, відповідач відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка 1994 року у формі книжечки з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України, якою передбачено, що для оформлення паспорту у формі книжечки зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Із встановлених судом обставин слідує, що згідно зі змінами за Постановою № 398 та Наказу МВС № 456, Державна міграційна служба продовжить оформлення та видачу паспортів-книжечок, але паспорти зразка 1994 року видаватимуть тим громадянам, щодо яких наявне судове рішення про зобов`язання ДМС оформляти такі паспорти. Про це йдеться у новому абзаці п. 3 Постанови № 302.

Однак, рішенням Великої Палати Верховного Суду, яке не єдине в судовій практиці, зокрема, встановлено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку персональних даних. Їхня обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, за якими виникають правовідносини між громадянином та державою. Особам, які відмовилися від обробки їхніх персональних даних, має бути забезпечено альтернативний спосіб використання методів ідентифікації особи.

Окрім того, Велика Палата ВС вказала, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю та становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу надмірного тягаря.

Отже, в даному випадку виходячи із підстав, що послужили відмовою у видачі позивачу паспорту у формі книжечки та виходячи із змісту рішенням ВП ВС у зразковій справі, суд вважає неправомірною підставою відмови відповідача - відсутність судового рішення щодо позивача. Змушування до проходження через судові інстанції для підтвердження права на отримання паспорта-книжечки, покладає на особу додатковий надмірний тягар. Така особа має мати можливість оформлювати ту чи іншу форму паспорта на вибір без обов`язкового проходження через судові інстанції.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями порушує права позивача, передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її відмову від збирання персональних даних, обмежує його права, що встановлені законом.

При цьому, заява про оформлення паспорту особисто підписана позивачем, та із заяви чітко вбачається волевиявлення особи на видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Крім того, жодних зауважень щодо поданої заяви ОСОБА_2 та її законного представником ОСОБА_1 , відповідач у відповіді не висловлював.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, викладену в листі № 2101.29-299/2122.29-20 від 07 лютого 2020 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, в особі Тячівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки.

Враховуючи протиправну відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки суд вважає за доцільне для належного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, в особі Тячівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області, Головного управління ДМС в Закарпатській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, в особі Тячівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки.

3. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, в особі Тячівського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із досягненням нею 16- річного віку - паспорт громадянина України у формі книжечки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Повний текст виготовлено та підписано 29 квітня 2020 року.

Суддя Т.В.Скраль