Ухвала суду № 89008860, 30.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 квітня 2020 р. Справа № 120/1198/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 14.02.2020 року за № Ф-693-02, за якою її зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 38252,06 грн.

Ухвалою від 23.03.2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

09.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив від Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи таке клопотання відповідач зазначив, що контролюючим органом ще в 2015 році за результатами документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт перевірки від 28.01.2015 № 000001/02-32-17-/03/ НОМЕР_1 ) було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0000061702 від 28.01.2015 року в сумі 28155,96 грн. та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування або своєчасне не нарахування єдиного внеску № 0000071702 від 28.01.2015 року в сумі 1810,07 грн. Проте, дана вимога та рішення про застосування штрафної санкції платником були оскаржені в судовому порядку та постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року по справі № 802/4384/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року, скасовані. Однак, по технічним причинам як вимога про сплату боргу №0000061702 від 28.01.2015 року так і рішення про застосування штрафних санкцій № 0000071702 від 28.01.2015 року були відсутні в АІС «Податковий блок» в підсистемі «Апеляційне та судове оскарження», що не дало можливості зняти нарахування в особовій картці платника податків та призвело до збільшення податкового боргу по єдиному соціальному внеску. Представник відповідача зазначає, що з метою виправлення помилок та приведення ІКП платника у відповідність, було прийнято рішення щодо зменшення нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ІКП ФОП ОСОБА_1 на суму донарахувань по акту перевірки 29966,03 грн. та неправомірно нарахованих штрафних санкціях та пені на суму 12206,03. Як наслідок, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 17.03.2020 року було зменшено суму щоквартальних нарахувань по єдиному внеску № 258/02-32-57 від 17.03.2020 року та приведено картку платника податків у відповідність, з якої слідує відсутність в позивача станом на 17.03.2020 року будь-якої заборгованості по єдиному внеску.

Таким чином відповідач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-693-02 від 14.02.2020 року вважається відкликаною у зв`язку з відсутністю боргу (недоїмки), у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України з мотивів самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень та відновленням законних прав та інтересів позивача.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17.04.2020 року, представник позивача зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу зі скаргою в адміністративному порядку у відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а окремого рішення щодо скасування вищевказаної вимоги не має, тому, на його переконання, заявлений позов необхідно задовольнити. Крім того звертає увагу суду на те, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач понесла витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000 грн., а також сплатила судовий збір в сумі 840,80 грн., які просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Суд, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та врахувавши думку представника позивача із цього питання, за результатами вивчення та дослідження матеріалів справи приходить до наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження по справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Судом встановлено, що предметом даного спору є вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року за № Ф-693-02 на суму 38252,06 грн., яка, як вважає позивач, винесена безпідставно.

Приписами п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Подібні за змістом положення містяться в п. 6 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, згідно яких вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження, або якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом.

Із долученого відповідачем до відзиву витягу з облікової картки платника податків - ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік слідує, що 17.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області самостійно здійснено зменшення щоквартальних нарахувань по єдиному внеску № 258/02-32-57 від 17.03.2020 року на суму 42172,06 грн., в яку входила в тому числі і сума єдиного внеску в розмірі 38252,06 грн., що визначена на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року за № 693-02, у зв`язку з чим станом на 17.03.2020 року за позивачем перестала існувати жодна заборгованість по даному платежу.

Той факт, що згідно даних АІС «Податковий блок» за ОСОБА_1 відсутня заборгованість по єдиному внеску станом на 17.03.2020 року, а оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-693-02 від 14.02.2020 року вважається відкликаною у зв`язку з відсутністю боргу (недоїмки), додатково підтверджується листом за підписом заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області В. Кузьменчук від 17.03.2020 № 6331/Д/02-32-10-01.

Суд зазначає, що при встановленні під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень та вирішуючи питання можливості закриття провадження у справі необхідно з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Як свідчать матеріали справи оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-693-02 від 14.02.2020 сформована у відповідності до вимог ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.01.2020. Проте, станом на 17.03.2020 року відповідачем самостійно відкориговані дані інформаційної системи та зменшені відповідні нарахування як такі, що були помилково внесені, у зв`язку з чим в картці платника податку така заборгованість перестала існувати. Відповідно, жодного обов`язку в платника за такою вимогою наразі не існує.

В даному випадку судом враховано, що оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є відкликаною і відповідно до даних облікової картки платника заборгованість як станом на 17.03.2020 року так і в подальшому станом на 31.03.2020 року є відсутньою, при цьому рахується навіть переплата по даному платежу на суму 541,12 грн., тому в суду відсутні підстави стверджувати, що відновлення прав та інтересів позивача не відбулось.

Отже, порушення, що стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, усунуті відповідачем самостійно шляхом зменшення суми щоквартальних нарахувань по єдиному внеску, що призвело до відкликання оскаржуваної вимоги, і станом на момент розгляду клопотання настали бажані для позивача наслідки у вигляді відсутності за позивачем боргу по єдиному внеску.

Зважаючи на те, що відповідачем самостійно виправлено оскаржуване позивачем порушення, чим фактично повністю відновлені законні права та інтереси позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі. При цьому, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій відповідача протиправними чи скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) після такого виправлення.

Відтак, встановлені судом обставини свідчать про наявність передбачених п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України підстав для закриття провадження у цій справі.

Як зазначено у частині 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує те, що позивачем до стягнення заявлені витрати, які він поніс на правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн., а також витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 840,80 грн.

Щодо відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем додані наступні докази: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 11.03.2020 року, рахунок № 8 від 11.03.2020р. на оплату наданих послуг, копія платіжного доручення № 4356 від 12.03.2020 року про оплату наданих послуг адвоката, акт наданих послуг № 9 від 13.04.2020 року, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), їх вартість за договором про надання правничої допомоги б/н від 11.03.2020 року.

Так, судом встановлено, що за умовами договору про надання правничої допомоги від 11.03.2020 року, правнича допомога адвоката полягає в наступному (п. 1.2 Договору): надання консультацій, підготовка процесуальних документів, адвокатських запитів, підготовка позовної заяви клієнту до Вінницького окружного адміністративного суду щодо скасування вимоги про сплату боргу по ЄСВ від 14.02.2020 року № Ф-693-02 на суму 38252,06 грн. та представництво інтересів Клієнта в суді.

Згідно п. 2.1 цього Договору за надання правової допомоги сторони встановили фіксовану оплату у розмірі 10000 грн. При цьому оплата зі сторони Клієнта здійснюється в готівковій чи безготівковій формі на підставі виставленого Рахунку.

Згідно Акту виконаних робіт № 9 від 13.04.2020 року, який по своїй суті є розрахунком суми гонорару, останній становить 10000 грн. та включає в себе оплату за надання правничої консультації щодо провадження справи в суді І інстанції протягом 1 години в сумі 1000 грн.; укладення договору про надання правничої правової допомоги, підготовка фінансових документів протягом 1 години на суму 1000 грн.; підготовку адвокатського запиту протягом 0,5 годин на суму 500 грн.; підготовка позовної заяви протягом 3 годин на суму 3000 грн.; підготовка повідомлення про оскарження вимоги в судовому порядку протягом 1 години на суму 1000 грн., вивчення та аналіз матеріалів справи, підготовка правової позиції протягом 3 годин на суму 3000 грн.; підготовка відповіді на відзив протягом 1 години на суму 1000 грн.; надання правничої консультації щодо виконання рішення по справі протягом 0,5 годин на суму 500 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 4356 від 12.03.2020 року ФОП ОСОБА_1 перерахувала на рахунок адвоката Дудіна Л.В. грошові кошти в сумі 10000 грн. згідно договору про надання правової допомоги.

Однак, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, дійсно, виходячи з положень частин 6 та 7 статті 139 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони, тобто відповідача, якого наразі в матеріалах справи не має.

Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.

З огляду на предмет розглядуваного спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає ознакам співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Зокрема, суд враховує, що включені до акту наданих послуг № 9 від 13.04.2020р. такі послуги як укладення договору про надання правничої допомоги, підготовка фінансових документів на суму 1000 грн. є технічними питання, що виникли між сторонами договору, та безпосередньо не стосуються витрат на правову допомогу, які підлягають компенсації. Крім того, така послуга як надання правничої консультації щодо виконання рішення по справі на суму 500 грн. є передчасною, оскільки на момент складання такого розрахунку рішення суду по цій справі не існувало, а тому питання щодо його виконання не могло бути поставленим. Також суд враховує, що вивчення та аналіз матеріалів справи, підготовка правової позиції по справі фактично охоплюються процесом складання та підготовкою позовної заяви. А підготовка повідомлення про оскарження вимоги в судовому порядку на суму 1000 грн. явно не відповідає змісту та обсягу наданої послуги та часу, що був затрачений на таку дію в порівнянні з іншими видами послуг. Більше того суд враховує, що в позовній заяві позивачем оцінена така послуга в сумі 200 грн., а інші послуги також були оцінені в меншій вартості.

При цьому суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак у даному випадку не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару в погодинному обрахунку була врахована складність справи та інші істотні обставини.

Тому, з огляду на вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України, виходячи зі складності справи, обсягу досліджуваних доказів, виконаних робіт та інших обставин, які вказують на те, що така сума є необґрунтованою і завищеною.

Відтак суд вважає, що розмір вказаних витрат в рамках даної справи в сумі 10000 грн. необхідно зменшити до 3000 грн., що буде справедливим і співмірним.

Щодо сплаченого позивачем судового збору суд, зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 4353 від 11.03.2020 року про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи те, що судом прийнято рішення про закриття провадження у справі, тому для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання. А оскільки такого клопотання від позивача наразі не має, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.

При цьому позивач не позбавлений можливості в подальшому звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 134, 139, 238, 239, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі № 120/1198/20-а задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місце знаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ст. 256 КАС України) та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала складена та підписана судом 30.04.20.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович