Ухвала суду № 89008969, 27.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 квітня 2020 р.Справа №160/4603/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати п. 1 рішення Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)» в частинні надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1 га, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро, Соборний район, в районі вулиці Холмогорської, ОСОБА_2 , а саме п. 9 Списку громадян, яким надається дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Додаток до рішення Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020);

- визнати протиправним і скасувати п. 4.1. рішення Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)».

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

-зупинити дію п. 1 в частині надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1 га, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро, Соборний район, в районі вулиці Холмогорської, ОСОБА_2 , а саме п. 9 Списку громадян, яким надається дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Додаток до рішення Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020), та п. 4.1. рішення Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)», до набрання законної сили рішенням суду по цій справі;

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області. ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39835428, структурному підрозділу Відділу у місті Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проводити експертизу, погоджувати проект землеустрою, присвоювати кадастровий номер, здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро, Соборний район, в районі вулиці Холмогорської, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою рішенням Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)», до набрання законної сили рішенням суду по цій справі;

- заборонити ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , подавати документи, в тому числі заяву, для державної реєстрації земельної ділянки, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро, Соборний район, в районі вулиці Холмогорської , щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою рішенням Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)», до набрання законної сили рішенням суду по цій справі;

- заборонити територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, передавати у власність (оренду) ОСОБА_2 земельну ділянку, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро. Соборний район, в районі вулиці Холмогорської , щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою рішенням Дніпровської міської ради 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок дія будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)», до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд даного клопотання без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що 05.06.2019 року позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (вх. №36/2703 від 05.06.2019 року, додаток 2 до позовної заяви), орієнтовною площею 0,1 га, місцезнаходження: Дніпропетровськ область: місто Дніпро, Соборний район, в районі вулиці Холмогорської , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка вільна від забудов. До клопотання були долучені необхідні документи, зокрема графічні матеріали.

Між тим, як стало потім відомо, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (вх. №36/6059) також подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вищезазначену земельну ділянку.

При цьому не розглянувши клопотання позивача, було прийнято рішення Дніпровською міською радою 308/55 від 25.03.2020 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (10 осіб)» (додаток 3 до позовної заяви), зокрема було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) ОСОБА_2 .

При цьому, позивачу ОСОБА_1 також планується надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) (проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі ( 6 осіб)».

У випадку проведення державної реєстрації земельної ділянки на підставі документів поданих ОСОБА_2 , позивач позбавляється можливості додатково подати документи для державної реєстрації на цю ж земельну ділянку з подальшим затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи з цих обставини, для захисту прав та інтересів, на думку позивача, доцільно тимчасово зупинити дію оскаржуваного пункту рішення, розроблення технічної документації, присвоєння кадастрового номеру та державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Пунктом 8 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що Земельним кодексом України передбачено процедуру отримання земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності міста. В межах наведеної процедури оскаржуване позивачем рішення в частині є початковим етапом комплексу дій, які необхідно вчинити громадянам з метою набуття права власності на бажану земельну ділянку.

Згідно документів, які додані до матеріалів позову, зокрема рішення Дніпровської міської ради від 25.03.2020 року №308/55 встановлено, що земельна ділянка в районі вулиці Холмогорської станом на день подання позову перебуває у власності територіальної громади міста Дніпра.

З пункту 5.4 оскаржуваного рішення від 25.03.2020 року №308/55 відомо, що рішення в частині, яке оскаржується позивачем, не дає право на освоєння території.

Виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд вважає заяву необґрунтованою, оскільки позивачем окрім тверджень про наявність оскаржуваного рішення в частині, правомірність винесення якого в спірній частині є предметом розгляду у цій справі, не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення дій головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровськй області щодо погодження проекту землеустрою, проведення дій реєстрації земельної ділянки, оскільки підтверджень подання такого проекту землеустрою ОСОБА_2 суду не надано, не надано позитивного рішення суб`єкту владних повноважень на затвердження проекту землеустрою, не надано підтверджень на вчинення ОСОБА_2 активних дій щодо проведення реєстрації земельної ділянки, як наслідок, не доведено загрози передачі земельної ділянки територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради у власність ОСОБА_2 , не доведено та не підтверджено належними доказами своїх доводів про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення по суті спору.

Відтак, побоювання позивача щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 на даній стадії є передчасними.

Стосовно вимоги щодо заборони ОСОБА_2 подавати документи, в тому числі заяву для державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Суд не може заборонити ОСОБА_2 подавати заяву для державної реєстрації земельної ділянки, оскільки подача такої заяви є правом ОСОБА_2 та не може бути обмежена судом в даному спорі. Суд не може заборонити подавати відповідну заяву ОСОБА_2 навіть після ухвалення рішення у цій справі, оскільки обґрунтованість такої заяви перевіряється відповідним державним органом, а заява є за своєю суттю реалізацією прав особи на проведення державної реєстрації нерухомого майна, а не самим фактом проведення державної реєстрації. Звернення ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки жодним чином не порушує права позивача, оскільки права позивача можуть бути порушені лише прийнятим рішення відповідного органу державної влади, що здійснює державну реєстрацію права власності.

Натомість, суд зазначає, що звернення ОСОБА_2 з такою заявою є обставиною крайньої необхідності та підставою, з якою наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість розгляду питання про забезпечення позову.

До моменту звернення ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки загрози правам та законним інтересам позивача не існує.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування).

Фактично забезпечення позову, яке просить позивач суд прийняти, спрямовано на позбавлення власника земельної ділянки - територіальної громади, від імені якого діє відповідач, вчиняти дії передбачені чинним законодавством України, а саме: статтею 118 Земельного кодексу України, що на думку суду є недопустимим.

З огляду на заяву про забезпечення позову, вона складається тільки з тверджень про можливе теоретичне нанесення шкоди інтересам заявника.

Судове рішення не може ґрунтуватися винятково на припущеннях і відповідно до вимог ст. 242 КАС України повинно бути законним та обґрунтованим.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів суду існування очевидної небезпеки, заподіяння шкоди своїм правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, правомірність винесення пунктів 1 та 4.1 рішення суб`єкта владних повноважень підлягає встановленню безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду позовних вимог по суті.

З огляду на викладене суд доходить висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона